Справа про розкрадання коштів керівництвом Івано-Франківської кредитної спілки-філії «Християнська злагода», на наш погляд, може претендувати на одну з найбільш резонансних афер п’ятиріччя на Прикарпатті. Але історія з кредитною спілкою триває вже понад п’ять років, і сьогодні, навіть після Революції гідності, ошукані клієнти вимушені оскаржувати бездіяльність прокурорів, начальників слідчих відділів та слідчих СУ УМВС України в Івано-Франківській області не лише в судах.

Звертаються за допомогою й у наглядовий відділ за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтримання держобвинувачення Генпрокуратури України. 

У той час, коли кілька посадовців з головного офісу кредитної спілки «Християнська злагода» у Львові вже відбувають покарання, керівництво і працівники кредитної спілки-філії в Івано-Франківську, які «кинули» клієнтів на кілька десятків мільйонів гривень, ще й досі не відповіли перед законом. Тож ця стаття є не лише прямим журналістським запитом до прокуратури області і сподіванням на подальше реагування її чільника, а й громадським тестом для прокуратури — свого роду пробою на придатність.

Ні християнства, ні злагоди...

До 2009 року власники депозитів КС «Християнська злагода», філія якої успішно функціонувала в Івано-Франківську, вчасно отримували свої дивіденди. Аж поки не переконалися, що у принципах діяльності «Християнської злагоди» нема ні християнства, ні злагоди — лишень одна назва: двері офісу зачинені, а грошей не повертають. Ошукані клієнти не лише оббивали пороги тих, кого податками утримують для охорони своїх громадянських прав, чи засипали листами-скаргами правоохоронне чиновництво всіх рівнів, а й навіть вдавалися до публічних акцій вияву свого невдоволення. Все — марно. Тож згодом, коли КС «Християнська злагода» стала безліцензійним банкрутом, ошукані люди зорганізувалися в ініціативну групу, щоб, як каже її керівник на громадських засадах іван іваночко, примусити кредиторів повернути гроші вкладникам. Свого часу — коли було порушено кримінальну справу щодо діянь очільників головного офісу «Християнської злагоди» у Львові та винесено вирок низці посадовців — своєю чергою і керівництво Івано-Франківської філії мало реальний «шанс» відповісти перед законом. Але справу щодо Івано-Франківської філії несподівано зі Львова витребував колишній прокурор Івано-Франківської області Микола Гошовський, а подальший її розгляд і досі триває так, ніби справу хочуть зам’яти. 

Світлана ГАЙДА, потерпіла:

— Я офіційно є постраждалою у кримінальному провадженні від липня минулого року, порушеному за обвинуваченням колишнього керівництва кредитної спілки-філії «Християнська злагода» в Івано-Франківську — голови філії Володимира Ляховича, його дружини менеджера Лесі Ляхович і його матері бухгалтера-касира Даниїли Ляхович. У Тернопільській і Чернівецькій філіях керівниками були рідні брати Володимира Ляховича — Олександр і Сергій. Ще 2010 року ми разом з іншими постраждалими зверталися із заявою про злочин у прокуратуру міста, і аж через кілька місяців — у червні 2011-го — міськвідділ міліції порушив кримінальну справу, але лише за фактом. Відтак ще кілька місяців справа тинялася і її передали у слідче управління, де нею займалася старший слідчий обласного слідчого управління Анна Лісова і довела справу до суду. А в суді був цирк: з’ясувалося, що з нашої справи «щезли» наші заяви про злочин. Суд ухвалив повернути справу, в якій була і постанова про порушення кримінальної справи щодо голови кредитної спілки Володимира Ляховича і бухгалтера Даниїли Ляхович, на повторне розслідування, а відтак вже і на додаткове розслідування. А прокурор Андрій Васильчук все оскаржив, вважаючи, що все робила одна особа — менеджер Леся Ляхович. Хоч документи, які й до уваги не взяли, підтверджують зовсім інше. Провадження кримінальної справи триває, але у групу слідчих хотіли направити власне ту ж слідчу Анну Лісову, хоч у прокуратурі була наша заява щодо неї про злочин. Відтак суд її відсторонив. Розумієте, дії прокуратури я можу назвати топтанням по законах і людській гідності. Люди приносили свої внески, укладали депозитні договори і відповідно отримували свої відсотки. Родина ж Ляховичів брала для себе неправомірні кредити — без застави, довідок про забезпечення погашення і рішення спостережної ради тощо.

Таким чином вони лише у Львівській та Івано-Франківській філіях, про що маю документальні підтвердження, набрали кредитів на 15 млн. грн., що у 2007—2008 роках сягало 3 млн. доларів США. А ще свідчать, що брали кредити у Рівненській, Тернопільській і Чернівецькій філіях. Коли у 2009 році голову всієї кредитної спілки у Львові затримали і покарали за розкрадання (суд уже ухвалив вироки трьом чи чотирьом особам головного львівського офісу), то Ляховичі почали поспіхом і заднім числом вносити неправдиві відомості про погашення своїх кредитів — ніби безгрошовими касовими ордерами видали нам гроші за депозитами, але насправді ми одержали розписки, за якими нам досі не повернули жодної копійки. Але Ляховичів в Івано-Франківську, на наш погляд, покривають. А тих слідчих, які перешкоджали провадженню справи та фальсифікували докази, ще й відтак визнали «найкращими слідчими року» і підвищили у званні.

Заяви-невидимки і сумнівні експертизи 

Щонайперше зазначимо, що далі йтиметься про відомості за результатами звернень потерпілих, які торік стали підставою для призначення службових розслідувань щодо «злочинних дій та бездіяльності під час досудового розслідування кримінальної справи» старшого слідчого СУ УМВС України в Івано-Франківській області Анни Лісової та старшого прокурора міської прокуратури Андрія Васильчука. Але за результатами перевірки, підозри, викладені у зверненнях, не підтвердилися. Відповідно 26 вересня 2014 року це письмово засвідчив перший заступник начальника УМВС України в Івано-Франківській області В. Ільчишин, а 12 листопада — виконувач обов’язків начальника відділу прокуратури області І. Коцюруба.

Що ж спонукало ошуканих клієнтів Івано-Франківської філії КС «Християнська злагода» скаржитися на «злочинні дії та бездіяльність» згаданих поборників верховенства закону? Окрім іншого, потерпілі наголошували, що і в матеріалах кримінальної справи, яку наразі повернуто на додаткове розслідування, і в матеріалах наглядового провадження, яке курирувала старший слідчий Анна Лісова, відсутні заяви постраждалих про скоєний посадовими особами Івано-Франківської філії КС «Християнська злагода» злочин, а почеркознавча експертиза, на думку людей, як мінімум «викликає сумніви» через «сфальсифіковані взірці». Саме це, вважають потерпілі, не дає змоги підтвердити факт, що злочин скоїла не одна особа, а організована група осіб. Зі свого боку можемо документально підтвердити, що розписки, які давала своїм клієнтам менеджер кредитної спілки і в яких зобов’язувалася повернути кошти, Леся Ляхович стверджувала своїм підписом, але печаткою не «Християнської злагоди», а приватного підприємця.

Проте є розписка і за підписом її чоловіка — голови спілки Володимира Ляховича, датована 21 січня 2010 року. Зрозуміло, що самостійно — без «сімейного» погодження, чинити такі ходи-близнюки підписанти не могли. І ще таке: кількість кредитів, виданих «сім’ї» колишнього керівника кредитної спілки-філії (згідно з обіговими відомостями), сягає понад 120 — всього на 15 млн. 289 тис. 776 грн. і т. д. (без нарахування відсотків).

У судовому слідстві державне обвинувачення підтримував старший прокурор Івано-Франківської міської прокуратури Андрій Васильчук, через діяльність якого люди звернулися із заявою про злочин до обласної прокуратури, але службове розслідування його колег-прокурорів з’ясувало, що порушувати кримінальне провадження і вносити його до Єдиного реєстру досудових розслідувань нема підстав. Тож наприкінці позаминулого року потерпілі оскаржили в івано-Франківському міському суді бездіяльність начальника відділу прокуратури Івано-Франківської області І. Коцюруби — невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Але суд у задоволенні скарги відмовив. Натомість той же суд частково задовольнив іншу скаргу людей — про зобов’язання процесуального прокурора вчинити певні дії в кримінальному провадженні — і ухвалив: у найкоротші терміни вжити заходи із витребування з івано-Франківського міського суду пакета з речовими доказами з архіву суду та вирішити питання про долучення його до матеріалів вказаного провадження і питання щодо доцільності тимчасового доступу до оригіналів документів, які є в ГУ МВСУ у Львівській області, та доцільність призначення в цьому провадженні судової почеркознавчої експертизи з можливістю постановки на вирішення експерту заявлених потерпілими питань, а також щодо можливості призначення проведення експертизи в Харківському НДІСЕ.

Тож розслідування у кримінальному провадженні за фактом заволодіння коштами людей працівниками КС «Християнська злагода» триває і, як зазначив начальник відділу прокуратури області Т. Семків, «виконуються вказівки процесуального керівника». Але чи можна вважати придатним прокурора в кримінальному провадженні, якщо потерпілі від КС «Християнська злагода» для повернення своїх коштів вимушені у суді домагатися від нього вирішення питань, які мають значення для повного, всебічного, об’єктивного та неупередженого досудового розслідування в можливі найкоротші терміни?

Ігор Лазоришин, Галичина