27 серпня 2014 року почалася війна. Масштабна війна між Україною та Росією.Путін хоче виходу до Чорного моря та створення поясу нестабільності на південному-сході України.

Раніше масштабне вторгненню «зелених чоловічків» в Україну попередив збитий малайзійській Боінг. Путін відійшов від нокдауну і знову почав наступ на українському фронті. Зараз вже ніщо не стоїть на заваді Путіну. Неготовність НАТО до рішучих дій, відсутність військової допомоги Україні, егоїзм частини європейських країн та відсутність чіткої позиції ЄС та США. Чи не була зустріч в Мінську лише прелюдією до приниження західного світу, цінностей та принципів ? Путін показав всьому світові, що він визначає місце та час зустрічей. Він цар. І європейські лідери погодилися. Злякалися, що не отримають російського газу ? Забули про те, як свого часу поблажливість до балакучого Адольфа Гітлера привела до другої світової війни ? Більше того, Мінськ ледь не охрестили другою Женевою. Все це заохотило безкарність Путіна.

Війна досі не оголошена! Досі маємо АТО. Але ж українсько-російська війна (як це було влучно сказано на день незалежності України – вітчизняна війна 2014 року) вчора стала доконаним фактом. Невже і далі будемо боятися називати речі своїми іменами?

Українці мають зрозуміти та усвідомити важку для сприйняття мирного українського народу істину – треба мобілізуватися і дати відсіч агресору. Потрібні талановиті полководці, комбати, офіцери та солдати. Варто готуватися та очікувати вторгнення із боку Криму та по іншим напрямках. На часі підготовка міст до оборони, проведення навчань для мирного населення, обладнання бомбосховищ, підготовка партизанської війни, робота щодо донесення інформації до російських матерів, які стануть набагато частіше отримувати вантаж 200 із України, робота із політиками та лідерами думок в США, Німеччині, Великій Британії щодо донесення потрібних меседжів, пише Газета юа.

Дипломатичні реверанси українського президента Порошенка у формі потискання руку Путіну на зустрічі в Мінську, на жаль, ні до чого не привели. Путін став заручником сформованого ним же «руського миру». Як показав Мінськ, Путін не готовий адекватно оцінювати реальність. На думку Путіна, агресії росіян в Україну насправді немає і це є внутрішньою проблемою України. Захоплені російські десантники просто «заблудилися». Це нагадує оцінку Путіна щодо потонулого підводного човна Курськ. «Він потонув» із усмішкою на обличчі сказав тоді Путін у прямому ефірі. Не готовий Путін зупинитися на Криму. Варто це зрозуміти.

Програючи інформаційну війну на міжнародній арені (в силу відсутності кваліфікованого PRу позиції України на міжнародній арені) українці дочекаються ситуації яка вже була в Грузії. Тоді агресора чудом зупинили на підступах до Тбілісі. Тож чи потрібно нам чекати доки російські війська під назвою «зелені чоловічки» будуть біля Києва ?

Україна має оголосити та зафіксувати факт – Росія підступно напала на Україну під видом «зелених ввічливих чоловічків». Західний світ, якщо він не хоче масштабної війни, має дати адекватну відповідь Путіну. 

Під час війни важливо забути про чвари та конкуренцію політичних сил, яка є неминучою під час виборів. Чи потрібні вибори до завершення військової кампанії на Сході? Вибори, які за існуючої системи виборів навряд чи принесуть кардинальне оновлення влади. Докладніше про це можна прочитати у статті "Найгірший подарунок до Дня Незалежності України. 

Чи потрібен військовий стан і що він може дати для України ? Можливо варто оголосити військовий стан частині території Донбасу ?

Сьогодні чеський дипломат Давід Стулік написав на своїй сторінці у Facebook: «Страусиний підхід найменше допоможе у цій ситуації. Завтра ми можемо зіштовхнутися з повномасштабною війною. А післязавтра ми, у деяких частинах Заходу, можемо стати суб’єктами подібної агресії. Сьогодні ми, європейці, хто вірить у чіткі цінності, гасла і принципи, повинні усвідомити, що ми також українці».

Почалася українська вітчизняна війна. Війна демократії із диктатурою, війна добра зі злом, війна за незалежність України. Війна за мир та реформи в Україні.