Днями ВО «Свобода» оголосило про створення тіньового «Уряду народної альтернативи». При цьому «свободівці» вирішили не залучати до лав свого Кабміну жодну іншу політсилу: ні союзників з об´єднаної опозиції «Батьківщину» або УДАР, ні когось з інших націоналістичних партій. На думку експертів, рішення про створення свого уряду означає віддалення «Свободи» від об´єднаної опозиції. А також початок президентської кампанії лідера націоналістів Олега Тягнибока, який відмовився від поста «тіньового» прем´єра на користь народного депутата з Івано-Франківщини Олександра Сича.

Крім піару ніяких інших результатів «свободівці» не досягнуть. Як повідомив «Коментарям» директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко, ідея тіньових урядів в Україні давно віджила себе. «Зараз те, що робить «Свобода» - це, загалом, правильний технологічний хід і спосіб привернення уваги громадськості. Але він не матиме ефекту», - вважає політолог. «Навіщо це робить «Свобода»? По-перше, для того, щоб відокремитися від «яйцеголових» Яценюка. По-друге, не варто забувати, що у «Свободи» - реноме брутальної вуличної сили. І щоб нейтралізувати такий екстремістський образ, створюється такий тіньовий Кабінет міністрів», - зазначив Віктор Небоженко.

Варто нагадати, що сама система тіньових урядів у державах Вестмінстерської системи (тобто країн, побудованих на принципах державної моделі Великої Британії) використовується давно і є де-факто ще однією гілкою влади. У самій Великій Британії, а також у Канаді, Новій Зеландії та Австралії тіньовий Кабмін створюється найбільшою опозиційною партією і називається «Лояльна опозиція Його (або Її) Величності». Тим самим констатується факт того, що ніхто не оспорює право на монарший престол. В Ірландії ж опозиційний уряд має назву опозиційна передня лава (Opposition Front Bench).

В Україні, враховуючи той факт, що тіньовий Кабмін, створений в 2010 році, на чолі з нардепом від «Батьківщини» Сергієм Соболєвим ніхто офіційно не розпускав, тепер існує відразу два опозиційних уряди. Цікаво, що «тіньові уряди» в Україні були улюбленим коником Юлії Тимошенко. Ще в 1997 році після відставки з поста прем´єр-міністра Павла Лазаренка партія «Громада», першим заступником глави якої була Юлія Володимирівна, обрала її «тіньовим» прем´єр-міністром.

Другий опозиційний уряд було створено Юлією Володимирівною в 2006 році, до нього крім «Батьківщини» також увійшла партія «Реформи і порядок». Уже в 2007 році після парламентських виборів Тимошенко стала прем´єр-міністром. А естафету «тіньових Кабмінів» узяв Віктор Янукович. Цікаво, що з опозиційного уряду до складу першого Кабміну Миколи Азарова увійшли лише сам Микола Янович, який обіймав у тіньовому Кабміні місце міністра фінансів, Юрій Бойко, Олександр Попов, Віктор Слаута, Нестор Шуфрич, Володимир Яцуба, Анатолій Толстоухов та Костянтин Грищенко. Наразі в уряді залишилися тільки сам Микола Азаров, Юрій Бойко та Костянтин Грищенко. Правда, додався один міністр із «запасників». Володимир Козак, колишній міністром транспорту і зв´язку в тіньовому уряді нинішнього Президента, зайняв аналогічну посаду в будівлі на Грушевського.

Останній з українських тіньових урядів було створено вже в 2010 році після президентських виборів. Його главою був призначений Сергій Соболєв. Однак про нього вже просто забули. Ризик залишитися непоміченими для «свободівців» є ще більш актуальним через те, що на відміну від команди Юлії Тимошенко, представленої публічними політиками, у Тягнибока просто немає такої кількості розкручених спікерів. А враховуючи досить оригінальний підхід у спілкуванні зі ЗМІ, коли «Свобода» заборонила своїм народним депутатам давати коментарі журналістам по телефону, досить складно уявити ефектний (не кажучи вже про ефективний) націоналістичний «тіньовий» уряд.

У цілому ж безперспективність подібних проектів в Україні цілком очевидна. І справа тут не в опозиції. Дії центральної влади де-факто позбавляють опозицію елементарного впливу на прийняття рішення в країні. Наявність же двох «тіньових» урядів (та будь їх хоч добрий десяток) навряд чи щось змінить.

Паралелі