Ветеран КДБ, підстаркуватий президент Росії відзначив річницю київського Майдану засіданням Ради безпеки, присвяченої боротьбі з екстремізмом. «Кольорові революції» для Кремля стали червоною ганчіркою, загрозою незмінній команді Путіна, що засиділася у владі країни, яка є форпостом (за словами президента Литви Дали Грібаускайте) світового державного тероризму.

Звичайно, можна декларувати (як це робить Путін) небезпеку екстремізму, говорити про «руйнівність його ідеології. Заявляти про те, що екстремізм несе загрозу національній безпеці», але водночас, в порушення конституції РФ, щодня підписувати таємні укази, вимагати відправки військової техніки і зброї, військовослужбовців, найманців на територію України.

Кремль, Генеральний штаб в центрі Москви сьогодні - це територія смерті, житло божевільних людей, які щодня планують, малюють червоні стріли на військових географічних картах, віддають накази. Тобто є псами війни,  «мотором»  смерті в  Україні.

Якщо хтось думає, що мільярдами рублів, військовою технікою і важкою зброєю, плануванням і веденням війни в Україні займаються інопланетяни або тупі козаки під керівництвом  на чолі отамана «відродженого війська донського» Козіцина   - колишнього вертухая, наглядача-конвоїра в УЧ-398/14 (Новочеркаська виправна колонія строгого режиму), то такі люди важко хворі на хворобу, яка називається політична наївність.

Ось Путін - такий карась дурнуватий, один з таких боязких, простодушних людей.  На його думку, «сьогодні немає проблеми в тому, якщо хтось веде війну, знайти військову техніку і важкі озброєння». Про це він заявив в інтерв'ю німецькому телеканалу ARD|. Цілком «тягне» на політичну шизофренію, як і думку Путіна про те, що зброю і військову техніку можна купити в будь-якому Військторгу.

 Екстремізм російської державної машини на чолі «з кремлівськими  борцями з екстремізмом» саме і полягає в тому, що політичне та інформаційне прикриття війни на Сході України проводить Кремль. Десятки тисяч чиновників, політологів, політиків і дивізії пропагандистів-журналістів забезпечують цей сегмент агресії України.  Ці «непрямі» PR-витрати на війну з Україною складають $40 мільярдів.

Ще жоден російський чиновник або генерал не призналися в тому, що Росія веде війну з Україною. До речі, щоб бути до кінця чесним, можна процитувати публіциста Нєвзорова, який говорить, що «в Росії, окрім Кремля, багато є суб'єктів воювати в Україні». Але цинізм Путіна саме і полягає в тому, що він і є лідер законних і незаконних  «суб'єктів війни». Путіна треба зупинити!
Навіть останній президент СРСР Михайло Горбачов заявив, що «мені здається, що Путін починає захворювати на ту ж хворобу, що і я колись захворів - надмірна самовпевненість. І все, що говорять про нього, не має значення - він вже бог».  Найбільше в Кремлі бояться зміни поколінь в політиці, а політична геронтологія з часу Брежнєва прижилася в Росії як головний тренд політичного життя.

Після приїзду Путіна із саміту «двадцятки» з Австралії експерти чекали від Путіна політики «закручування гайок», утихомирення опозиції. Але ініціативи президента РФ перевершили всі очікування. Прийнята Радбезом «Стратегія протидії екстремізму в Російській Федерації до 2025 року» стане довгостроковою програмою перетворення 150 мільйонної країни в гігантський державний анклав закриту територію, захищену залізною завісою.

Президент Литви Даля Грібаускайте сформулювала тезу про державний тероризм Росії, який вже давно обговорюють на кухнях московських квартир і на вулицях європейських столиць. Нинішній «русский  мир» в Росії стоїть на фундаменті політичної архаїки, суть якої, за словами ну дуже дивного і хворого депутата Держдуми Євгенія Федорова в тому, що «Москва звільнить решту всього світу». Але у всьому світі вважають, що злодійкуваті приєднання чужих територій - це основний інстинкт російського народу, тренд путінської зовнішньої політики. Насправді мілітаризм і війни Росії з сусідами мають лише одну мету - уникнути катастрофи втратити владу, а Путіну зайняти місце Ходорковського.

Екстремізм на експорт і в тому, що Кремль (про це повідомила французька газета Le Monde») дав 9 мільйонів євро на виборчу компанію лідера «Національного фронту» Марін Ле Пен, дочки одіозного правого  французького  націоналіста.  Здавалося б, ніякої логіки. Адже Росія не один рік бореться з «агентами іноземного впливу» всередині країни, закриває фонди, товариства, газети,  організації, які хоч якось пов'язані з міжнародними  правозахисними  асоціаціями.

Адже, напівфашистський клан Ле Пен має друзів в Європі і в Росії тільки серед націоналістів і крайньо правих партій в Німеччині та Австрії. Правда, кращим другом старого Ле Пена є головний російський ліберальний демократ Володимир Жириновський. Саме завдяки зусиллям лідера ЛДПР та віце-прем'єра уряду Дмитра Рогозіна Ле Пен став «французьким другом Росії».

До речі, отримати російський «кредит», як пише та ж французька газета,  допоміг якийсь спостерігач (під час «виборів» на Донбас з'їхалася вся російська і європейська нечисть)  на виборах ДНР. За словами скарбника партії «Національний фронт» Валлерана де Сент-Жуста, «всі французькі і європейські банки відмовили в коштах» Ле Пену і його чорноротій| дочці, яка неодноразово заявляла,  що ненавидить арабів та негрів. 

Марін Ле Пен приймають в Москві на самому верху, особисто спікер Держдуми Сергій Наришкін числиться в друзях цього одіозного французького політика. Виявляється, сьогодні путінські стратеги вирішили внести розкол в Європейський союз і  діють цілком легально. Альянс «лідера нації» Путіна і шовініста Марін Ле Пен вельми показовий для розуміння того, що є Путін? У Москві вважають, що цей альянс може змінити «стару Європу». Але, схоже, російський і французький екстремізм стане «міжнародним Комінтерном».

У радянські часи Кремль допомагав перемогам комунізму  у всьому світі, возив гроші у валізах, здійснював експорт революції. За французькими законами, отримувати кредити від іноземців політичні партії можуть. Залишається тільки запитати у російських платників податків, куди йдуть гроші, призначені вирішувати соціальні проблеми російської держави?
Росія знов уперлася в проблему оборотності та циклічності своєї історії. Тобто наступила на граблі - зараз це називається екстремізм на експорт, раніше перемога комунізму у всьому світі. Така діалектика форми і змісту.

 
Віктор Тимошенко, Москва, Укрінформ