Теперішній світ переповнений інформацією. Видається, все вже придумано, зроблено, написано. Література, кажуть, налічує всього дев'ять основних сюжетів, а в музиці лише сім нот... То не дивно, що майже скрізь можна знайти відгомін вже зробленого. Справа лише в інтерпретації. На компіляціях і запозиченнях тримається дуже багато чого з сучасного мистецтва. Але є ще й таке поняття, як плагіат - пряма крадіжка ідеї чи твору без будь-якого переосмислення.

Плагіат дуже поширений в музичній індустрії, особливо в поп-музиці. Тут крадуть не встидаючись. Чого лиш варта зовсім недавня історія, коли двоє хитрих екс-«фабрикантів» втюхали Партії регіонів партійний гімн, повністю здертий з хіта Тото Кутуньйо «Ti Amo».

Чи скандал зі звинуваченнями на адресу переможця «Євробачення» Олександра Рибака від маловідомого турецького співака. Переможний хіт нота в ноту повторює пісню турка, яка з'явилася раніше.

Гуру студентської молоді Борис Грєбєнщиков переспівував хіти зірок рок-музики, користуючись тим, що в 70-і мало хто мав доступ до закордонної музики. Та завдяки цим переспівам виросло ціле покоління людей із добрим смаком.

Українські кліпмейкери, не червоніючи, крадуть успішні ідеї у західних. Яскравим прикладом є скандаль з кліпом групи «Нікіта», де солістки голяком гуляють підземним паркінгом. Як виявилось, декілька років тому група «Make The Girl Dance» вже зробила кліп з такою ж ідеєю.

А відомий російський письменник-фантаст Борис Стругацький звинуватив автора «Аватара» Джеймса Камерона у плагіаті його роману.

Чи можна чітко провести межу між авторським і запозиченим чи й вкраденим продуктом? Як відрізнити плагіат від творчого переосмислення? Чому це так важко, майже неможливо зробити сьогодні? Зрештою, чи можливо не позичати і не красти? З цими запитаннями «Галицький кореспондет» звернувся до експертів.

Джулія Кацнельбоген, медіакілер:

У сучасному мистецтві плагіатом зазвичай називають лише якісь зовсім дикі речі. І то неохоче. Бо, по-перше, епоха постмодернізму, і довкола суцільна компіляція (наприклад, Феліні - чистий склад кіноприйомів, якими із задоволенням користуються всі, і нікому це око не ріже). По-друге, існує Гугл із Яндексом. Якщо дуже постаратися знайти щось подібне до того, що робиш ти, то знайдеш обов'язково. Виявиться, що маленька шотландська дівчинка вже намалювала чудовий сюжет, який сьогодні вранці спав тобі на думку. Або маститий аргентинський письменник вже написав роман, з яким ти живеш останні декілька років, і більше того - ще й Нобелівську премію за нього отримав, причому сорок років тому, коли тебе й на світі не було. Тому діячі мистецтва з плагіатом вирішують досить просто: якщо твій твір має самостійну художню цінність, то і Бог з ним, не плагіат це, а творче осмислення, цитата, компіляція або, скажімо, інтерпретація сюжету.

У конвеєрній творчості, наприклад, в рекламі, ідеї - це коштовний надлетючий товар. Приблизно як газоподібний кіт в мішку: доки не відкриєш мішок, ніхто того кота не купить, а відкрив - і продавати вже нема що, всі все побачили й зрозуміли. Тому в рекламі так багато крику, суперечок і образ на цю тему - грошей конечна кількість, на всіх не вистачає, а реально перевіряти кожну свою ідею на першоджерельність майже ніхто не хоче. І часу частенько немає, й бажання (жаба душить відмовлятися від хорошої ідеї лише тому, що її вже використали в маленькій рекламній кампанії де-небудь в Чехії в 1995 році). Зовсім інша справа, якщо спірна ідея чужа - в цьому випадку знайдуться і час, і натхнення. Де пролягає ця тонка межа між «чистою» ідеєю та краденою, вирішувати доводиться кожному самостійно. Дозволю собі лише відзначити, що виводити голих королів на чисту воду, як правило, люблять саме ті, хто стоїть біля конвеєра.

Ростислав Войтичук, музредактор, Радіо «Вежа»:

До поняття "плагіат" я ставлюсь обережно і швидше негативно. Термін дещо надуманий. Взагалі, всі дискусії з приводу проблеми захисту авторських прав по своїй суті є свідченням жадібності людей і їх надмірної матеріальної залежності.

Щодо плагіату в музиці. А конкретніше - в так званих простих пісенних формах музики. Потрібно розуміти, що масив попсових гармоній є сильно обмеженим. Так само не є безкінечним набір простих мелодій на ці гармонії. Тому кожна сучасна пісня тією чи іншою мірою є запозиченою. Музиканти або експериментують у якихось екстремальних чи складних жанрах, або переподають давно накопичений матеріал. Важливим є лише питання совісті. Якщо хтось переспівує чужу пісню і при цьому не претендує на авторство - жодних проблем не бачу. Лиш зроби це добре. Ну а якщо хтось необережно заявляє, що написав пісню, яку написали до нього, то це звичайне шахрайство, яке теж вже давно не дивує. Уважний слухач завжди знайде першоджерело, знайде тих, хто вплинув на творчість і чиї мотиви використовуються. І зробить висновки. Тому злочин потрібно шукати лиш там, де є неправда. Та й ідеалізувати поняття сучасної культури, певно, не варто. Тут вже давно промоція і маркетинг відіграють важливішу роль, ніж сама ідея.

Павло Нечитайло, музикант групи «Пропала Грамота»:

Тут все залежить від відтінків. Тобто де, для чого і як використовується чужий продукт. Якщо це музичний твір, то ніхто не вважає рімейки та ремікси плагіатами. Те ж саме можна сказати і про музичні цитати та текстові цитати, які вплітаються в оригінальні авторські композиції. В гурту «5 nizza» була пісня про Висоцького, Кобейна, Джіма Морісона, де проспівувались семпли їхньої музики. Для слухача це своєрідний тест на знання музичної класики. У розумної людини не стане наглості взяти класичний твір і видати його за свою роботу. Немає сенсу у таких діях. Авторське право - річ не вічна, живе воно, здається, не більше 50 років. Тому і сам плагіат існує в середовищі живих творців. Завдяки Інтернету активно плагіатять тексти та фотографії. Буває так, що просто розміщують їх на сайті чи блозі і забувають вказати авторство. В такому випадку розлючені власники погрожують в коментарях судовою розправою, але до суду справи з питань плагіату доходять рідко. Господарі та крадії вирішують суперечки самотужки. В наш час, коли окремі моральні постулати вважаються архаїзмами, поступово трансформується поняття плагіату. Можливо, придумають якісь чіткі критерії, що вважати плагіатом, а що ні, або взагалі не будуть забивати собі голову питанням авторства. Адже всі пісні, тексти і картини нам не належать. Є світ ідей, з якого два абсолютно різних мрійники можуть витягнути цілком ідентичний результат.