Минуло більше року з того часу, як Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху». Відповідно до нього розміри штрафів за порушення водіями правил дорожнього руху підвищилися в десятки разів.

Голова обласної асоціації приватних таксистів Р. Харук визнає, що передбачена законодавцями жорстка відповідальність порушників дала позитивний ефект: кількість дорожньо-транспортних пригод торік зменшилася в області порівняно з 2008 роком на 20,4 відсотка, а з потерпілими — на 37,8. І що найголовніше — в ДТП загинуло майже наполовину менше людей: 88, тоді як позаторік 159. Проте високі штрафи породили й нову проблему: тепер, як зазначив він під час недавньої прес-конференції, вже не лише таксисти, а й власники легкових авто і навіть «далекобійники» звертаються до асоціації за захистом, бо переконані, що інспектори ДАІ, а також відповідальні працівники Державної виконавчої служби самі нерідко порушують закони та службові інструкції.

Наказ МВС інспекторові ДАІ не указ?

Торік 26 лютого Міністерство внутрішніх справ України своїм наказом № 77 затвердило службову інструкцію, що визначає порядок оформлення працівниками ДАІ матеріалів про адміністративні порушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Як наголошують юристи асоціації О. Кучкуда і М. Вітенко, цей документ надзвичайно важливий і міг би запобігти багатьом конфліктним ситуаціям, якби інспектори Державтоінспекції сумлінно дотримувалися його.

— Наприклад, — зазначають вони, — п. 11.17 інструкції чітко визначає: «Записи в протоколах про адміністративні порушення, талонах до посвідчення водія, тимчасових дозволах, журналах робляться чорнилом (пастою) темного (чорного або синього) кольору. Вони заповнюються розбірливим почерком, а прізвище, ім’я, по батькові порушника, його місце проживання, а також посада, місце роботи, звання працівника Державтоінспекції МВС записуються друкованими літерами. За фактами виправлення, підчисток тощо керівництвом підрозділів Державтоінспекції МВС у п’ятиденний термін проводяться службові перевірки».
Так має бути. Проте провівши моніторинг десятків протоколів про адміністративні правопорушення, складених на водіїв різних категорій і видів діяльності, представники асоціації переконалися, що багато з них не відповідають вимогам наказу МВС. Найтиповіші порушення — це написання протоколів під кальку, хоча вони мають складатися в двох ідентичних оригінальних екземплярах. А до того ж написані ще й нерозбірливим почерком, тож дуже важко розібрати прізвище та ініціали інспектора ДАІ, поштову адресу і прізвище та ініціали самого водія. Р. Харук продемонстрував журналістам навіть протокол, складений на місцевого водія в одній із сусідніх областей, де взагалі не було вказано прізвища, посади, місця роботи та звання інспектора ДАІ. Ця графа просто пустувала.
Однак без цих точних даних водієві проблематично оскаржити протокол. Це по-перше. По-друге, у випадках, коли працівник ДАі вручив затриманому водієві лише протокол, а такі приклади насправді є, то існує велика ймовірність того, що ще один обов’язковий документ — постанова у справі про адміністративне порушення ще довго шукатиме свого адресата. Як наприклад у випадку, про який мова піде нижче.

Один випадок — три порушення

На підтвердження своїх слів представники асоціації у розданому журналістам прес-релізі докладно розписали одну з таких історій.

Торік 30 вересня інспектор дорожньо-патрульної служби О. Барар зупинив у Вінниці водія з Прикарпаття І. Стасюка. Склав протокол, якого тут же вручив власникові авто. А ось постанову серії АВ № 023733 О. Барар з невідомих причин у цей же час не склав і І. Стасюку не передав. Порушивши, як вважають юристи асоціації, ст. 258 Кодексу України про адміністративні порушення (КУпАП).

Постанову О. Барар надіслав лише згодом начальникові Коломийського відділення ДАІ А. Тимківу, підвівши цим самим свого колегу та державного виконавця І. Лінькову. Бо вимушений реагувати, А. Тимків своєю чергою направив уже прострочену постанову до Державної виконавчої служби і державний виконавець Коломийського міськрайонного управління юстиції і. Лінькова вже аж 19 січня нинішнього року відкрила постанову про стягнення з І. Стасюка штрафу на дохід держави в розмірі 260 гривень.

Р. Харук не береться стверджувати, що І. Стасюк, перебуваючи у Вінниці, не порушив правил дорожнього руху. Мова про інше. Як наголошують юристи асоціації О. Кучкуда і М. Вітенко, відповідно до
ст. 303 КУпАП строк пред’явлення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання становить три місяці. Тобто в цьому випадку він минув ще 30 грудня минулого року. І коли А. Тимків направив прострочену постанову до Державної виконавчої служби, то сам порушив ст. 303 КУпАП, а І. Лінькова, відкривши за нею виконавче провадження, окрім ст. 303 КУпАП, порушила ще й ст. 21 Закону «Про виконавче провадження».

Варто зазначити, що в цьому випадку зрештою все завершилося майже добре. Начальник районного відділу Державної виконавчої служби
І. Чабанюк прийняв аргументи асоціації приватних таксистів і 26 січня скасував постанову про відкриття виконавчого провадження стосовно
І. Стасюка. Проте, як підкреслює  Р. Харук, є суттєвий нюанс. У базі даних ДАІ зберігається інформація про складення на водія протоколу про адміністративне правопорушення, а також і те, що штраф за простроченою постановою не був сплачений. І це може позначитися на ставленні до нього працівників ДАі в майбутньому, а також значно ускладнити проходження технічного огляду автомашини. Тому обласна асоціація приватних таксистів має намір звернутися до органів центральної влади та до народних депутатів — вихідців з Івано-Франківщини з ініціативою проведення амністії щодо несплачених штрафів за такими протоколами.

... «Вісник» найкраще заховати якнайдалі

Не так давно обласна асоціація приватних таксистів започаткувала випуск «Вісника автомобіліста». Видання це суто практичне. Його матеріали знайомлять автомобілістів з законодавчими актами та правилами й інструкціями, що стосуються дорожнього руху і взаємин з його учасниками — працівниками ДАІ, пішоходамиѕ А ще містять консультації й практичні рекомендації юристів для водіїв.

Втім, Р. Харук щиро зізнається, що не всі таксисти — члени асоціації читають видання. Хоча є й інші приклади: за черговими числами «Вісника автомобіліста» дедалі частіше звертаються водії, котрі не займаються приватним перевезенням пасажирів. Та непоінформованість водіїв — це, так би мовити, лише один бік медалі. Справжня біда, на переконання голови обласної асоціації та її юристів, у тому, що зміни, які були внесені торік до Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів «Про автомобільні дороги», «Про обов’язкове страхування цивільної правової відповідальності наземних транспортних засобів» та «Правил дорожнього руху», здебільшого односторонні і спрямовані на приведення до порядку виключно водіїв — їх «зобов’язують», «попереджають», їм «забороняють» і від них «вимагають».

Якщо ж водій, впевнений у тому, що він нічого не порушив, намагається довести свою правоту інспекторам ДАІ, які його зупинили, і при цьому ще й посилається на опубліковані у «Віснику» поради чи консультації юристів, то нерідко цим самим він лише робить собі ведмежу послугу. Бо окремі державтоіспектори його аргументи сприймають навпаки: мовляв, якщо такий розумний, то штраф заплатиш за найвищою шкалою. Отож опинившись у цій ситуації, «Вісник» найкраще заховати якомога подалі, бо друковане слово — фахова консультація юристів, як і внутрішня інструкція МВС України, — має вагу, але, на жаль, не для всіх.

На переконання Р. Харука, вести систематичну освітню й виховну роботу необхідно серед обох основних учасників дорожньо-транспортних відносин — як водіїв, так і їх контролерів — інспекторів дорожньо-патрульної служби, а також й інших державних службовців. І вимогливість та відповідальність за порушення мають бути однаковими. Лише тоді у їхніх стосунках з’являться взаєморозуміння і повага та зникнуть непорозуміння й образи.

Втім, у нашій області, наголосив Р. Харук, непорозуміння вдається здебільшого врегульовувати завдяки постійному діалогу з керівниками обласних управлінь ДАІ і Державної виконавчої служби. З проблемами наші водії стикаються насамперед за межами Прикарпаття, зокрема у Хмельницькій, Вінницькій і деяких інших областях, де асоціація їм допомогти практично не може. Та все ж попри це він звернувся до ЗМІ з проханням посприяти в організації круглого столу, в якому, крім представників асоціації, взяли б участь керівники ДАІ, Державної виконавчої служби, органів юстиції, а також інших громадських організацій та юристи з тим, щоб спільно виробити чіткі позиції з проблемних не лише для таксистів, а й для інших водіїв питань.

Навіть великі штрафи повагу не замінять

Пишучи ці рядки, усвідомлюю, по-перше, що і в лютий мороз, і в снігову хурделицю свою нелегку вахту на дорогах області щодня несуть десятки працівників Державтоінспекції, які сумлінно й чесно виконують свій службовий обов’язок і для яких важливі не зібрані штрафи, а турбота про безпеку людей. По-друге, думаю, що народні депутати, дбаючи, безсумнівно, про те, як зупинити катастрофічно набираючий обертів конвеєр смертей на дорогах України і зробивши акцент виключно на істотному підвищенні штрафних санкцій для водіїв-порушників, тим самим зробили тягар відповідальності державтоінспекторів іще важчим.

Залишивши десь осторонь цього процесу владу — міську, районну, зрештою уряд. Адже багато аварій спричиняють вкрай погані, як кажуть таксисти жартома, «фронтові» дороги. Та й не лише вони. Вже в нашій розмові після прес-конференції Р. Харук навів ряд прикладів, коли під’їзні вулиці до багатоповерхових будинків в Івано-Франківську з невідомо чийого дозволу перекрито вкопаними в асфальт металевими стовпами або ж бетонними блоками. І туди вже неможливо під’їхати не лише таксі, а й кареті швидкої допомоги або «пожежній».

Варто додати, що в цьому плані важливу справу намагається робити обласна асоціація приватних таксистів. Бо окрім штрафів, ще вкрай потрібною є просвітницька робота серед учасників дорожнього руху. Адже автомобілів на наших дорогах, а особливо міських вулицях, з кожним роком стає дедалі більше. І, на жаль, далеко не всі водії з належною обачністю ставляться як до пішоходів, так і до своїх колег. Достатньо постояти з півгодини на нерегульованих пішохідних переходах поблизу редакції «Галичини», щоб побачити декілька більш чи менш дрібних порушень правил дорожнього руху. А скільки ще випадків, коли водії ставлять свої автомашини поблизу тротуарів абияк, займаючи проїжджу частину вулиці, чим істотно ускладнюють життя людям за кермом пасажирських маршруток і вантажних машин?

Все це неможливо проконтролювати і виправити силами тільки ДАІ. І не все можна вирішити виключно штрафами. Навіть великими. Потрібні ще внутрішня культура і взаємна повага, які законом чи постановою, на жаль, не ввести.