Влада Івано-Франківська готова дозволити приватизацію ПрАТ «Зелене господарство», пише Галичина

У пострадянський період українцям системно нав’язують думку, що приватний власник — найефективніший управлінець і що лише він спроможний відповідати на економічні виклики в ринкових умовах. На жаль, дуже часто ця теза немає нічого спільного з реальним станом справ. В цьому матеріалі піде мова не про хрусткі банкноти американської федеральної резервної системи, а про зелені насадження Івано-Франківська.,

Передісторія

Всі ми на словах любимо наш обласний центр, гордимося його красою. Зовнішній вигляд міста з весни до осені прямо пов’язаний зі станом зелених насаджень: дерев, квітників, кущів та газонів. Ще з радянських часів фактично єдиним підприємством, яке дбало про естетичний вигляд міста, було «Зелене господарство». В 2004 році попередній міський голова Зіновій Шкутяк вирішив ввести до складу відкритого акціонерного товариства приватних акціонерів.

В результаті додаткової емісії акцій зі 100% власності частка міської громади зменшилась до 51%. Власником блокуючого пакета акцій став Роман ігорович Соловей, який сконцентрував 34,25% акцій. Нагадаємо, що в той час начальником управління економіки працював Юрій ігорович Соловей, який, мабуть, посприяв тому, щоб акції комунального підприємства дістались його братові.

Юрія Солов’я сьогодні знають усі, адже на минулих виборах мера він посів друге місце після Віктора Анушкевичуса, а в 2010 році став депутатом Івано-Франківської міської ради за списками партії «Третя сила», після цього очолив Івано-Франківську міську організацію партії «УДАР». Крім того, депутат відомий створенням мережі соціальних магазинів.

Давні суперечки

Перемога Віктора Анушкевичуса на виборах мера в 2006 році сплутала карти представникам попередньої владної команди. Стосунки, м’яко кажучи, не складались, що набрало форми відкритого протистояння в 2008 році. Міська влада запропонувала продати контрольний пакет акцій інвесторові, адже підприємство працювало неефективно, нарощуючи борги. Головною проблемою було те, що, маючи 51% акцій, місто практично фінансувало роботу підприємства, в той час як приватний акціонер зі свого боку відмовлявся виділяти кошти. Дійшло до того, що міська влада намагалась скликати збори акціонерів, але щоб це зробити, необхідно було мати підтримку власників 60% акцій, а родина Солов’їв на той момент уже контролювала близько 40% акцій. Це дозволило на той час заблокувати проведення зборів акціонерів.

«Міська влада штучно доводить це підприємство до банкрутства. Звичайно, ми цього зробити не дозволимо. Мотив міського голови і міської влади — змінити керівника «Зеленого господарства» для того, щоб територію, яку займає «Зелене господарство», забудувати. Я категорично проти такої позиції. Що ж до нас, то влада може говорити що завгодно, але до цього часу там нічого не забудовано і забудовано не буде, тому що «Зелене господарство» — це потрібна для міста структура», — заявляв на той час Юрій Соловей у коментарі газеті «Галицький кореспондент».

Остаточна приватизація?

із 2008 року багато води спливло, а найголовніше — змінився склад міської ради, хоча містом і далі керує Віктор Анушкевичус. Однак Юрій Соловей побачив перспективи для вирішення багатолітнього корпоративного конфлікту на свою користь. Депутат звернувся до міського виконавчого комітету з пропозицією продати 51% акцій, які належать містові, власнику блокуючого пакета акцій. Радикально проти продажу не висловився жоден член виконкому.

Щоправда, і проголосувати це питання як технічне не вийшло — в процесі розгляду розпочалась жвава дискусія. Відомий комунальник Василь Мельничук висловив застереження стосовно того, що потрібно зберегти колектив «Зеленого господарства», адже в місті немає інших структур, які б мали такий досвід та матеріально-технічну базу. Ще один член виконкому — голова екологічної комісії обласної ради Андрій Троценко заявив, що в разі втрати контролю міста над підприємством воно не зможе отримувати кошти обласного екологічного фонду. Свої застереження висловив і міський голова Віктор Анушкевичус, який зазначив, що в разі перепрофілювання підприємства місто може стикнутись з відсутністю кваліфікованих виконавців цих послуг, а також вартість озеленення  може зрости в кілька разів. Секретар міської ради Микола Вітенко заявив, що нічого поганого у продажу акцій він не бачить, оскільки все одно місто буде виділяти кошти на озеленення і за бажання зможе обрати іншого підрядника на конкурсі. Юрій Соловей, який також був на засіданні виконкому, заявив, що підприємство сьогодні є руїною і помре через рік.

Члени виконкому запитали: де гарантія того, що підприємство буде розвиватися? «Що, інвестор — садомазохіст?» — парирував Ю. Соловей. Враховуючи неоднозначність ситуації, члени виконкому вирішили розглянути це питання через тиждень. Наступного засідання виконкому акценти дещо змінилися. Віктор Анушкевичус запропонував провести повну інвентаризацію майна підприємства і залучити незалежних оцінювачів, які б оцінили вартість 51% пакета акцій. Крім того, акції пропонують продавати на аукціоні без жодних преференцій для міноритарних акціонерів.

«Едельвейс» розбрату

Розглядаючи питання продажу акцій «Зеленого господарства», варто ще раз повернутись в історію. В цій справі є ще один кримінально-корпоративний конфлікт, який має принципове значення. 1997 року виробничо-торгову фірму «Флора» було перетворено на ВАТ «Зелене господарство» зі статутним фондом 189,5 тис. гривень. До статутного фонду міська рада передала нежитлові приміщення магазину «Едельвейс», який розташований в центральній частині міста на вулиці Незалежності, 67. Управління корпоративними правами ВАТ «Зелене господарство», яке є спільною власністю територіальної громади міста, було передано від регіонального відділення ФДМУ Івано-Франківської області управлінню житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому (УЖКГ). В 2004 році  голова правління ВАТ «Зелене господарство» В. Луцик ініціював рішення про відчуження частини майна товариства з метою погашення податкового боргу. 15 червня 2004 року було скликано загальні збори акціонерів ВАТ «Зелене господарство», на котрих був начальник УЖКГ, який як представник територіальної громади міста з правом на 51% акцій самостійно ухвалив рішення та проголосував про відчуження майна ВАТ «Зелене господарство», а саме: частини магазину «Едельвейс», внаслідок чого це приміщення перестало належати майну територіальної громади міста Івано-Франківська. Але такі дії були порушенням Закону «Про місцеве самоврядування», адже посадовець не мав права так голосувати без відповідного на те рішення Івано-Франківської міської ради.

Новий міський голова Віктор Анушкевичус відмовився дарувати майно затятим опонентам і оскаржив такі дії в суді. Тодішнього керівника УЖКГ суд визнав винним за статтею 367 ККУ (службова недбалість), але не знайшов матеріальної шкоди в діях посадовця і його амністували. Проте судова війна на цьому не зупинилась. Нам невідомо, на якій стадії перебуває тепер цей судовий розгляд, однак магазин «Едельвейс» досі не працює.

Битва за землю

Магазин «Едельвейс» є не найголовнішим активом «Зеленого господарства». За підсумками 2011 року матеріальні активи підприємства оцінили в 6,5 млн. гривень, найціннішим з яких є теплиці для вирощування розсади. Щоправда, Юрій Соловей повідомив, що теплиці зруйновані і вже не мають жодної цінності. Не вірити депутатові немає підстав, але виникає запитання: а хто ж довів підприємство до такого стану?

Але повернімося до теми: чому це підприємство викликає такий великий інтерес у головного приватного акціонера? В штаті підприємства трудиться 51 працівник і фонд оплати праці на кінець 2011 року становив близько мільйона гривень. Нещодавно департамент комунального господарства МВК за результатами процедури закупівлі в одного учасника виділив 1,045 млн. гривень на озеленення міста. Як бачимо, за такої економіки стати прибутковим підприємству буде дуже складно. Зрештою, в інших містах України такі підприємства здебільшого виконують соціальну роль, а не ставлять за мету заробляти гроші. В цьому сенсі виникає ще одне запитання: навіщо приватнику валіза без ручки? Відповідь на нього може бути дуже проста. Достатньо пригадати цитату Юрія Солов’я, яку він сказав у 2008 році, звинувачуючи владу у прагненні забудувати цю територію. Підприємство користується земельною ділянкою площею 4,7 гектара на вулиці Коновальця неподалік від аеропорту. Вартість цієї ділянки важко оцінити, адже подібних до цих за величиною земельних наділів, які б не мали власника, просто немає. Тому забудовники, які відчувають дефіцит земель під будівництво, готові поборотись за цей ласий шматок. Хоча ймовірного «переможця» можна спрогнозувати вже сьогодні.

Гордіїв вузол проблем, пов’язаних із ПрАТ «Зелене господарство», має розв’язати сесія Івано-Франківської міської ради. Депутати повинні визначитися: стати на бік інтересів громади чи захистити земельно-майнові претензії свого колеги?

Правда іф