Дачний масив на березі Бистриці Надвірнянської в Івано-Франківську існує вже понад півстоліття. Останніми роками за свою власність дачникам останніми роками доводиться буквально боротися. В особливо активних борців за невстановлених обставин горять їхні дачні будиночки...

На початку червня в Івано-Франківську на території дачного масиву на березі Бистриці Надвірнянської загорівся дерев’яний будиночок, який належить місцевому садоводу. Дачники одразу запідозрили, що причиною пожежі став підпал. Власник обгорілої дачі напередодні був головою лічильної комісії на звітно-виборній конференції, на якій, як заведено щороку, обирали голову товариства. “Можливо, він порахував голоси не так, як комусь треба було”, – зауважила у розмові з репортером “ГК” дачниця, яка забажала не називатися.

Думки про те, що дача загорілася невипадково, дотримується також автор анонімної відозви, яка невдовзі після пожежі з’явилася біля будинку правління садового товариства “Бистриця Надвірнянська” (так офіційно називається цей дачний кооператив). “Підпали постійно трапляються після конференцій, коли виступи або рішення не подобаються міській владі, – йдеться в оголошенні. – Хто наступний?”. 
Власник дачного будиночка звернувся із заявою з приводу підпалу до органів внутрішніх справ та управління з питань надзвичайних ситуацій. Однак правоохоронці не знайшли достатніх підстав для порушення кримінальної справи.

Попри те, що дачі на березі Бистриці існують вже понад півстоліття, за свою власність (більшість земельних ділянок приватизовані – авт.) дачникам останніми роками доводиться буквально боротися. Відколи в Івано-Франківську розпочався будівельний бум, на тих 68 гектарів саду почали дивитися крізь призму дорогоцінних квадратних метрів у новобудовах. Наразі ще ніхто із забудовників прямо не заявив про своє бажання “освоїти” цю територію. Хоча окремі підприємства уже тепер скуповують приватизовані дачні ділянки. Бізнесмени намагаються набувати суміжні ділянки, хоча вдається їм це не завжди.
“Одна фірма скупила 22 дачі попри вулицю Івасюка, але будувати там не можуть. По-перше, там немає суцільної ділянки, а по-друге, в їхньому державному акті пише: для ведення садівництва, – пояснювала голова правління садового товариства Уляна Банес. – Поки що ті ділянки травою заростають і все. Але ця фірма, як належиться, вступила до нашого товариства, вони платять членські внески. А от інше підприємство, яке викупило 6 чи 8 ділянок з боку ресторану «Легенда»», поки що не оформило стосунків з нами».
На всю територію садового товариства, яка поділена на 1154 земельні діляночки, видано державний акт на право колективного користування землею, яке поновлює кожен новообраний голова кооперативу. Для того, щоб на цих ділянках розпочати будівництво, треба отримати погодження і міської ради, і сусідів із садового товариства. А дачники до ймовірного будівництва налаштовані критично. І мотивують це не тільки тим, що не хочуть втрачати своїх городів. Кажуть, що ґрунти тут, на березі Бистриці, в принципі не годяться для зведення багатоповерхівок. Мовляв, навіть двоповерховий цегляний будиночок, і той через    особливості прибережних ґрунтів дав тріщину.
Як би там не було, формальних підстав для забудови цього мікрорайону міста начебто немає: за Генеральним планом Івано-Франківська на березі Бистриці заплановано зелену зону — такий собі гідропарк. До речі, саме з обіцянкою створення такого парку йшов на вибори 2006 року нинішній міський голова Віктор Анушкевичус. Однак власне розмови про необхідність створення парку на березі Бистриці найбільше насторожують дачників, які підозрюють, що в такий спосіб їх можуть просто позбавити тих клаптиків землі, якими вони користуються.
«Справді, за Генпланом, тут повинен бути парк, – розповідала голова садового товариства Уляна Бенус. – Але мусять хіба написати: фруктовий парк. Не бачу доцільності в тому, щоб зрізати фруктові дерева, які ростуть тут десятиліттями, і натомість насаджувати декоративні. Фактично парк уже існує, це зелена зона, справжні легені для міста. Окрім того, ті кілька соток з городиною допомагають пережити скрутні часи сім’ям іванофранківців. А головне – це  здоров’я людини. Сюди приходять, попрацюють трошки, надихаються повітрям і вже краще чуються”.
Уляна Бенус розповідає, що, скажімо, в Харкові такі дачні масиви, як франківський, вже облагородили: поставили лавочки, заасфальтували алейки, поставили ліхтарі, а ділянки з дачними будиночками відгородили однаковим, красивим парканцем. В такий спосіб з’явився новий парк, в якому можна прогулюватись, і разом з тим збереглися садово-городні ділянки, які можна обробляти. Самостійно привести парк до такого благопристойного вигляду дачники не можуть, бракує грошей. Членські внески зараз мінімальні — 7 гривень за кожну сотку на рік. Кошти переважно йдуть на плату за електроенергію.
...Остання спроба міської влади втілити в життя намічене у Генеральному плані була рівно три роки тому. Віктор Анушкевичус тоді взявся реалізовувати свою передвиборчу обіцянку й ініціював створення парку на місці дачного масиву. Місто запропонувало дачникам продати свої ділянки, але їх така пропозиція тільки обурила. Врешті-решт все закінчилося мітингом під стінами мерії, зустріччю в кабінеті міського голови і його письмовою обіцянкою до 2017 року не тривожити садове товариство жодними реорганізаціями.
А наступного ранку тодішній голова садового товариства “Бистриця Надвірнянська” виявив, що його дерев’яний будиночок на дачній ділянці чомусь загорівся. Тоді теж пожежу вважали невипадковою. Але версія підпалу теж не знайшла офіційного підтвердження.
“Ми будемо боротися за цю землю, якщо хтось буде претендувати на неї, знову зберемо людей, – говорять тепер керівники садового товариства. – Наша сила — в людях, в дачниках”.