Ще навесні Міністерство екології та природних ресурсів України повідомило про рішення уряду профінансувати на 120 млн. грн. завершення робіт з утилізації гексахлорбензолу — небезпечної хімічної речовини, яка зберігається на полігоні твердих токсичних відходів ТзОВ «Оріана-Галев». «Мінприроди остаточно відкоригувало обсяг гексахлорбензолу, який підлягає утилізації... Думаю, вже в середині осені ми зможемо висадити там дерева», — заявив тоді чільник Мінприроди.

Спритні ізраїльтяни

Вивіз гексахлорбензолу з калуського полігону токсичних відходів почали 2010 року — після указу Президента України про оголошення міста Калуша і сіл Сівки Калуської та Кропивника Калуського району зоною надзвичайної екологічної небезпеки. Тож, як пише газета "Галичина", за два роки для вивезення і подальшої утилізації 18,4 тис. тонн небезпечної хімії (2010 р. — 8,9 тис. т, 2011 р. — 9,5 тис. т) держава витратила майже 300 млн. грн. Вивезенням та утилізацією отруйної речовини опікувалося спочатку українське державне підприємство, а згодом — ізраїльська фірма ТОВ «С. І. Груп Консорт ЛТД».

Цього року ізраїльтяни також виявилися найспритнішими. 9 жовтня головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації уклало угоду вартістю 120 млн. грн. з ТОВ «С. І. Груп Консорт ЛТД» на видалення, перевезення й утилізацію відходів гексахлорбензолу з калуського полігона. До речі, саме ця фірма в Україні виграла тендери на 616,58 млн. грн. у 2011 році, а цього року отримала підряди на утилізацію отруйних речовин на майже 399 млн. грн.

За попередньою офіційною інформацією, до 23—24 жовтня «С. І. Груп Консорт ЛТД» планувала видалити і вивезти з Калуша через миколаївський порт для утилізації у Великобританії 3,4 тис. т отруйної речовини з 13 тис. т, які, за оцінками експертів та інформацією першого заступника міського голови Калуша Ігоря Матвійчука, залишалися на полігоні на початку цього року.

Після них хоч потоп...

Усе відбулося за графіком: 25 жовтня о 20 год. 10 хв. із залізничної станції міста Калуша, за нашими джерелами, відправили останні цього року 12 піввагонів з гексахлорбензолом на Миколаїв. Про те, що роботи завершено, нам підтвердили і безпосередньо працівники на полігоні, які 26 жовтня провадили опоряджувальні роботи після видалення з території частини отруйних відходів. Тож два тижні (з 9 по 25 жовтня) роботи — і ще 120 мільйонів нема.

...Ще й доби не минуло з часу вивезення чергової партії хімічної отрути, як ми 26 жовтня у дообідню пору навідалися на полігон токсичних відходів у Калуші. Дуже кортіло глянути на те, яким після себе іноземні професіонали-утилізатори залишили «робоче місце». Бо стиль роботи українського ДП «Національний центр поводження з небезпечними відходами» вже бачили у 2010 році. Нагадаємо, що, за висновками Рахункової палати України, кошти резервного фонду Держбюджету були «використані неефективно», «з порушенням чинного законодавства», а управлінські рішення посадових осіб, зокрема і неналежний контроль за їх використанням з боку Івано-Франківської ОДА, — «неефективними».

Ми на полігоні. Переконуємося, що через кілька десятків годин після завершення робіт на полігоні приміська територія з гексахлорбензольними захороненнями — хімічними відходами першого класу небезпеки — вже стала «прохідним двором»: охорони нема, можна безперешкодно потрапити з усіх боків. Ми через основну під’їзну дорогу, не криючись, на авто прямуємо безпосередньо в епіцентр виконаних робіт: на майданчику грейдер-одинак рівняє ррунт та ще кілька працівників наводять лад із тарою для відходів. Пояснили, що зачищують територію після завершення робіт. I більшеѕ ані мур-мур.

Відтак їдемо маршрутом вивезення хімічної отрути — на колійову рампу колишнього калійного заводу, що десь за два кілометри від полігона. Саме тут відходи з гексахлорбензолом спочатку складували, а відтак мішки-велетні вантажили у відкриті піввагони і доправляли на залізничну станцію Калуш. На рампі бачимо залишки свіжого ррунту, та ще димлять недотлілі вогнища. Важко сказати, що там спалювали утилізатори. Але сморід довкола такий нудотний, що памороки забиває і дере в горлі. Попри те, що попереджувальних знаків про токсичну небезпеку нема, таки відпадає всяке бажання залишатися на цій території довше. Побачене нас дивує. Адже в 2010 році десятки журналістів бачили, як працівники українського державного підприємства обережно зважали на кожну грудочку ррунтово-бензольної суміші, навіть спеціальні настили спорудили на робочому майданчику. А те, що ми побачили після завершення робіт з вивезення чергової партії гексахлорбензолу, не схоже на почерк роботи професіоналів. Прикро, що не було можливості зробити оперативні хімічні аналізи ррунту й повітря в зоні території колійової рампи.

Проте, зі свого боку, експерти з екології Програми Європейської комісії із запобігання, готовності й реагування на природні та техногенні катастрофи — PPRD East — зазначають, що «всі роботи (ізраїльською фірмою. — Авт.) виконуються на високому європейському рівні».

«Вічний» проект

Загалом калуський гексахлорбензол уже з’їв приблизно 750 млн. грн. Окрім цього, для видалення, вивезення й утилізації ще майже десяти тисяч тонн відходів гексахлорбензолу з калуського полігону, які, за інформацією міського керівництва, мали б завершитися у 2013 році, знадобиться, за нашими підрахунками, ще десь до 300 млн. грн. Тоді загальна сума, яку проковтне отрута-ненажера, сягне мільярда державних коштів. Але це лише орієнтовні підрахунки, тому що цього року процес вивезення гексахлорбензолу з міста Калуша, як на нас, надто вже утаємничили — і від журналістів, і від громадськості. Навіть за два дні до завершення робіт на полігон токсичних відходів не пустили ні представників ЗМі, ні громадських екологів та кандидатів у народні депутати. Бо, схоже, калуські керівники наразі виконують визначену роль статистів-споглядальників, а не господарів міста. А управління регіонального розвитку та будівництва івано-Франківської ОДА, своєю чергою, навіть після невтішних висновків Рахункової палати України за підсумками 2010 року і торішнього загальнодержавного медіа-скандалу навколо утилізації гексахлорбензолу з Прикарпаття і цього року, як на нас, належно не подбало про прозорість «гексахлорбензольної теми» для громадськості.

Михайло ДОВБЕНЧУК, голова ГО «Зелений рух «Карпати», про це каже:
— Коли 2010 року вивезли перші тонни гексахлорбензольних відходів з полігона ТзОВ «Оріана-Галев», то згідно з актом їх кількість не зменшилася, а навпаки, зросла: з 11 тис. тонн вивезли 7 тис. тонн, а залишилосяѕ 22 тис. тонн. Все було завірено підписами спеціалістів, але як вівся підрахунок — сказати важко. Я переконаний, що після того, як вивозили гексахлорбензол у 2011-му і цього року, можуть знову скласти відповідний акт і «визначити», яку кількість «забрудненої землі» ще треба вивезти у 2013 році. Чим вас насторожує цьогорічна процедура вивезення отрути? — Вона дуже засекречена. Ніхто не бачив, що відбувалося на полігоні, не допускали ні представників громадських екологічних організацій, ні журналістів. Вкотре порушують рекомендації іноземних спеціалістів, які торік у серпні наголошували про недопустимість перевезення відходів гексахлорбензолу відкритим транспортом і без відповідної профілактики його. Бо від полігона до рампи колишнього калійного заводу не менше двох кілометрів. До інформації не допускають. У цьому ми переконалися 23 жовтня, коли разом з представниками ЗМі хотіли довідатися про стан справ з вивезенням гексахлорбензолу з нашого міста. До речі, і калуське районне керівництво такою інформацією не володіє. Або, може, має вказівку не торкатися теми гексахлорбензолу. Хоча заступник начальника управління з надзвичайних ситуацій виконкому Калуської міської ради іван Дембич зі свого боку наголошував, що цілком володіє ситуацією на полігоні.

Ви називаєте процес вивезення гексахлорбензолу «вічним проектом»?

— Бо виглядає, що кількість хімічної отрути постійно «зростатиме» — забруднений гексахлорбензолом ррунт постійно вивозитимуть. Я в цьому переконаний, адже проект реалізується у нас вже три роки. Хоча цей полігон не є найбільшою екологічною загрозою для Калуша і його не потрібно було рушати. Просто треба було втілити в життя проект захисту полігона від проникнення ррунтових вод. Його вартість становила до 30 млн. грн. До речі, цей проект і нині актуальний. А так що маємо? Якщо порахувати вартість утилізації офіційно заявлених і ще не вивезених із Калуша до десяти тисяч тонн відходів хімічної отрути, то за три роки гексахлорбензол «проковтне» до мільярда гривень. Звісно, якщо, як наголошував міський голова Калуша ігор Насалик, у 2013 році наше місто і справді позбудеться гексахлорбензолу і цей «вічний проект» завершиться. Бо інакше гексахлорбензол-ненажера і надалі «вгамовуватиме» свої апетити мільйонами державних, тобто і наших з вами, коштів...

Маємо підстави обережно сприймати як заявки міністерських чільників про «остаточне відкоригування обсягів гексахлорбензолу» у Калуші, так і обіцянки місцевих чиновників про завершення гексахлорбензольної епопеї в Калуші у 2013 році. Бо, за нашою інформацією, відходи гексахлорбензолу захоронювали не тільки на полігоні ТзОВ «Оріана-Галев» і, більше того, не всі захоронення облікували та належно паспортизували. Очевидці і колишні працівники хімічного виробництва неодноразово засвідчували, що і Домбровський кар’єр із розсолами калійного виробництва таїть у собі чимало такої отрути. А спостереження міжнародних фахівців кілька років тому фіксували її навіть у водоносних горизонтах і криницях на деяких прилеглих міських вулицях Калуша.