Понад тисячу спортивних та декоративних птахів представили на шостій міжнародній виставці голубів у селі Павлівці Тисменицького району. Незважаючи на складну погоду, снігові замети, холод і вітер, до невеличкого села біля Івано-Франківська днями з’їхалися голубоводи з Німеччини, Румунії, Польщі, Молдови, Київської, Одеської, Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Закарпатської областей та Криму.

Долали тисячі кілометрів, аби з гордістю показувати пернатих чемпіонів, адже голуби для заводчиків і тренерів — неабияка гордість. Деякі коштують кілька тисяч гривень. Найменша ціна голубів — кілька сотень. Адже тут привезли пернате багатство України і Європи. Гості з Криму з 30 голубами подолали… понад тисячу кілометрів.

Суддя та експерт з автономної республіки Рустем Ільясов говорить, що птахів середньоазійської, короткодзьобої порід везли у спеціальних переносних клітках. Майже не годували. Для пернатих це неабиякий стрес, але участь у міжнародній виставці—дуже важлива. А у глядачів уже очі розбігаються від пташиної дивовижі. Навколо у різного розміру клітках спокійно стоять сірі, білі, зозулясті, коричневі, із міцними великими лапами, пишними, неначе в павичів, хвостами, кучерявим пір’ям, із бородавчастими дзьобами голуби. І сказати хто з них кращий аж ніяк не можна.

Біля кліток — десятки дітей. Батьки та матусі і собі із задоволенням спостерігають за пташками, але купувати не поспішають, бо утримувати та розводити голубів — справа непроста.

«Це треба дійсно любити, без любові нічого не вийде, — каже організатор виставки, німець Матіас Гьопфнер, який вже кілька років успішно розвиває у Павлівці голубівництво. — Птахи дуже відчувають, хто і як про них турбується, як годує, чи любить».

Більшість голубоводів почали утримувати птахів ще з раннього дитинства. Так, 35-річний Михайло Лучків із села Драгомирчани, що на Івано-Франківщині, цікавитися цими благородними птахами почав у 10-річному віці. Своєму захопленню, яке вже тепер частина його життя, не зрадив досі. Молодик мовить, що декоративних птахів розводити непросто. Так скажімо красуні-голубки пороби «Якобін» із пір’яним «комірцем» та пухнастими лапами несуть лише два яйця раз на місяць-два. Із цих яєць, на жаль, не завжди вилуплюються пташенята, пишуть Вікна.

Представники міжнародної асоціації голубоводів в Україні нагородили найкращих. Визначають чемпіонів у кожній породі серед декоративних та найшвидших серед спортивних на різні дистанції. Останніх треба постійно тренувати. навчати швидко долати сотні кілометрів. Треновані птахи, де б не були, завжди повертаються додому.

«До цього їх слід привчати із самого народження: регулярно випускати за кілька кілометрів від дому і щоразу збільшувати відстань, — мовлять голубоводи з Молдови. — З перших разів пернатих приваблюють свистом. Зрештою, кажуть, що голуби можуть пролетіти до трьох (!) тисяч кілометрів».

«Усього і мене десь 30 голубів, тримаю їх на горищі будинку, — з гордістю мовить власник декоративного голуба-чемпіона віденської породи Євген Полтарацький з Івано-Франківська. — Я на пенсії, тому маю можливість займатися улюбленою справою. Птахи—мій найкращий антидепресант».

Згодом чоловік навчає як треба правильно тримати на виставці голубів, аби не втекли. Їх слід треба брати поміж двома пальцями за лапки, і іншими двома поверх хвоста. Одразу таку премудрість і не второпаєш. Вдалося лише за третім разом. Інші голубоводи щиро розповідають, що різні породи голубів годують звичайним зерном. Залюбки ласують насінням ріпаку, проса, пшениці, ячменю, кукурудзи. Хоча до зерен ще треба додавати спеціальні вітаміни. У клітках треба постійно підтримувати чистоту, аби не розводились шкідники, пильно стежити, аби голуби не захворіли.