Нещодавно до управління у справах захисту прав споживачів в області звернувся іванофранківець, який мав необережність «купитися» на привабливу телерекламу — глядачам пропонували придбати начебто найсучасніші апарати для вимірювання тиску за прийнятною ціною та з комфортом у вигляді безплатної доставки товару кур’єром. «Я зателефонував за зазначеним на екрані телефоном і зробив замовлення, — у телефонній розмові розповів він свою історію. — Товар справді доставили. Ми заплатили за нього, попрощалися з кур’єром і лише після цього взялися докладно оглядати придбаний апарат. Виявилося, що жодних супровідних паперів, зокрема гарантійних зобов’язань немає. Навіть інструкції, як користуватися приладом». Покупець вирішив повернути товар, та його реклама тим часом зникла, а телефон, за яким замовляв товар, мовчав.

На жаль, це не поодинокий факт. Починаючи з минулого року різко почала зростати кількість звернень людей, які придбали ті чи інші товари, насамперед побутову техніку, мобільні телефони й інші вироби на замовлення, тобто поза торговельними або офісними приміщеннями. І вже після їх доставки й оплати з’ясували, що вони неналежної якості або ж не відповідають нормам безпеки, а також без будь-яких гарантій заміни чи ремонту в разі поломки.

Найприкріше те, що фахівці управлінь у справах захисту прав споживачів і нашої, й інших областей у більшості таких випадків безсилі чимось допомогти людям. Чому? Суть у тому, що суб’єкти господарювання, всупереч вимогам ст. 12 і 13 Закону «Про захист прав споживачів» та затверджених Мінекономіки України 19 квітня 2007 р. «Правил продажу товарів на замовлення поза торговельними або офісними приміщеннями» (надалі — Правила), як правило, не оформлюють належним чином правовідносин зі споживачем — не надають їм документа, що засвідчує факт укладення договору, який надалі буде підставою для виникнення взаємних прав та обов’язків. Відповідно до законодавства про захист прав споживачів такий документ повинен містити інформацію: дату укладення договору, найменування та місцезнаходження продавця (виконавця), найменування продукції та її ціну, термін виконання робіт або надання послуг, інші істотні умови договору та права й обов’язки сторін. При цьому інформація, що повинна надаватися споживачеві при реалізації продукції за договором поза торговельними або офісними приміщеннями, згідно з розділом I п. 1.6 Правил, повинна містити дані: найменування продавця, його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; основні характеристики товару; ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; гарантійні зобов’язання та інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом товару; інші умови поставки або виконання договору, якщо він передбачає періодичні поставки товару; вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; період приймання пропозицій та порядок розірвання договору.

Відсутність зазначених документа й інформації призводить до того, що фахівці управління не в змозі стати на захист споживачів та вжити до таких суб’єктів господарювання заходів, передбачених чинним законодавством. При цьому найбільшою проблемою, з якою стикається управління при розгляді звернень наших краян, є відсутність інформації про найменування і місцезнаходження продавця (виконавця) — це унеможливлює проведення перевірки за конкретною скаргою споживача, бо Держспоживстандарт України і його територіальні управління не наділені повноваженнями здійснювати розшук суб’єктів господарювання.