2013-й став найгіршим роком для свободи слова в Україні за останні 11 літ. Такими є результати щорічного дослідження інституту масової інформації (іМі). Загалом у 2013-му ІМІ зафіксував 496 порушень свободи слова, що в півтора раза більше, ніж у 2012-му (283 порушення), у шість разів більше, ніж у 2009-му (79 випадків), і в одинадцять разів більше, ніж у 2005-му (44 порушення). Особливо переконливою ілюстрацією до результатів моніторингу іМі є дике свавілля стосовно журналістів з боку силовиків в останні два місяці Євромайдану. Фактично це відверте полювання за людьми, одягнутими у жилети з написом «Преса», пише Галичина.


«Чорний» рік для журналістів


Найбільшу кількість порушень було зафіксовано в категорії «перешкоджання виконанню професійних обов’язків журналістів» — 129 фактів (у 2012-му — 96). На другому місці — фізичні напади (101 випадок, тоді як у 2012-му — 65). Найбільше потерпали журналісти, які висвітлювали акції протесту, незаконні забудови та масові заходи — 70 випадків із 101-го припадають саме на такі ситуації. 11 офісів ЗМі зазнали тих чи інших нападів (від пострілів у вікна до перерізаних кабелів). На третьому місці в списку порушень свободи слова — цензура (63 випадки). Якщо 2012 року звільнялись окремі журналісти на знак протесту проти цензури та «джинси» (матеріалів на замовлення), то у 2013-му — вже журналістські колективи. Як мінімум 5 журналістських колективів змушені були покинути свої ЗМі у зв’язку із цензурою і тиском на редакційну політику («ТВі», «Кореспондент», «Форбс», телеканал «інтер» та інші).
У 2013 році українські журналісти зіткнулись із новим викликом: численними ДДоС-атаками та кібер-злочинами — 49 випадків, що є безпрецедентною кількістю за всі роки моніторингу, адже раніше цю категорію взагалі не рахували окремо. 35 журналістів постраждали від погроз та стеження.
іМі також зафіксував 33 випадки політичного тиску на ЗМі та журналістів, 30 — юридичного (судові позови) та 13 випадків економічного тиску (для порівняння: за весь 2012 рік було зафіксовано 43 випадки непрямого тиску на ЗМі та журналістів). Восьмеро журналістів пройшли через процедуру обшуку, семеро були затримані правоохоронцями під час виконання ними законних професійних обов’язків.

Під пресом олігархів та бандитів


Найбільш знаковими подіями 2013 року стали жорстоке побиття відомої журналістки та активістки Тетяни Чорновол, чиє обличчя з синцями можна назвати справжнім символом української свободи слова, масове звільнення журналістів із телеканалу ТВі та холдингу «УМХ» після придбання його Сергієм Курченком, чим було фактично знищено довіру до видань «Форбс» та «Кореспондент».


У той же час, за даними іМі, торік лише п’ять справ, порушених за статтею «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів», дійшло до суду. Серед них — справа, порушена за фактом побиття журналістки «5 Каналу» Ольги Сніцарчук та фотокора газети «Комерсант» Влада Соделя, покарання за яку стало найбільшим за всю історію застосування 171 статті ККУ («тітушки» отримали умовні терміни та сплатили по кілька тисяч гривень компенсації).
За словами виконавчої директорки іМі Оксани Романюк, усі цифри свідчать про те, що торік в Україні значно погіршились основи демократії та дотримання прав людини. «Низка процесів, яка тривала в 2013 році, вказує на те, що чинна влада не має намірів забезпечити право громадян на інформацію, і чим далі, тим більше прагне показувати події виключно зі своєї точки зору», — зазначила О. Романюк.


Також, за її словами, 2013 рік з його численними викликами, поділив журналістів на дві категорії — тих, які спроможні приймати самостійні рішення та брати на себе відповідальність за інформацію, яку вони передають, і тих, які працюють як технічний персонал, або готові вдаватись до маніпуляцій і замовчування тем.

Ув’язнення і побиття


Здавалося, що після масового побиття журналістів під час висвітлення подій на Банковій вулиці 1 грудня 2013 року гірше вже бути не може. Нагадаємо: тоді постраждало 40 журналістів. Однак події, що відбувались на вулиці Грушевського з 19 по 27 січня цього року, стали новим сумним рекордом репресій щодо журналістів. На сьогодні у списку потерпілих — 60 прізвищ. Більшість із них отримали поранення від пострілів «спецпризначенців» з помпових рушниць, розриву світло-шумових гранат та рукоприкладства силовиків.


Але влада не обмежилась побиттям представників преси і почала затримувати та ув’язнювати журналістів, прирівнявши їх до... учасників масових заворушень. Скажімо, суди арештували на два місяці оператора «Спільнобачення» Володимира Карагяура. Його затримали на автозаправці далеко від вулиці Грушевського лиш за те, що він купував бензин у каністрі. Паливо використовували для роботи генератора, що забезпечував пряму трансляцію подій на вулиці Грушевського, але силовики звинуватили журналіста в постачанні компонентів для «коктейлів Молотова». На вулиці схопили, побили та ув’язнили львівського фотографа Мар’яна Гавриліва, який фіксував події 22 січня. 23 січня на два місяці арештували журналіста ТБ «Прихована правда» Антона Кудінова. Журналістка телеканалу «Прихована правда» ірма Крат назвала рішення суду неправомірним і безпідставним. «Антону Кудінову суд дав два місяці арешту. За що? За те, що він пішов до «Беркуту» з білим прапором, а ті заламали йому руки і затягнули до себе», — зазначила журналістка.


25 січня бійці внутрішніх військ побили журналіста радіо «Голос Свободи» Мирослава Мису, відібрали в нього телефон і  погрожували побиттям усіх представників ЗМі, які прийдуть їх знімати. «Вони казали, що таких, як ти, ми відловлюємо, роздягаємо, купаємо в Дніпрі і відвозимо в сізо. Тоді я зрозумів, що у нас в країні хаос», — розповів М. Миса.


Хвиля насильства зі столиці перекинулась і в регіони. Під час протистояння в Черкасах, Дніпропетровську, Запоріжжі журналісти зазнавали нападів з боку «тітушок» та «беркутівців». Зокрема, під час масової акції в Запоріжжі розбили голову та знищили апаратуру фотокореспондентові урядового агентства «Укрінформ» Дмитрові Смолієнку. «Ще вчора події в Києві мали віддалений характер, та після того, що трапилося сьогодні, передова тут — у Запоріжжі. Це фашизм», — заявив Дмитро Смолієнко.

Іноземці теж страждають
Від силових дій «спецпризначенців» потерпіли й іноземні журналісти. 23 січня силовики затримали російського оператора видання «Lenta.doc» Андрія Кисельова. Щоправда, як тільки з’ясували громадянство затриманого, всі претензії українські правоохоронці щодо нього зняли. Не пощастило і білоруським журналістам Сергієві Марчику та Юрієві Висоцькому, які на замовлення польського телебачення приїхали в Черкаси, щоб записати інтерв’ю з Тетяною Чорновол. Однак натомість, потрапили під «зачистку» акції протесту біля Черкаської облдержадміністрації. «Спецпризначенці» не лише побили журналістів, а й знищили відеоапаратуру та знятий матеріал.
Як заявляють журналісти, що мають досвід роботи в різних «гарячих точках», навіть за умови військового протистояння сторони конфлікту дотримуються неписаних правил, намагаючись не заважати працювати пресі. У вуличних боях на Грушевського журналісти могли працювати лише на стороні мітингувальників. За весь час протистояння не надходило повідомлень про насильство протестантів щодо працівників ЗМі. Натомість силовики не лише не давали журналістам працювати на своїй території, але навмисно стріляли в напрямку працівників ЗМі та кидали камінням. і це є вельми показовим прикладом ставлення режиму Януковича до свободи слова. і в цьому, як і в політичних репресіях проти учасників мирних протестів, Україна наче відкотилася в далеке радянське минуле з його партійною цензурою.
27 січня журналісти українських та закордонних мас-медіа провели акцію «Не стріляйте в журналіста!». Ніхто з «Беркуту» не вийшов до журналістів, тож медійникам довелось обмежитись усними зверненнями до міліціянтів, щоб ті «були людьми» і не виходили за межі моралі й законності. Але чи це допоможе?