Якість продукції наших швейників долає кризові виклики

Дідів талант

Пошиття верхнього чоловічого одягу для родини Коників — талант. І дід нинішнього директора підприємства, і мати присвятили себе кравецькому ремеслу. Тож закономірно, що й синові професійні дороги пролягли у легкій промисловості. Приватне підприємство зареєстровано в Тужилові, але має свої цехи і в Голині, і в Тужилові, кілька фірмових магазинів у рідному селі, в Калуші та Івано-Франківську. До 50 людей мають роботу завдяки функціонуванню цих виробничих структур.

— П’ятнадцять років тому, — каже Ігор Коник, — ми починали у Тужилові з пошиття чоловічих костюмів і шкіряних курток. Нині багато чого змінилося. Вже рік активно працюємо з голландсько-словацькою фірмою «Гемор Фешн», — спеціалізуємося на пошитті і розкрої чоловічих пальт, курток, півпальт з кашеміру чи плащової тканини. Вся сировина давальницька. Але враховуючи те, що найбільшою проблемою нині для швейників є збут готової продукції, така схема підприємницької діяльності, а в час кризи й поготів, нас влаштовує. Адже наші вироби стовідсотково реалізуються на європейському ринку. Все обладнання швейних цехів відповідає сучасним вимогам.

До речі, 95% устаткування ми придбали за власні кошти, вони не є інвестицією. Їх величину зможете уявити собі з того, що, наприклад, вартість однієї петельної спеціальної машинки — 12 тис. євро, а автомата для оброблювання кишень — 10 тис. євро і т. д. Все обладнання японське, німецьке або турецьке. Зрештою, в упорядкування приміщення, яке, наприклад, орендуємо у Голинської сільської ради, свого часу ми вклали не менш як півмільйона гривень, щоб довести його до нинішнього вигляду. Плануємо у Голині відкрити швейну фабрику, залучивши іноземні інвестиції. Капіталовкладення, між іншим, будуть дуже потужні. Очевидно, вироблятимемо фурнітуру, а не тільки займатимемося пошиттям і розкроєм. Тож потрібні будуть спеціалісти, яких хотіли б готувати на базі калуських профтехучилищ. Хоча швеї і нині у нас, як мовиться, на вагу золота.

Вже не село і ще не містечко

Голинь — село велике, понад п’ять тисяч населення. І коли ми довідалися, що тут понад 50 приватних підприємців, є й підприємства — юридичні особи, то і без коментарів зрозуміли: у селі є добрий господар, якщо підприємці не тікають, а думають і про день завтрашній.

— Хоч Голинь офіційно є селом дотаційним, — каже сільський голова Віктор Ляхович, — але реально більше половини загального сільського бюджету становлять так звані власні надходження. і вони зростають. А підприємницька діяльність швейного цеху — це не лише робочі місця для нашого села, а й реальна перспектива. і я тішуся, що люди не нарікають, а працюють. Бо плоди їх праці видно і в Тужилові, і в Голині. Керівництво швейного підприємства ніколи не сторониться соціальних проблем села, його буднів і свят.