Віктор Анушкевичус – міський голова Івано-Франківська вже сім років поспіль, тобто вибори на цю посаду він вигравав двічі: у 2006 та 2010 роках.

Однак, із приходом до влади у міській раді ВО «Свобода», позиції мера значно послабшали. «Свобода» отримала більшість депутатських мандатів і відтоді намагається контролювати всі питання не тільки в сесійній залі, а в тому числі і в роботі міськвиконкому. Через політичні протистояння міська рада розпустила МВК і новий його склад не могли погодити півроку. Увесь цей час керівництво Франківськом здійснювалося без міськвиконкому.

Восени минулого року Анушкевичус навіть вирішив був балотуватися у народні депутати. Однак в останній момент передумав – зняв свою кандидатуру, чим фактично безперешкодно дозволив перемогти на своєму окрузі кандидатові від ВО «Свобода».

Кажуть, що міський голова Франківська досягнув домовленостей «про не напад» із київським керівництвом ВО «Свобода». Однак його співпраця із депутатами міської ради від цієї партії налагоджується тяжко.

Як пише Збруч, Віктор Анушкевичус вважає себе європейським мером, а Івано-Франківськ – європейським містом. На цьому він будував свої передвиборчі кампанії. І справді, за час його головування, Івано-Франківськ став одним із чотирьох українських міст, які нагородили Європейським дипломом та Почесним Прапором Ради Європи. Однак, наскільки Анушкевичусу вдалось наблизити Івано-Франківськ до Європи хай судять мешканці міста. А от зараз довідаємося, як свою роботу оцінює сам мер.

— Пане Анушкевичус, Вам подобається бути мером? Як це взагалі – керувати великим містом? Коли ви тільки балотувалися на цю посаду, то щось собі уявляли про роботу міського голови. Ці уявлення співпали з реальністю?

– Бути міським головою, тим більше в умовах сучасної України, не так просто. Звичайно, коли я йшов на посаду міського голови в 2006 році були одні реалії – Україна розвивалася, відповідно розвивався й Івано-Франківськ, була досить позитивна динаміка надходженнь до бюджету. Але в 2008 році відбулась економічна криза і зараз ми трохи загальмували в економічному плані, тож ми маємо дещо інші реалії.

Посада міського голови – більш господарча, аніж політична. Проте, нажаль, в Україні навколо таких посад зараз багато політики, яка заважає мені, та моїм колегам-міським головам. Багато політиканства та популізму заважає моїй роботі як господарника.

Але, все-таки ця посада і ця робота є дуже цікавою. Якщо б не подобалося, то я б не працював сьогодні міським головою.

Ви вважаєте себе хорошим мером? Якби була можливість балотуватись втретє, чи подавали би Ви свою кандидатуру?

Це потрібно питати у людей. Зрештою, якщо мене обрали вдруге на цю посаду, то не є поганим. Наразі можу сказати лише, що над цим питанням (чи балотуватись на посаду втретє) буду серйозно задумуватись у наступному році.

– А яким, на Вашу думку, мав би бути ідеальний мер Івано-Франківська? Які у нього мали би бути особисті якості?

– Ідеальних людей не буває. Ідеальним є тільки Бог. Як власне не має й ідеальних міських голів.

Міський голова, в першу чергу, має бути максимально незалежним. Це дуже важливо. Коли людина, при всіх своїх позитивних рисах характеру, а це працелюбність, необхідний об’єм знань, вміння керувати персоналом і, найголовніше, порядність, – при всіх цих складових, – є незалежною, це дає можливість їй як міському голові працювати ефективно. Нехай це не буде ідеальний міський голова, але це буде ефективний менеджер.

– Як Ви гадаєте, які з цих якостей притаманні Вам?

– Усі названі вище якості сьогодні у мене є, але, як я казав вище, у сьогоднішній ситуації з муніципальним управлінням переважають політичні міркування над господарськими потребами міста. Це сильно заважає ефективному керуванню містом.

– Ви, очевидно, багато подорожуєте світом. Чи є міста, які вам подобаються більше за інші?

– Подорожую нечасто, а от їжджу у відрядження досить часто.

З міст, які сподобались, це, напевне, тому що у крові, мені подобається Вільнюс або Вільно. Це місто відповідає своїй назві, оскільки там вільно, там просторо. Там не забудовано геть усе – широкі вулиці і тротуари, багато зелені, парків та скверів.

У цьому місті я багато що перейняв. Зокрема, якщо говорити про найкраще, то це Центр надання адміністративних послуг, який ми відкрили в Івано-Франківську в 2010 році. Ця ідея запозичена саме в місті Вільнюсі.

– Пане Анушкевичус, а чим Ви виділяєте для себе з-поміж інших міст Івано-Франківськ? Що тут для Вас є особливого?

– Люди. В першу чергу, люди. Тому що, всі ті речі, які в місті є позитивними, а їх є в місті дуже багато, це і культурні здобутки, й економічні, це все здобутки людей, які живуть, працюють, творять у нашому місті.

Проте, це не лише здобутки наших сучасників, це спільна скарбничка здобутків усіх тих людей, які жили і творили тут протягом 350 років з часу заснування Івано-Франківська.

– Уявіть, що Ви можете абсолютно все. Що би ви змінили в Івано-Франківську? А що б у жодному разі не міняли?

– Суттєво розширив би межі міста, провів реконструкцію всіх доріг, позносив старі панельні будинки та побудував нові, сучасні. Відремонтував всі історичні будівлі та наші бюджетні установи, а також зміцнив би економіку. Все інше залишив би без змін.

– Якщо говорити про Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ – найбільші міста Галичини, бачите щось, що їх об’єднує, щось характерне для галицьких міст?

– Працелюбліність, патріотизм, любов до рідної землі та проєвропейська орієнтація.

– Якби відбувалася територіальна реформа, то де б ви бачили місце Франківська і Франківщини? Разом з якими існуючими областями?

– В Євросоюзі в складі України.

– Чи були у вашій практиці міського голови помилки? Якісь рішення чи вчинки, про які ви шкодуєте?

– Помилки є в кожного. В мене також. В певні періоди часу були рішення, про які я, не те щоб шкодував, проте, вважав їх не найкращими. Але час змінює погляд на багато речей. Тому певні рішення чи вчинки крізь призму часу оцінюються зовсім по-іншому.

Ні про що не шкодую, бо негативний результат – це теж результат, окрім того, це ще й досвід.

– Ви боляче переживаєте критику на свою адресу, чи Ваша реакція радше філософсько-спокійна?

– Спокійна. Критика – це взагалі нормально, особливо якщо це стосується влади. Якби її не було, це б уже говорило про відхилення. Альтернативна думка щодо ситуації чи події завжди дозволяє подивитись на неї з іншого боку, що в свою чергу дає можливість або виправити недоліки, доопрацювати певне управлінське рішення, або ще раз впевнитись у його правильності.

– Пане Анушкевичус, Ви щасливий?

– Загалом, я можу вважати себе щасливою людиною. Я реалізувався як батько, бо маю чудову родину – дружину і трьох синів, невістку та внука; свого часу успішно реалізував себе у бізнесі, заснував власну справу; також я реалізував себе як політик, будучи двічі обраним громадою Івано-Франківська на посаду міського голови.

Якщо людині вдається себе зреалізувати, допомагати людям, втілювати мрії у життя – вона є щасливою!

ДЛЯ ДОВІДКИ
Віктор Анушкевичус народився у 1962 році у місті Воркута Республіки Комі, де батько (литовець з під Каунаса) відбував заслання. Незабаром родина переїхала на Україну у Хмельницьку область.
Вищу освіту здобув у Вінницькому політехнічному інституті.
З 1988 року Віктор Анушкевичус зі своєю сім’єю мешкає в Івано-Франківську.
Працював інженером-конструктором на івано-франківському лісокомбінаті. У 1991 створив власне ПП "Рітас".
У 2002 році обраний депутатом міської ради Івано-Франківська. З часом, став головою контрольної комісії міськради з приватизації та оренди комунального майна.
У 2004 році обраний головою депутатської фракції “Не словом, а ділом”.
Член Української Народної Партії. Певний час був головою обласної організації партії. Під час «помаранчевої революції» очолював оперативну групу з блокування тіньового штабу Януковича, очолював групу спостерігачів у Миколаєві при переголосуванні.
У 2006 році отримав довіру 50% виборців Івано-Франківська і вперше став міським головою Івано-Франківська.
У 2010 році мешканці Франківська знову підтримали Анушкевичуса і він продовжив роботу на посаді міського голови.
Віктор Анушкевичус одружений. Дружина Ліда народила йому трьох синів – Олексія, Юрія та Романа. Від найстаршого – Олексія (26 років) – має й півторарічного онука.
Міський голова Івано-Франківська любить подорожувати. Він рибалить, катається на лижах та пірнає з аквалангом.

Розмову підготувала Наталія Федоляк