У 1995 році Джеймс Кемерон написав сценарій про людину, яка знаходить нове життя в тілі гуманоїда раси Наві. 15 років ідея жила і формувалася в «утробі» кіноіндустрії, поки в 2004 році Кемерон не дійшов висновку, що прийшов час для народження найдорожчого і найбільш глобального проекту за історію кіно. До цього моменту розвиток технологій дав можливість втілити його задум у тих формах, яких так чекав новатор і перфекціоніст Камерон. І 16 грудня 2009 року двері в дивовижний світ відкрилися.

Що за світ перед нами? Він так разюче схожий на наш своєю зеленню, океанами, фарбами і формами. Звичайно, тут є речі абсолютно фантастичні, наприклад, скелі, що літають, але вони - це альтер-еґо Землі. Якщо ми зараз говоримо про те, що все на нашій планеті утворює одну екосистему, то на Пандорі це факт. Факт, який «просунуте» людство пояснює нібито вищим розумом, мозком, який має форму рослин, тварин, Наві. Для «примітивного» народу це богиня, яка підтримує рівновагу в світі, захищає його і піклується про нього.

За прекрасною картиною світу Пандори, відтвореною в 3D, ховається метафора про наш власний світ. Якщо ми віримо в те, що Пандора жива і крихка, то чому наша власна планета - набір термінів, екосистема або літосфера, що не відома більшості? Чому ми так співчуваємо Наві, коли на нашій планеті в Африці 10 дітей важать як середньостатистичний американський підліток? Легко було спостерігати, співпереживати у пластикових окулярах з відром попкорну, а потім з чистою совістю вийти з кінозалу, знаючи, що всі жили довго і щасливо. Але по дорозі додому з вікна переповненої маршрутки ти бачиш забетоновану брудну землю і відчуваєш, що так хотів би залишитися там, в кінозалі, серед використаних пляшок і порожніх сидінь. Тому що кіно прочинило тобі вікно в світ, де не потрібно було б пояснювати дурним людям навколо значущість Життя. Так у чому ж цінність Фантазії? Напевно, її цінність в тому, щоб дати нам змогу вирватися з рутини і торкнуться тієї частини навколишнього світу, де все має сенс, цінність і красу. І хай вона не відкриває нам нічого, чого б ми ніколи не бачили, Фантазія просто показує нам ту грань речей, якої ми не помічали.

Насамкінець варто сказати тільки те, що після виходу фільму голлівудський кінематограф поділився на дві епохи - до «Аватара» і після.