Прикарпатці витратили торік 542,5 млн. грн. на оплату послуг мобільного зв’язку. 48 підприємств, які надають жителям Івано-Франківщини телекомунікаційні і поштові послуги та послуги телефонного і мобільного зв’язку, торік отримали 825,9 млн. грн. доходу (з ПДВ) — на 15 відсотків більше, ніж у 2013-му.

Фінансовий пиріг  загадково перекроїли
Левова частка з цих грошей — 542,5 млн. грн., або майже 66 відсотків загальної суми, — перетекла із гаманців прикарпатців і з кас місцевих установ та підприємств на банківські рахунки операторів мобільного зв’язку.  Однак уваги заслуговує навіть не це, а наступне порівняння. В оприлюдненому 10 лютого прес-випуску «Про діяльність підприємств у сферах телекомунікацій та поштового зв’язку області у 2014 році» фахівці Головного управління статистики в Івано-Франківській області зазначили, що кількість абонентів стільникового зв’язку торік зросла на 2,4 відсотка. Проте доходи операторів «підскочили» аж на 20,5 відсотка: з майже 450,2 млн. грн. у 2013-му до понад 542,5 млн. грн. Виходить одно з двох: або жителі Прикарпаття стали значно більше спілкуватися, або ж компанії, які надають послуги стільникового зв’язку, збільшили свої заробітки за рахунок підвищення тарифів.

Але ще цікавіша картина відкрилася, коли провели невеликий ретроспективний аналіз. За 2010 рік оператори мобільного зв’язку за рахунок абонентів Івано-Франківщини отримали понад 413,3 млн. грн. доходу. Якщо порівняти цю суму з торішньою, то зростання — плюс 129,2 млн. грн. — велике, але все ж не фантастичне. Однак у структурі доходів за останні п’ять років відбулися разючі зміни. Якщо в 2010 і 2011 роках «МТС», «Київстар», «Лайф» й інші компанії за рахунок суто жителів Прикарпаття заробили відповідно лише понад 41,4 та 41,5 млн. грн. доходу, а понад 371,9 млн. грн. і майже 396,9 млн. грн. — це платежі підприємств, організації та установ державної влади і місцевого самоврядування, які замовляли послуги стільникового зв’язку, то у 2012-му цей «фінансовий пиріг» незбагненним чином перекроїли. і за рахунок приватних абонентів компанії за рік заробили загалом понад 376,7 млн. грн. доходу — аж на 907,6 відсотка більше, ніж 2011-го. Водночас доходи від надання послуг юридичним особам впали із 369,8 млн. грн. до 55,1 млн. грн. Тобто майже в сім разів. 

Від цього моменту і до тепер жителі Івано-Франківщини є головним фінансовим донором операторів мобільного зв’язку. За три останні роки — з 2012-го по 2014-й — за оплату розмов прикарпатці, як засвідчують дані Головного управління статистики в області, виклали з гаманців понад 1,2 млрд. грн. 

Чи є тарифи на мобільний зв’язок економічно обррунтованими? Чи їх оператори штучно не завищують? і чи не порушують вони права споживачів, вводячи тарифні плани з вибірковим територіальним покриттям? Коли, наприклад, жителі Богородчанського, Верховинського, Косівського, Рожнятівського та Надвірнянського районів і Яремча платять вдома одну ціну за хвилину розмови, проте приїхавши до Івано-Франківська чи Коломиї, мусять розраховуватися вже за іншим, значно вищим тарифом? Відповіді на ці запитання мали б дати фахівці територіальних представництв двох державних органів — Антимонопольного комітету України і Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів. Однак аби ці дослідження та аналіз проводилися й аби робилися якісь висновки, вони мусять мати підстави — звернення або запити самих споживачів, або ж, що видається логічнішим, депутатів місцевих рад, передусім постійних депутатських комісій, до компетенції яких належать і питання як соціального захисту прикарпатців, так і роботи та розвитку галузей поштового та стаціонарного і мобільного зв’язку і телекомунікацій.

Черга на телефон досі живе

Другу позицію за обсягами доходів серед підприємств галузі за підсумками 2014 року зайняв ПАТ «Укртелеком». Від надання послуг телефонного зв’язку, включаючи міжміський і міжнародний, компанія отримала понад 119,5 млн. грн., з яких безпосередньо жителі Івано-Франківщини заплатили за розмови понад 65,5 млн. грн., в тому числі сільські — 29,1 млн. грн.

Після того, як 11 березня 2011 року Фонд держмайна України за 10,5 млрд. грн. продав належні державі акції «Укртелекому» компанії «ЕСУ», «дочці» австрійського консорціуму «EPIC», а в січні 2012-го саму «ЕСУ» продали іншій кіпрській компанії — «UA Telecominvest Limited», найбільше українське підприємство телекомунікаційного зв’язку зрештою опинилося у власності «СКМ» Рената Ахметова. Невдовзі після цього топ-менеджмент компанії зосередився на підвищенні ефективності її бізнесу. Представники нового власника йшли до підвищення прибутковості здебільшого двома шляхами — за рахунок скорочення працівників «Укртелекому» та підвищення тарифів, зокрема абонементної плати за користування стаціонарними телефонами. 

Ще у 2011 році середня чисельність працівників «Укртелекому», за даними самого акціонерного товариства, зменшилася на 9,5 тис. осіб. Скорочень, які за версією авторів офіційного звіту компанії, відбулися «в результаті вдосконалення бізнес-процесів та модернізації телекомунікаційної мережі» зазнали і підрозділи Івано-Франківської філії ПАТ «Укртелеком». Однак ці пертурбації залишилися майже непоміченими для широкої громадськості і, зокрема, профспілкового активу краю та селищних і міських рад, де спеціалісти галузі втрачали свої робочі місця.

Проте коли в «Укртелекомі» стали раз за разом підвищувати плату за стаціонарний зв’язок, чимало абонентів почали відмовлятися від послуг компанії. Не лише для приватних осіб, але й для багатьох підприємств та установ Прикарпаття утримання тієї кількості телефонних апаратів, яка раніше вважалася оптимальною, стало надмірним, а то й просто непосильною у фінансовому плані розкішшю. із 2010 по 2014 роки кількість стаціонарних телефонів на Івано-Франківщині скоротилася на 40 тисяч, у тому числі домашніх — майже на 37,3 тисячі. Апаратів стало менше, проте загальні доходи компанії зросли за цей час на 38,9 млн. грн. 

Але навіть за умови високих тарифів і абонементної плати за послуги зв’язку у селах і селищах все ще зберігається попит на стаціонарні телефони і зв’язок. За чотири роки їх кількість у сільській місцевості збільшилася із 63,6 до 75 тисяч, у тому числі домашніх — майже на 11 тисяч. Більше того, як зазначили у прес-випуску спеціалісти Головного управління статистики в області, на кінець 2014 року в черзі на встановлення телефонів все ще стояло понад 1,1 тис. осіб у містах та 2,2 тис. — у селах краю.

Варто, однак, зазначити, що після приватизації керівництво «Укртелекому» вжило деяких заходів, аби зменшити вартість міжміських і міжнародних телефонних розмов зі стаціонарних телефонів. Із 2012 року доходи компанії за їх рахунок зменшилися майже вдвоє — з 21,3 млн. грн. до 11,1 млн. грн. за підсумками минулого року. Проте останнім часом в «Укртелекомі», судячи з усього, пріоритет віддають не так розвиткові телефонних мереж, як інтернетові. Те, що він необхідний, насамперед у сільській місцевості, акцент на яку роблять фахівці компанії у виробничих планах, сумніву не викликає. Та все ж не будемо забувати, що «Укртелеком» — це найбільший в країні оператор стаціонарного телефонного зв’язку. і якщо не цей напрям бізнесу, а інші, суміжні, стають головними в діяльності компанії, то це викликає запитання. Так само, якби викликав подив, наприклад, намір «Укрзалізниці» головним бізнесом своїм зробити автобусні перевезення. 

Галичина