Проте, крім вищевказаних змін до статті 11 Закону України “ Про міліцію ” жодних інших законодавчих актів чи інших нормативно-правових актів, які би врегульовували порядок прийняття, реєстрації та розгляду таких матеріалів про затримання осіб — не має. Таким чином, питання про розгляд судом матеріалів про затримання осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом, законодавчо взагалі ніяк не врегульовано. Розглядаючи таке подання суддя буде діяти в умовах правового вакууму, хоч всі посадові особи держави повинні діяти тільки в межах повноважень, визначених законом. І суддям пропонується без законних підстав і процедур позбавити людину волі тільки за те, що вона не має власного дому і живе так як хоче. Якщо така людина вчинила правопорушення, її слід притягнути до відповідальності і накласти стягнення аж до арешту. А за що позбавляти волі людей, які нічого не вчинили ? Думаємо, що в цій ситуації всі повинні розуміти і усвідомлювати, що вирішується питання щодо тимчасового обмеження конституційного права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантованого ст. 29 Конституції України.
Таким чином, суд ставлять в умови, коли орган правосуддя буде змушений діяти абсолютно не правовим чином, виконуючи невластиві йому функції, - а саме без законодавчого врегулювання порядку розгляду вищевказаних справ, вирішувати на власний розсуд те, яким чином і в якому порядку позбавляти волі людей, які нічого не вчинили.
Аналогічна стурбованість з приводу цих питань висловлена у листі Голови Верховного Суду України №14-5050/09 від 20.07.2009 р..
Подібна ситуація склалася і з направленням на розгляд Івано-Франківського міського суду подань підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю. Сам по собі розгляд такого подання потребує від судді ознайомлення з матеріалами оперативно-розшукової справи та іншими документами, які відповідно до законодавства України становлять державну таємницю, і для роботи з якими необхідно мати допуск до державної таємниці. Слід зазначити, що такого допуску до державної таємниці, не має жоден суддя Івано-Франківського міського суду. Постає питання, яким чином суддя місцевого загального суду може прийняти обґрунтоване і законне рішення, не маючи права навіть знайомитись з інформацією, яка є в поданні ? І як бути з державною таємницею — адже вона не належить оперативному працівникові, оперативний працівник не має права допустити розголошення таємниці ? Оперативний працівник в цих випадках не вправі поза спеціальним діловодством навіть в руки брати таке подання, а тим більше давати секретареві суду для реєстрації. В КПК існує порядок розгляду подань по оперативно-розшуковим справам — це компетенція апеляційного суду. Чому раптом хтось вирішив, що це мають робити місцеві суди, невідомо. Думається, що подання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, повинні розглядати у тому ж порядку, що і накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, і ті судді, які мають допуск до державної таємниці.
Л. Ю. Кишакевич, суддя
Версія для друку
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Останні новини з категорії Де-Юре:
30 Грудня 2016, 9:40
29 Грудня 2016, 17:17
29 Грудня 2016, 16:51
29 Грудня 2016, 14:04
29 Грудня 2016, 7:13
28 Грудня 2016, 16:07
27 Грудня 2016, 16:05
27 Грудня 2016, 11:18
27 Грудня 2016, 8:08
27 Грудня 2016, 7:42
26 Грудня 2016, 11:20
26 Грудня 2016, 8:09
26 Грудня 2016, 7:40
23 Грудня 2016, 14:35
23 Грудня 2016, 7:15
22 Грудня 2016, 18:32
22 Грудня 2016, 8:55
21 Грудня 2016, 21:22
21 Грудня 2016, 19:43
21 Грудня 2016, 12:48
20 Грудня 2016, 12:45
16 Грудня 2016, 15:42
16 Грудня 2016, 9:45
15 Грудня 2016, 20:30