В обласному центрі відбулися відкриті громадські обговорення проекту рішення міської ради «Про тарифи за проїзд у міському автотранспорті загального користування м. Івано-Франківська». Передбачається встановлення плати за проїзд у маршрутках в розмірі 2,5 грн., пише Галичина

 Питання про підвищення тарифів івано-франківські перевізники поставили ще в середині квітня. Його виносили на засідання виконкому, однак керівник відділу транспорту Юрій Маджуга зняв це питання з порядку денного. Причиною такого кроку тоді назвали непроведення громадських слухань та порушення процедури підготовки рішення щодо підвищення тарифу. і от формальні підстави не підвищувати тарифів вичерпались, адже процедуру дотримали, а громадські слухання провели.

На громадські слухання прийшли тільки декілька представників громади: в залі Українсько-канадського бізнес-центру на Дністровській вул. зібрались переважно журналісти і представники перевізників. Однак причина соціальної апатії навіть у такому актуальному для кожного пасажира питанні криється в іншому. Громадяни вже змирились з тим, що кожного дня влада вводить нові податки і весь час щось дорожчає. З другого боку, значна частина іванофранківців користується різноманітними пільгами, тому підвищення тарифу їх не торкнеться. На цьому тлі вразила відсутність бодай одного депутата міської ради. Кому як не обранцям захищати інтереси своїх виборців-пасажирів?

Пільговики — корінь проблеми?
Востаннє тарифи на проїзд у маршрутках івано-Франківська підвищували 17 листопада 2009 року. За словами перевізників, за цей час істотно подорожчали паливно-мастильні матеріали, запчастини, а також збільшилась мінімальна заробітна плата. Найбільший вплив на тариф має подорожчання дизельного палива з 6,4 грн. (у листопаді 2009 р.) до 10 грн. (у серпні 2013 р.). Заступник начальника відділу транспорту Володимир Чих підтримав перевізників, зазначивши, що незадовільний стан доріг спричиняє значні витрати на ремонт ходової й технічне обслуговування мікроавтобусів. Великі нарікання у перевізників і на необхідність безкоштовно возити «армію пільговиків». За словами представника івано-Франківської міської асоціації перевізників Володимира Сохана, необхідність підвищити плату за проїзд прямо пов’язана з пільговиками. За його словами, перевізники пропонували міському голові Вікторові Анушкевичусу скасувати безкоштовний проїзд пільговиків з 10.00 до 16.00, натомість забезпечити до п’яти пільгових місць у кожній маршрутці. Однак міська влада на таку пропозицію не погодилась. У 2011 році перевізники влаштували серію демаршів і добились тимчасових успіхів: влада зменшила час пільгового проїзду до трьох годин. Щоправда, це рішення міськвиконкому згодом скасувала прокуратура. В результаті обсяг пільг не зменшився.

Разом з тим проблема пільг залишається актуальною, адже приватні перевізники не отримують жодних компенсацій на перевезення населення пільгових категорій. В Івано-Франківську пільгами користуються близько 40 тис. жителів. Таким чином, фінансовий тягар лягає на плечі тих пасажирів, які сплачують за проїзд і фактично вимушені покривати усі витрати.

Сумнівні калькуляції
Щоб довести свій поганий фінансовий стан і збитковість перевезень за чинним тарифом, перевізники підготували розрахунок рентабельності вартості проїзду на міському автобусному маршруті №25-а. Найважливішою складовою тарифу є вартість палива. Витрати на пальне для однієї маршрутки на рік становлять 203 тис. грн. Маршрутка працює 323 дні на рік (за винятком днів для ремонту і технічного обслуговування). За цей час мікроавтобус проїжджає понад 79 тис. кілометрів і перевозить 183 тис. платних пасажирів. Провівши нескладні арифметичні розрахунки, з’ясовуємо, що з однієї маршрутки перевізник отримує дохід у розмірі
30 тис. грн. на місяць. Щоправда, витрати також доволі значні. Крім вищезгаданої вартості палива, перевізники декларують 125 тис. витрат на мастильні матеріали. Зізнаємось, що ми було шоковані такою цифрою, адже виходить, що на оливи та мастила за рік витрачають більше третини вартості мікроавтобуса (323 тис. гр.). Спочатку виникла версія технічної помилки (не там поставили кому), але загальний підсумок витрат враховував саме 125 тис. грн. До того ж в окремому пункті передбачається ще 60 тис. грн. на проходження технічних оглядів, на яких зокрема і проходить заміна мастил.

Поспілкувавшись з кількома водіями, автор статті дійшов висновку, що витрати на мастильні матеріали завищено на порядок, тобто вдесятеро. Перевізники включили в розрахунок й інші цікаві пункти: зокрема, витрати на обслуговування кредиту в розмірі 3,5 тис. грн. (маршрутку купували саме так), повне КАСКО (7 тис. грн.), амортизацію автобуса (32 тис. грн.), стоянку (4,2 тис. грн.). Цікаво, що сумарні річні податки на оплату праці трьох водіїв становлять лише 16,7 тис. грн., або 3,5% собівартості послуг (!). Річ у тому, що для мінімізації податків перевізники декларують мінімальну заробітну плату своїх водіїв
(1147 грн.). Це питання неодноразово порушувалось на громадських слуханнях і ніхто з присутніх не вірив, що водії можуть так тяжко працювати за такі мізерні кошти. В процесі обговорення став очевидним факт, що водій спочатку гарує, щоб виконати «план» власника маршруту, а потім працює на власну кишеню. Спростувати таку версію перевізники не можуть, адже жодного фінансового обліку не ведеться. Водії не видають пасажирам проїзних квитків, тому реальні обсяги перевезень встановити неможливо.

Однак повернемось до калькуляції витрат. З урахуванням усіх витрат собівартість послуг на маршруті становить 481 тис. грн. Звісно, працювати «в нуль» ніхто не хоче, тому перевізник додає ще 15% рентабельності, і в підсумку отримуємо 553 тис. грн. Якщо розділити цю суму на кількість пасажирів, то виявиться, що тариф має становити
3,02 грн. В цьому разі виходить, що перевізник, який працює на цьому маршруті, дотує кожного пасажира на 1,02 грн. і навіть після підвищення тарифу до 2,5 грн. все одно буде дискримінувати власну кишеню на 52 копійки. Тільки от ніхто з учасників слухань у «благодійність» перевізників так і не повірив.
На сьогодні на ринку перевезень у місті працює 114 перевізників. Природно, що більшість їх не має власних автопарків, технічних працівників, медиків, які б оглядали водіїв перед виїздом, і багатьох інших необхідних речей. Якщо ж орендувати все це у великих перевізників, то витрати й справді будуть значними.

Краще не стане
Головним питанням громадських слухань були тарифи на проїзд. Але учасники активно обговорювали й інші проблеми, зокрема порушення водіями правил перевезень (куріння в салоні, балачки по «мобільному» і просто хамство). Ключовою проблемою залишається також ігнорування власниками маршрутів графіків руху. Зокрема після 20.00 виїхати з віддаленого мікрорайону в центр проблемно через відсутність маршруток, які за планом мали б їздити щонайменше до 22.00. Володимир Чих жодної аргументованої відповіді на ці закиди не дав, порадивши писати скарги у відділ транспорту.

Складається враження, що транспортним чиновникам зручніше отримувати пачки скарг, ніж врегулювати проблеми, які хвилюють пасажирів. Після пониження статусу з управління транспорту до відділу впорядкувати перевезення у місті просто нікому. В результаті й маємо ту ситуацію, яка влаштовує насамперед перевізників, котрі, своєю чергою, після перемоги на конкурсі й отримання маршруту стають некерованими.

Попередніми роками під час розгляду тарифних питань перевізники годували владу, журналістів та простих громадян обіцянками поліпшити сервіс. Цього разу нічого подібного до цього ми не почули. Більше того, перевізники погрожують, що якщо не переглянути тариф, незабаром їхні маршрутки вже не підлягатимуть ремонтові і пасажири ходитимуть пішки.

Як бачимо, місто пожинає плоди попередньої політики, яка була спрямована на знищення комунального транспорту. Приватні перевізники розглядають пасажирів виключно крізь призму власної наживи. Остаточну крапку в тарифному питанні поставить міськвиконком. До чиїх аргументів дослухаються представники міської влади, побачимо вже незабаром.