У дворику Вигодської селищної ради на старій криниці, яка є ровесницею самого селища й упродовж років завдяки ще австрійському капіталістові барону Попперу фон Подворі напувала вигодців, віднедавна можна прочитати напис, що колись цілюща вода наразі непридатна для вживання. А замість відчепленого відра в її глибини опустили спеціальний пристрій для очищення. Через технологічне забруднення в «брамі в Карпати», як ще називають Вигоду, вже понад місяць десятки родин потерпають від браку того, чим завжди славилися навсібіч, — доброї питної води, пише Галичина.

Біда не ходить сама

Проте офіційно жодна уповноважена інстанція винуватця виникнення екологічної небезпеки в селищі над Свічею і Мізункою не називає. А з плином часу, як ми особисто дослідили, з чорно-синьої вода стає жовтою, але нудотний тирсово-хвойний запах і маслянистість зберігає й досі.

Володимир ЯРЕМІЙ, житель вулиці Лесі Українки:

— Ще десь 14 чи 16 грудня минулого року ми запримітили, що у наших криницях вода дуже почорніла і від неї відгонить незрозумілим — хімічним, хвойним чи каналізаційним смородом. Щонайперше, як з припущенням, я звернувся до керівництва підприємства по сусідству «Уніплит». Керівник послав лаборанта і відповідальних за екологію, мовляв, візьмуть проби води і про результати нам повідомлять. Але висновки аналізів нам таки не надали. Тож я від імені чотирьох людей звернувся в долинську прокуратуру і селищну раду. Тоді я ще не знав, що ситуація набула таких масштабів, і думав, що це лише з моєю криницею проблема. З’ясувалося, що і у криницях сусідів, які далеко одна від другої, така ж чорна і смердюча вода. Якраз на святого Миколая, 19 грудня, приїхали із Долинського районного управління Держсанепідемслужби. Та до 21 січня, поки ми самі не поїхали в прокуратуру, ми жодної інформації не мали. Таким чином ми нарешті побачили висновки, що проби води з наших криниць не відповідають вимогам. Згодом якось несподівано і підозріло «Уніплит» запропонував нам почистити криниці. Але я обійшовся без них. Відтак людям на вулиці Шевченка почали завозити воду в пластмасових багатолітрових баках. Підозрюємо, що ті ємкості від фарби і можуть бути небезпечними.

Леся КУЦІЛЬ, жителька вулиці Тараса Шевченка:
— Ще у грудні в нашій криниці вода стала темно-фіолетовою. Хлопці вимушені були возити воду з села, бо у цій навіть прати не можна було. Відтак на заводі почали викачувати воду зі своєї каналізації, згодом — і з нашої криниці. Самі прийшли. На тому й стало. Воду нам довозили із заводу, якщо ми телефонували. Але багато незручностей, бо треба підлаштовуватися під роботу заводу. У санепідемстанції згодом сказали, що вода в нашій криниці, зокрема дані хімічного і бактеріологічного аналізу, — «нестандарт». На руки аналізи не дали, сказали, що переслали в селищну раду. Але й там їх не виявилося. Аж після телефонування до санепідемстанції селищний голова з’ясував, що аналізи води погані. Хоч нічого конкретного — пити її чи не пити — ми не довідалися. Далі ми пішли з людьми на завод «Уніплит», бо треба було щось робити. Пообіцяли воду провести, але щоб ми платили за документацію. Та звідки взяти кошти?

Ігор КОТЛЯРОВ, житель вулиці Лесі Українки:

— Я викопав криницю, заплатив дві з половиною тисячі гривень, випив горнятко води — і всеѕ Бо через два чи три тижні вода стала триколірною, як райдуга, смердить, зверху ще й масли плавають. А спочатку була, як сльоза. Тепер навіть якщо викачати воду з криниці, то маслянистість залишається на стінках і запах не пропадає. Воду з криниці на аналізи у нас не брали. Але з колективною заявою я звернувся.

Катерина БУРМИЧ, жителька вулиці Лесі Українки:

— У мене криниця давня, і вода в ній була ідеально чистою. А тепер маю таку ж біду, як інші мої сусіди. Від води тхло аміаком, густина була змінена, а колір — брудно-рожевий. Я медик — і добре розуміюся. Ми здали проби в санепідемстанцію, але аналізів нам не дали. Сказали, що зробили лише для прокуратури. Проте повідомили, що вода не придатна для споживання, категорично заборонено її пити. Згодом, першого разу без мого дозволу, приїхали працівники з «Уніплиту» і викачали воду з криниці. Вдруге — також, фактично без мого прохання. Якщо б не відчували своєї вини, то, переконана, вони б такі послуги безплатно не надавали. Наразі вода очищена, але ще тоді в лабораторії попередили, що довгий час буде непридатною для пиття.
ѕТака ж проблема у багатьох інших вигодців. Розповідають навіть про випадок загибелі майже шести десятків курей, який господарі також пов’язують із забрудненням води. Але наразі жодний документ офіційно не підтверджує, хто забруднив людські криниці, а винуватець екологічної біди в селищі самотужки не зголошується. Тож люди звернулися і до природоохоронної прокуратури.

Де вихід?

Наразі завдяки заводу «Уніплит» людей забезпечують завізною водою у пластмасових багатолітрових ємкостях німецького виробництва. Як тимчасовий вихід із ситуації такі старання деревопереробників ще сприйняти можна, але це не вичерпає проблеми і тим більше не гарантуватиме, що не буде повторення можливого забруднення. А ще, дослідивши одну з ємкостей для води в обійсті на вулиці Тараса Шевченка, ми не певні, що і завізна вода безпечна для споживання. По-перше, достатньо було нам лише відкрутити накривку з того пластмасового бака, як у ніздрі пахнуло ацетоновим смородом. А по-друге, на тій накривці і на горловині ємкості ми побачили виразні залишки білої фарби. До речі, в листі за 9 січня вигодському селищному голові начальник Долинського районного управління Держсанепідемслужби в івано-Франківській області наголошує, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» керівництво селищної ради зобов’язане забезпечити жителів питною водою, «кількість та якість якої повинна відповідати вимогам санітарних норм і державних стандартів».

Михайло МАЦЕЛЮХ, вигодський селищний голова:
— Ще 14 грудня минулого року забруднилася вода в людських криницях. і вигодці зреагували, бо побачили, що колодязі каналізаційної мережі, які йдуть із заводу через вулицю Тараса Шевченка на очисні споруди, були переповнені через несправність. А яким чином заводські стоки потрапили до криниць на вулиці Лесі Українки? Збагнути важко навіть теоретично. Бо треба перетнути підземний потік. Але й у криниці в дворі селищної ради, якою користується чимало сімей, вода також має характерний запах. Ми звернулися до санепідемстанції і до керівництва «Уніплиту». Заводчани відразу зреагували з розумінням — очистили людям криниці і завезли пластмасові баки для забезпечення водою. У долинській прокуратурі пояснили, що треба звертатися у природоохоронну прокуратуру. Але чи винуватець забруднення «Уніплит»? Я жодного наразі офіційного підтвердження не маю. Але бачу можливість розв’язати проблему і запровадити людям централізоване водозабезпечення. Зважаючи, що коштів у селищній раді для цього нема, ми домовилися, що керівництво «Уніплиту» бере на себе зобов’язання прокласти центральну трубу, а людям допоможемо із виготовленням проектної документації, щоб завести водовід до хат.