Нарешті, вони закінчилися. Порівняно з іншими регіонами, вибори-2012 на Прикарпатті пройшли ще більш-менш. Хоча передвиборчої «чорнухи», напевно, вистачило усім. Та розумні розібралися, хто чого вартий. Сьогодні, згадуючи про низький рівень кваліфікації членів окружних і дільничних комісій, велику кількість помилок і неточностей, розуміємо, що не все так страшно. Електорат обрав тих, кого хотів. Звісно, хтось піддався маніпуляціям, хтось купився, хтось обрав менше зло. Та сподіваємося, що більшість голосували свідомо. Чи не пошкодуємо про вибір, дізнаємося згодом, а нині можна трохи згадати та проаналізувати.

Креативу не забракло

«Мій досвід говорить про те, що ці вибори є найбруднішими, — сказав минулої п’ятниці координатор громадянської мережі «Опора» Іван Маруняк. — А ми спостерігаємо за виборчими кампаніями з 2007 року. І минулі місцеві вибори були далеко не ідеальними, але в порівнянні з нинішніми — квіточки».

Ще раніше Маруняк припустив: якщо з чорним піаром переборщити, то він спрацює не на шкоду, а на користь. Бо так зростає і впізнаваність кандидата. Та й не слід забувати, що коли «чорнухи» забагато, то її ціль стає жертвою. А людям властиво співчувати.

В Івано-Франківську вже давно не було такої «чорнухи». Остання масова була рівно 10 років тому — у 2002-му. Вона застосовувалася проти тодішнього мера Зіновія Шкутяка, а приписували її його опоненту Остапу Дармограю. Останній тоді з тріском програв. Причин було декілька. Перша — Шкутяк йшов від популярного тоді блоку «Наша Україна», друга — чорний піар, якого було аж занадто. А як іще могли сприйняти виборці антишкутяківські листівки, які одного дня посипалися на Вічевий майдан з літака під час приїзду Вік­тора Ющенка? Люди в нас прості, до бруду не дуже звиклі. Відтак проголосували за «жертву».

Пройшло 10 років — майже те саме. Електорат і тут не повівся. Найбільше чорних технологій «Опора» зафіксувала проти свободівця Олександра Сича (Івано-Франківськ) та самовисуванця Олеся Донія (Коломия-Городенка).

У 88 окрузі проти Донія навіть повторили трюк з антилистівками, які падали з літака. Палили та обмальовували агітаційні борди й сітілайти. А «чорнуха» у ЗМІ перевищувала всі межі. Додумалися до того, що назвали Донія геєм. Колишній дружині кандидата довелося спростовувати інформацію. А із найкреативнішого можна назвати листівки, які робили на мультяшних героях. Там за Донія виступали і Спандж Боб, і крокодил Гена з Чебурашкою, і Буратіно. Таким чином опоненти намагалися знівелювати підтримку Левка Лук’яненка, Юрія Луценка, Дмит­ра Павличка, Юрія Шухевича та інших відомих людей. Результат — Доній обійшов суперників з великою перевагою.

Олександру Сичу, який балотувався у 83 окрузі, «пощастило» ще більше. Спершу йому зробили клона — ще одного Олександра Сича, Володимировича. Таким чином голова облради (Максимович) був змушений у кожній передвиборчій агітації нагадувати, як його по батькові. І все одно — клон у списку стояв вище і таким чином відняв у кандидата майже 4% голосів, бо купа люду не помітила внизу «справжнього».
Крім цього, останні місяці Франківськ засмічували листівками, наліпками, календариками та афішами негативного змісту. Там Олександр Сич і за одностатеві шлюби агітував, і трансвеститом виступив, і обіцяв страшну — на фоні розтрощеного людського тіла — люстрацію. В Івано-Франківську це як з’являлося швидко, так і зникало. «Чорнуха» до основного електорату практично не доходила. В основному її бачили лише користувачі соцмереж, а в інтернеті народ навчений, десь навіть цинічний. Натомість кандидат зумів усе це обернути на свій бік. Він розповідав про режим, який працює проти нього, показував антиагітацію. Народ, як годиться, заступився…

До речі, в одній із статей «чорнуху» проти Донія та Сича опоненти навіть поєднали. Вийшов матеріал із заголовком: «Олександр Сич: «Із Донієм я познайомився у тюрмі». Ну, як не крути, а обидва стали нардепами.

Дякувати треба регіоналам

Значно більшим подивом стали перемоги на інших округах. У 84 окрузі (Тисмениця, Тлумач, Галич) виглядало, що лідирує нардеп Микола Круць. У 2010 році він вступив у провладну коаліцію «Стабільність та реформи», чим поставив на себе важку чорну пляму. І не зміг відхреститися. Наразі виглядає, що даремно його опонент Володимир Купчак, якого до виборів практично ніхто не знав, і єдина його перевага над іншими — це бренд «Єдиний кандидат від опозиції», надривався по селах і ганив того ж Круця. Усе це не мало сенсу, бренд переміг би й так.

Великим подивом для багатьох стала і перемога Ольги Сікори у 85 окрузі (Калуш, Рогатин). Адже місцеві вибори у 2010 році продемонстрували її майже нульовий рейтинг. Але тут вона теж була — єдина, узгоджена, опозиційна. Та сама картина і в 89 окрузі (Верховина, Косів, Снятин), де Василь Гладій переміг відомих на Прикарпатті Василя Чуднова та Миколу Палійчука.

У 86 окрузі (Долина, Болехів, Рожнятів) ситуація була трохи складнішою. Там спершу висувалися 26 кандидатів, серед них — багато небідних. Кожен сподівався, що голоси розпорошаться, й він переможе. Так і сталося. Із невеликим відривом від ударівця Тараса Парфана переміг опозиційний бренд на ім’я Анатолій Дирів. А благодійники програли…

Округом, де вдалося перемогти благодійністю, став лише 87-й (Надвірна, Яремче). Юрію Дерев’янкові, який останні два роки допомагав виборцям гаманцем, із невеликим відривом вдалося перемогти свободівця Манолія Піцуряка. Слід нагадати, що спершу прогнозувалося, що саме Дерев’янко піде на вибори під опозиційним брендом. Не вийшло. Довелося кандидатові здобувати перемогу самотужки.

Отже, новоспечені народні депутати від Прикарпаття сьогодні мають дякувати регіоналам за харківську угоду, мовний закон, податковий кодекс і т. д. А також, уже вибачте, за політв’язнів — Юлію Тимошенко та Юрія Луценка. На них, до речі, намагалися спекулювати майже всі. Проте результату досягли лише «брендовані».

За словами лідера спілки молодих політологів Андрія Фармуги, перемога брендів відбулася із двох причин. Перша — вони знач­но більше коштів витратили на рекламу, вона була масована й залишила більший слід у свідомості виборців. Друга — оскільки майже у всіх кандидатів була одна і та ж риторика, то запам’ятати їх було непросто. «Береш бюлетень, а там 20 прізвищ, — каже Фармуга. — Це розгублює, й люди на рівні підсвідомості вибирають найпростіше. А простим способом якраз і є прикріплення до бренду».

Оскільки «Свобода» та «Батьківщина» узгодили по округах кандидатів, то єдиною брендовою партією, яка з ними конкурувала, став «УДАР». Чому ж їхні кандидати на Прикарпатті майже всюди були другі-треті й не здобули жодної перемоги?

«З боку «об’єднаних» йшла контрагітація, — каже політолог. — Про те, що Віталій Кличко — це проект влади, що він спортсмен, а не політик, що в нього немає команди і т. д. Йшла дискредитація, причому частково виправдана. Бо там різношерста публіка. І фракція може проіснувати тільки до першого резонансного голосування».

Завершилися одні, почалися інші

Керівник регіонального відділення інституту політичної освіти Тарас Случик прогнозує, що українці отримають «тягучий» парламент, якому буде досить складно приймати серйозні рішення. Адже збільшилася кількість політичних гравців.

«Якщо раптом опозиція набере більше 226 голосів, то їм доведеться брати спільну відповідальність, за те, що відбувається в Україні, аж до 2015 року. Доведеться формувати уряд, а потім відповідати, — каже Случик. — Бо в нас уже з сьогоднішнього дня розпочалася президентська кампанія. Попри те, що хто від опозиції буде кандидуватися, невідомо, припускаю, що скоріше за все це будуть усі — Яценюк, і Тягнибок, і Кличко».

Дуже скоро на нас чекають місцеві та президентські вибори, говорить політолог. Президентські матимуть більший пріоритет, хоча для громад місцеві вибори мали б бути важливішими. Українці, скоріш за все, знову голосуватимуть за бренд. Але цього разу більш розкручений перед президентськими виборами.

Вибори довели — електорат схильний довіряти брендам, а не благодійникам. Краще це чи гірше, покаже новий парламент. Наразі можна тільки сподіватися на те, що нові люди себе не дискредитують. Адже, як підсумовує Случик, це останній шанс для політичних партій довести власну політичну спроможність.