Політика і економіка не завжди розуміють одне одного. Якби розуміли, то, можливо, людство не знало б біди Другої світової війни, як і не знало б приходу до влади нацистів, адже після Першої світової були вироблені достатньо ефективні формули по відновленню економіки Австрії і самої Німеччини. Вироблені колишнім професором економіки Чернівецького університету і майбутнім міністром фінансів Австрії, відомим вченим зі світовим ім’ям Йозефом Алоїзом Шумпетером. Ефективна економіка, вирішення соціаль

На жаль, і переможці, і переможені зробили все, щоб політичні аспекти взяли гору над здоровим глуздом, над розумінням функціонування складного соціально-економічного організму.

Саме в тихих Чернівцях, де Шумпетер міг відволіктись від буденної метушні, і цілком спрямувати свою діяльну натуру на науку, геній написав свою "Теорію економічного розвитку". Один із основних посилів Шумпетера полягав у тому, що для економічного розвиту країни зовсім не варто зростати територіями і ресурсами. Достатньо удосконалити систему використання вже існуючих джерел. Його думки видавали революційні формули перетворення кількості в якість. Після поразки Австрії у Першій світовій війні знесилений Відень, що потерпав від голоду, нестачі палива та інших енергоресурсів, буквально чахнув на очах. Пошматована країна конче потребувала допомоги і більшість схилялась до думки про приєднання Австрії до Німеччини. З іншого боку, колись головний постачальник продовольства - Угорщина, робила все, щоб використати набуту за часів Австро-Угорської імперії залежність Відня, фактично влаштувавши останньому гуманітарну блокаду.

Відень помирав. Але Шумпетер був одним із тих, хто переконував: Австрія здатна стати на ноги без приєднань, аншлюзів та інших принизливих поступок. Він розробив схему, яку частково потім будуть втілювати в життя його вороги, ті, хто після Версальського миру викинув вченого з австрійського кабінету міністрів. Версальський мир - угода, яка розчавила і Німеччину, і Австрію. Шумпетер визнав, що як політик він був недалекоглядний. "Без антен" - як записав він у щоденнику.

"Без антен" зараз і ми - українці. Ми цілком залежні саме від політичних рішень, які не завжди корелюють з доцільністю. Вони диктовані правилами гри, амбіціями, вимушеними кроками, але їх наслідки бувають занадто катастрофічними. Економіка ж та інші суспільні процеси - річ органічна, вона, як тіло, реагує не випадково, а відповідно до втручання. Не може в економічному організмі з’явитись гній після зеленого чаю, не може піднятись температура від стрептоциду. Так само якщо організм хворий, то сокира не допоможе. Хто міг рік назад уявити собі на вулицях Луганська босоту з автоматами? Кому в найстрашнішому сні могло привидітись, що над головою луганчанина буде летіти міна у двір? Це неймовірно! Але це сталось. Сталось з нами вже в ХХІ столітті. Це бризки того самого гною, що визрівав і «вибухнув» від цілеспрямованого втручання.

У певний момент суспільство потрапляє в заручники до окремих осіб і окремих подій, які стають детонатором смерчу, що приводить в руйнівну дію глобальні механізми. Звичайно, перед цим відбувається підготовка середовища. Сам детонатор - ніщо без готовності ядерної маси вибухнути. Середовище в певний момент дозріває до критичної межі нестабільності. На біржі не можна спровокувати паніку в одну мить, без суттєвих втручань, а сама паніка не перетвориться в хвилю банкрутств, якщо цьому не передують накопичення боргів, сліпі завищені очікування вартості активів. У світовій економіці торнадо з черги дефолтів, землетруси економічних криз, коли країна за країною відмовляється платити за зобов’язаннями, зачиняються підприємства, тисячі безробітних залишаються без засобів до існування і з величезними боргами по кредитах, підживлюються роками бездумних накопичень таких зобов’язань, роздмухуванням повітряних куль, тратами "не по карману" не в ті сектори економіки, в той час коли без уваги залишаються цілі галузі, що потребували вкладень.

Інакше кажучи перед світовою економічною кризою завжди відбувається процес ослаблення м’язів, панує сон ілюзій, спекулятивних і поверхових ідей, фінансових авантюр і головне - суспільного затьмарення. Людям властиво не вірити в погане, відкладати заходи із забезпечення стабільності на завтра. І тоді достатньо оголошення про епідемію невідомого вірусу в країні, яка є постачальником сировини, або повідомлення про банкрутство якогось відомого банку чи страхової компанії, і накачаний анаболіками культурист падає без сил від одного удару. Всім не віриться, що м’язи його були тільки формою, яка лише здавалась потужною.

Чи не такі ж процеси відбуваються і перед глобальними війнами? Чи не сліпне світ в стані спокою, в мирному сні, в той час як насправді цілі народи втрачають свою національну єдність духу, відчуття патріотизму, а цілі країни перетворюються в бюрократичні паперові машини, просякнутими прахом хабарництва і кумівства? Терпимість насправді виявляється маскою суспільних невдоволень (чого варті бунтівні події в Парижі на національному ґрунті), цінності - ширмою, що прикривають моральне розкладання, проблеми виховання, поваги один до одного. А миролюбні заяви лише припудрюють криваві гнійники, що от-от бризнуть своєю юшкою протистоянь і воєн. Хтось же в цей час готується до "скуповування акцій" тих, хто через деякий період буде або коштувати мало, або не вартий нічого. Саме тому Європа так боїться вв’язатись у бійню, адже тоді виявиться, що під ковдрою європейських принципів лежить апатичне, кволе тіло, яке насправді не готове себе захистити. Путін же навмисне тисне на світ, перевіряючи його гнучкість. Він знає, що десь лежить нерв, який може спровокувати світову війну. Але цей нерв пролягає явно не на сході України. Ми – українці – лише ланка до набагато глобальніших подій. Проте по нас, як по кістці антрополог вгадує скелет всього звіра, можна роздивитись ту можливу трагедію, перед якою наразі стоїть весь світ.

Спочатку Путін влаштував геноцид чеченців. Потім відібрав у Грузії частину її території. Потім забрав в України Крим. Згодом розгорнув війну на Донбасі. Весь цей час світ робив лише вигляд того, що намагається вплинути на Москву. Насправді ж світу просто було не боляче. Санкції і заборони - це лише натякання Путіну, щоб він не наступив на той самий нерв, коли Європі і США доведеться реагувати по-справжньому. Тоді світу доведеться втрутитись серйозно, а це - Третя світова, яка не потрібна нікому. Таким нервом не став навіть "Боїнг" з 298-ма пасажирами. Ці триста душ хіба зрівняються з мільйонами можливих жертв? Перша світова забрала вісім з половиною мільйонів життів. Друга світова вже в десятки більше. Тому світ буде робити все, щоб домовитись з московським диктатором, який попіклувався про те, щоб налаштувати своїх рабів до фанатичної впевненості у власній силі і непереможності. А санкції? У московського царя сотні мільйонів підданих, більшість з яких зубожілі і країна яка потерпає в бідності століттями. Ні, санкціями Путіна не злякати. Він занадто добре відчуває нерв війни і слабку душу деяких світових лідерів, які і далі будуть приносити в жертву чергові (поки що чужі) території і інтереси, відкуповуючись від біди, що назріла.

Ще за 4 роки до свого призначення міністром фінансів і принизливої відставки, на початку літа 1914-го року Йозеф Шумпетер перебував в США і спілкувався з іншим відомим генієм - Ірвінгом Фішером. Теми їхньої бесіди торкались зокрема можливості розгортання повномасштабної війни в Європі. Фішер - великий математик і економіст - переконував Шумпетера, що такого не станеться. Світ занадто інтегрований економічно, занадто великий ривок зробило людство за останні десятиліття, щоб поставити під загрозу власний комфорт і безпеку. Зростав економічний потенціал країн, ширились підприємства, вводились інновації. Все говорило про те, що теорія Шумпетера правильна - Англія ще до того, як стати колоніальною країною, вже була успішна, маленька Швейцарія вже на початку ХХ століття замикала на собі безліч фінансових вузлів і не відчувала ні економічних, ні соціальних проблем. Отже, потреби в експансії, а значить, у війні немає! Фішер за солодощами з чаєм доводив, наче апелюючи до автора "Теорії економічного розвитку", - війна недоцільна! На неї ніхто не зважиться! Шумпетер пив чай і скептично слухав співрозмовника. До початку Першої світової війни залишалось кілька місяців.

газета День