Попри постійні розмови про брак грошей, наші бюджети, як державний, так і місцеві, залишаються бездонними бочками для підприємливих чиновників. Під виглядом різного роду «ремонтів, реконструкцій та капітальних робіт» досить вражаючі суми бюджетних, тобто наших з вами, коштів течуть незрозуміло куди.

Ми вже не раз писали про випадки не зовсім раціонального та ефективного розподілу коштів міською владою. Натомість, такий розподіл бюджетного пирога часто виявляється «ефективним» для деяких приватних фірм, послуги яких деколи є необов’язковими. Як наслідок, на нас з вами збагачуються приватні фірми, близькі до міського голови і його команди.

Сферою діяльності міської влади, де виникають великі запитання щодо ефективного використання грошей ,є здійснення технічного нагляду під час будівельних чи капітальних ремонтних робіт. Взагалі технагляд, як пояснив Іван Попович, один із найавторитетніших коломийських будівельників, – «це нагляд за відповідністю збудованих конструкцій та об’єктів будівельним нормам і правилам, проекту, нагляд за дотриманням технологій будівництва та контроль за якістю робіт та матеріалів. Веде такий нагляд інженер-будівельник, який має вищу освіту та пропрацював на будівництві не менше 5 років, і, звичайно, має відповідний сертифікат, офіційна вартість якого 7 тисяч гривень». Кажучи простіше технагляд – це нагляд спеціалістів за тим чи правильно ведуться будівельні та ремонтні роботи, чи використовуються якісні матеріали і чи немає якихось недоробок чи неполадок. Варто зазначити також, що платить за технагляд замовник робіт.

У Коломиї на усіх об’єктах, де замовником робіт є Управління архітектури (а це здебільшого ремонт будівель) технагляд здійснює приватна фірма «ПараПлан». За минулий 2012 рік із цією фірмою місто уклало 47 угод і перерахувало з міського бюджету на її рахунки майже 95 тисяч гривень. Таку суму міський голова Ігор Слюзар та головний архітектор Юрій Процюк обґрунтовують тим, що вартість технагляду становить 2,5% від суми договору підрядних робіт. Хоча, як запевняють фахівці, жодна із приватних фірм не бере від державних органів чи органів місцевого самоврядування більше ніж 1.8%. А, наприклад, Коломийська РДА взагалі платить за технагляд лише 1,6% від вартості проекту. Тобто на відсоток менше, ніж наша міська рада.

Тут виникає два запитання. Перше в тому, чому ж тоді коломийська міська влада платить по максимуму, якщо можна зекономити? Виходить так, що ми постійно говоримо про економію коштів і при цьому ними розкидаємось. Друге запитання стосується суми, виплаченої за здійснення технагляду. Сума 95 тисяч означає, що управління архітектури у 2012 році провело капітальних робіт на суму 3,8 мільйона гривень. Хоча якщо подивитися на документ, що називається «Перелік об’єктів, видатки на які у 2012 році проводилися за рахунок коштів бюджету розвитку по м. Коломия», підготовлений Управлінням фінансів, то сума капітальних видатків дещо інша – 8 мільйонів (КВЕД 150101, 150110, 150201), а отже сума сплачених за технагляд коштів мала б складати 200 тисяч. Відповідно питання чи влада приховує справжню інформацію, чи не всі роботи проводились із проведенням технагляду.

Як би там не було, та поки користуватимемося цифрою 95 тисяч гривень. Втім, як виявило наше розслідування, сума, заплачена за технагляд, могла б бути набагато меншою… якщо б міська влада цього дійсно хотіла і ставила за мету зекономити бюджетні гроші, а не дати комусь добряче підзаробити. Справа в тому, що деякі державні та комунальні структури, щоб не сплачувати оці 2,5% приватним фірмам, вводять посаду інженера з технагляду собі в штат. В такому разі інженер отримує зарплатню, а решта суми, яку закон вимагає заплатити за технагляд, залишається в бюджеті замовника. В нашому випадку в міському бюджеті. Так, наприклад, є в обласній державній адміністрації, де інженер з технагляду отримує зарплату приблизно у розмірі 2000 гривень. Шляхом не надто важких арифметичних операцій можна порахувати, що за рік його утримання обійшлось би міській казні у 24 тисячі гривень, а зекономити можна було цілих 70 тисяч. Для такого міста як Коломия це сума, погодьтеся, велика. І гроші ці можна було спрямувати на дитячі садочки чи школи, для хворих дітей чи інвалідів, які постійно потребують грошей на лікування і для яких навіть «зайвих» 200-300 гривень – це сума немаленька.

Ще більший подив викликає той факт, що в міській раді, а саме в відділі управління комунальним майном, є інженер з технагляду. Чому ж тоді управління архітектури замість звернутися до нього платить страшні гроші приватним фірмам?... Думаєте, питання риторичне…? Зовсім ні. Воно має дуже конкретну відповідь. Як нам вдалося дізнатись із власних джерел, відношення до фірми «ПараПлан» має дехто із депутатів міської ради із фракції УНП, тобто із партії, до якої входить і міський голова Ігор Слюзар. Зокрема, на фірмі “ПараПлан” працює чоловік депутата Галини Іномістової. Тут саме час поставити запитання міському голові невже чесно давати робити бізнес з міського бюджету. І це в той час, коли казна і так дірява, а місто ледь зводить кінці з кінцями.

Та це ще не все, що стосується «дружби» міської влади з фірмою «Параплан». Виявляється, що є багато випадків, коли гроші на технагляд одного і того ж об’єкту сплачувалися двічі. Окремо управління архітектури укладало договір з фірмою «ПараПлан» на здійснення технагляду, а потім кошти на технагляд закладалися в кошторисі вже самим підрядником, тобто виконавцем робіт. Відповідно місто платило окремо «Параплану», окремо підряднику. Відповідно за рік такої оплати міський бюджет втратив майже 250 тисяч гривень.

Є всі підстави говорити, що 2012 рік - це лише початок розмаху діяльності депутатської фірми «ПараПлан», адже планувалося, що у 2013 році ця фірма буде здійснювати технагляд на таких масштабних проектах як реконструкція площі перед Писанкою, де могла б отримати 200 тисяч, чи реконструкція парку Трильовського та «збити» ще з сотню тисяч. Депутати реалізацію цих проектів відклали, але ж почалося будівництво басейну, загальна вартість якого 10 мільйонів. То що виходить, що тільки 250 тисяч треба буде заплатити за технагляд «ПараПлану»? Чи все-таки міський голова та головні розпорядники коштів дослухаються до нашого розслідування і наведуть лад у цьому питанні. Якщо ні, то оцінку ефективності використання міських бюджетних коштів зобов’язана дати Державна фінансова інспекція, КРУ та прокуратура.

А поки за роз’ясненням ми звернулись до головного архітектора міста Юрія Процюка. Ми запитали пана Юрія чи доречно наймати дорогих приватних спеціалістів, коли у міській раді вже є свій фахівець, робота якого обходиться в декілька разів менше. «Немає значення хто виконує роботи, - каже пан Юрій, - вартість робіт однакова та усталена – це 2,5% від вартості проекту. Тому казати, що ми могли б зекономити, не можна. Нам не важливо хто робить ці роботи, важливо, щоб ці роботи були зроблені якісно». На наше уточнююче запитання чи не було б дешевше утримувати власного спеціаліста пан Юрій вже не був такий однозначний: «Цього я не можу сказати, це треба розглядати в світлі посадових обов’язків та державної служби». А чого ж не розглянули перед тим як витрачати такі великі суми. Можливо, якби влада дійсно хотіла економити і так діряві бюджетні кошти, а не заробляти на громаді, то розглянула б всі варіанти і прийняла б такий бюджет, який був би вигідний місту, а не окремим людям з оточення міських керівників. Лише тоді ми побудуємо «місто у якому хочеться жити», коли міська влада буде дбати про всіх коломиян, а не лише своїх бізнесових чи політичних соратників.

Віктор Фітьо, головний редактор тижневика « Коломийська правда»