Татуюванням, тобто малюнками на різних частинах тіла, нікого  не здивуєш, нині ж вони стали ще й звичними атрибутами сучасної молодіжної моди. Власники «розмальованого» тіла вважають, що це не лише мода чи розвага, а й ритуал. Дійсно, щось містичне у цьому є: людина свідомо терпить біль, аби мати оригінальний малюнок, котрий, на її думку, доповнить красу тіла. Нині тату — це елемент естетики. Також вважається, що тату змінює не тільки характер людини, а й її внутрішній стан. Спробуймо з’ясувати природу та причини цього поширеного явища.

Сімейний стан

Історія татуювання починається не менше 60 тисяч років тому. Найдавніші з них знайдено під час розкопок єгипетських пірамід. 
З давнини татуювання вважалося привілеєм шанованих осіб — шамани наносили його вождям племені і найсміливішим воїнам. Вірили, що воно надає людині сили, здоров’я, непереможності в бою... Не випадковою є посилена увага до тату в місцях позбавлення волі, армії, на флоті, де існує культ сили. 

Перші татуювання поєднували в собі два ритуали: шрам і малюнок. Орнамент наносився вручну загостреною паличкою із сажею, що перемішувалася з соком рослин. Тому татуювання більше нагадувало символ зі шрамів. 

«На полінезійських островах, звідки до нас прийшло татуювання, воно є своєрідним паспортом зрілості. Якщо хлопець досягав певного віку і не мав прикраси на своєму тілі, такої як татуювання, — не міг бути ні воїном, ні мисливцем. Він залишався на одному рівні з жінками, відповідно в тому ж соціальному статусі, не мав права полювати чи воювати. Втім, нині татуювання люди роблять лише для себе», — розповідає майстер татуювання Віктор з Івано-Франківська.

Жінки японських аборигенів Айну татуюванням на обличчі вказували на свій сімейний стан. За візерунками на губах, щоках і повіках можна було визначити, чи одружена жінка і скільки в неї дітей. В інших народах велика кількість малюнків на тілі жінки символізувала витривалість і родючість.
Крім того, в різних народів татуюванню приписували різноманітні магічні властивості: дітей воно начебто оберігало від батьківського гніву, дорослих захищало в бою і на полюванні, літніх людей охороняло від болячок. У XVIII—XIX ст. британські моряки зображували на своїх плечах величезні розп’яття в надії, що вони убезпечать їх від тілесних покарань. В арабів найбільш надійним захисним талісманом вважалося татуювання з цитатами Корану.

При тлумаченні того чи іншого татуювання необхідно враховувати його зовнішні характеристики. Чим більше татуювання за розміром, тим сильніше виражено ту чи іншу якість людини, це стосується й інтенсивності кольору. Вважалося, що жінки повинні носити тату на лівому боці, а чоловіки — на правому, адже за такої умови воно оберігатиме і приноситиме щастя.

 Містика татуювання

Нині татуювання — прикраса. Робити малюнок на улюбленій частині тіла може кожен, навіть неповнолітні, якщо у них є дозвіл батьків.

Що ж спонукає людей  розмальовувати своє тіло в наш час?

Мода, виклик усталеним традиціям краси, бажання бути хоч чимось схожими на своїх відомих кумирів: акторів, співаків, у яких на тілі вже красується тату, спонукає багатьох робити те ж саме зі своїм тілом.

Бажання виділитися, задекларувати свою індивідуальність — найпоширеніша відповідь молоді. «В більшості випадків татуювання роблять, аби самовиразитися. До цього людей змушує потреба бути не подібним до інших», — підтверджує наш співрозмовник Віктор.

Символ вірності. Для сентиментальних романтиків татуювання є оригінальним способом освідчення та підтвердження вічного кохання. У них популярними є тату — імена коханих та клятви вірності. Не будемо розчаровувати романтиків, однак почуття можуть змінитися, залишивши проблему: хлопець з іменем «Маша» на руці веде до вівтаря Вероніку...

Містичність і віра в тату як в оберіг. «Татуювання, нанесене на шкіру, переймає енергетику символу і майстра», — переконаний Віктор. Ще однією мотивацією до татуювання є сам знак. Роблячи його, люди хочуть створити на своєму тілі своєрідний тотем, просячи захисту в різноманітних сил природи. Розповідають, що є випадки, коли татуювання незримо впливає на долю людини, диктує поведінкуѕ Містика нерозгадана, проте присутня. І вона в тому, що ти доповнюєш своє тіло тим, що допоможе, наповнить змістом, заповнить порожнечу, захистить, викличе зміни, зробить невразливим. Звісно, якщо в це вірити. Тому у виборі майбутнього тату треба бути обережним, аби «красива» символіка не приносила нещастя.

Татуювання також може означати належність до різноманітних угруповань, спорідненість між родичами чи друзями.
Воно є ефективним та ефектним варіантом приховуванням шрамів. Якщо він зарубцювався, то його без проблем можна перекрити будь-яким малюнком.

Ті, що З та БЕЗ

Дізнатися таїнство татуювань найкраще від власників таких візерунків. Моя подруга Світлана наважилась на тату три роки тому: «Зробила його спонтанно. Розпочалася смуга невдач, мені захотілося змінити життя на краще, відчути, що мене щось гріє й надихає. Пішла — й отримала «сонце». Я дуже задоволена, що у мене є «дух сонця». Моє татуювання — натхненне, відчуваю його тепло і відтоді дарую його людям. Тату — це не лише мистецтво, а й один із способів формування особистості».

Ірина наразі татуювання не має, але мріє про нього. «Якщо раніше мене стримували заборони батьків та неприйняття суспільством цього явища, то тепер я готова зважитись. Вважаю, що до такої справи, як малюнок на тілі, котрий залишиться назавжди, треба ставитися серйозно. Після спілкування зі знайомим, який займається нанесенням татуювань, замислилася, що саме хочу і де, адже насправді це дуже важливо. Наразі вибираю зображення, яке б відповідало мені, моєму характерові й настрою, вагаюся між «драконом» і «змією».

Протилежно розмірковує Семен: «Я підтримую тих, хто робить татуювання у місцях позбавлення волі або військових, які прагнуть закарбувати на своєму тілі певний момент життя. Негативно ставлюся до того, коли молодь необдумано «б’є» собі драконів, динозаврів і різноманітні абстракції, а потім виводить їх кислотами й лазерами, витрачаючи на це гроші та шкодячи здоров’ю. Наразі не маю планів набивати собі татуювання, хіба що піду в армію».

«Татуювання — один із зовнішніх проявів внутрішнього світу індивідуума, енергетичний символ певної людини. Воно містить у собі, окрім естетичної складової, інформаційну підказку, такий собі код про духовний та душевний стани; це відсторонений або ж заангажований погляд на себе ж самого. На мою думку, татуювання має бути наповнене смислом і важливістю для тієї особи, яка прийняла рішення зробити його, а думка інших тут уже другорядна. Хоч я особисто ставлюсь до татуювань з розумінням, причому до будь-яких. Звісно, хотілось би бачити більше тату професійних, естетичних, що є знаками світла й любові», — переконана Роксолана.

Замість полотна — тіло

«Татуювання — це своєрідна хвороба. Перше татуювання є лише початком до наступного», — переконаний майстер цього сучасного мистецтва Віктор.
Не варто сприймати татуювання як  ще одну примху швидкоплинної моди. Воно є також елементом безперервного процесу творчості, в якому неможливо досягнути досконалості. Творити на полотні вдається не всім, а на живому тілі й поготів. Цікаво, що в Україні не існує жодного навчального закладу, де можна навчитися наколювати на тілі дивовижні малюнки. Проте це не зупиняє охочих вчитися і ставати майстрами. Тепер є багато курсів, які обіцяють навчити робити татуювання за тиждень-два. Коштує це навчання немало, але за такий короткий час, вважають спеціалісти, навчитися неможливо.

Віктор займається татуюванням уже шість років. Цього мистецтва навчився в івано-франківського майстра з 20-річним стажем. «У кожної людини особлива шкіра, під яку треба підлаштуватися, зокрема, на різній шкірі фарба по-різному проявляється. Лише після п’ятдесяти клієнтів, ти зможеш  відчувати особливості шкіри й характеру людини».

Татуювання є художнім мистецтвом, способом митця самовиразитися. Адже наносити тату без художніх навиків неможливо. Тут потрібне художнє, образне бачення. «Я не повторюю роботи, малюю під кожну людину окремий ескіз, в одному екземплярі. Каталожний зразок переробляю до невпізнання. Навіщо робити тираж, якщо людина прийшла до мене, щоби виділитися», — каже майстер.

Так само, як у мистецтві, тату підвладне моді. Про це детальніше розповідає Віктор: «Найчастіше татуюють передпліччя і лопатку, дівчата — поперек. Місце, як правило, великого значення не має. Щодо малюнків, то раніше була мода на кельтські хрести, сьогодні більше замовляють індивідуальні художні роботи. Навіть витатуювати портрет людини — не проблема». У Віктора теж є улюблені роботи, а це кельтські візерунки, мотиви трипільської культури, які мають світлу енергетику. існують і певні табу: він принципово не робить кримінальні наколки, негативну символіку та символи, що суперечать християнським віруванням.

Попит на татуювання, за словами Віктора, з кожним роком збільшується — в Івано-Франківську приблизно 25 відсотків молоді мають татуювання. Найчастіше до нього звертаються люди до 35 років. «У нас уже відходять від стереотипу, що татуювання обов’язково має мати зв’язок з тюремним ув’язненням. Люди починають розуміти, що це красиво».

Не таємниця, що нанесення татуювання — процес болючий. У багатьох салонах роблять місцеву анестезію. «Я принципово не знеболюю, людина повинна усвідомити те, що роблять з її тілом, — переконаний майстер. І додає: — больові відчуття при цьому не дуже страшні, страшнішим для багатьох залишається все ж таки стоматолог». Що ж, у кожного свої страхи...

Під час нанесення малюнка шкіра таки травмується. «Гостра голка її не розрізає, а проколює, розтягуючи шкіру і вливаючи фарбу. Якщо татуювання зроблено високоякісно, воно є гладеньким, без жодних дефектів, не повинно бути синюватого кольору. Єдина вимога до моїх клієнтів — бути здоровим і не вживати наркотичних речовин. Я ризикувати не хочу», — застерігає майстер Віктор.

Важливо перед цією процедурою з’ясувати, чи немає медичних протипоказань: захворювань шкіри й нервової системи, алергії. Свіже татуювання потрібно захищати від впливу води та сонця і мастити кремами для загоєння. і не варто забувати, що це мистецтво небезпечне, адже через нього можна заразитися 22 хворобами, які передаються через кров, — від гепатиту В до СНІДу.

Ціна на тату різна. В салоні квадратний сантиметр коштує від 16 до 20 гривень. Приватно — вісім гривень. Зрештою, все залежить від особистих розцінок майстра.

Зробити татуювання, звісно, легше, аніж його вивести. і чи можливо це, якщо в якийсь момент вона набридла? «Нині виводять лазером, безслідно. Але якщо травмовано шкіру, то слід залишається», — каже майстер.

Тату як гріх

Якщо майстер татуювання вважає нанесення малюнка на тіло мистецтвом, то яка думка про цю молодіжну моду у священиків. Розмовляю з парохом сіл Забережжя та Іваниківки УАПЦ о. Степаном Жолоб’юком.  

— Як Ви ставитесь до моди серед молоді татуювати тіло?

— Така сучасна мода є гріхом, що тягне в безодню пекла. Святе Письмо застерігає, щоб не стали ви спокусою для ближнього. Тому всіх молодих закликаю покаятися і жити згідно з Законом Божим: «і не зробите на тілі своїм нарізу за душу померлого, і не зробите на собі наколеного напису. Я — Господь!». «Ви сини Господа Бога вашого, — не будете робити нарізів і не вистригайте волосся над очима за померлого, бо ти святий народ для Господа Бога твого...»

— Чи вважається тату гріхом, який треба визнавати на сповіді?

—  Будь-який переступ Закону Божого вважається гріхом, котрий повинен визнаватися на Таїнстві Сповіді. Татуювання використовувалися в язичництві. Оскільки народові Божому татуювання тіла було заборонено, то навіть християнські символи є гріховними. Мовчати про гріх — це теж гріх, тому на сповіді обов’язково потрібно визнати гріховність свого необдуманого вчинку.

— Ваша особиста думка про татуювання?

— Пригадую вступ до духовної семінарії. Перед співбесідою та складанням екзаменів ми проходили медичний огляд, чи не має на нашому тілі татуювання. Адже священик має бути взірцем у всьому. Сказано в Святому Письмі: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло — то храм Духа Святого...»

Вирішуйте самі

З цієї різнопланової інформації можна зробити чимало висновків. Тату нині з язичницького ритуалу перетворилося на масову молодіжну моду, спосіб приховати недоліки тіла. Спеціалісти стверджують, що це також мистецтво, котре прикрашає людину, підкреслює її індивідуальність, додає сили внутрішній енергії. Однак бажання самовиразитися лише через прикрашання тіла і наслідування своїх кумирів не виокремлює людину, а, навпаки, стирає її самобутність і робить її однією з татуйованих. Не варто упускати містичне значення татуювання, що має здатність не лише оберігати, а й навпаки, наражати на небезпеку. Саме тому священики вважають татуювання гріхом.

У всякому разі до татуювання слід ставитися серйозно, адже це, як ми з’ясували, і ритуал, і мода, і гріх. Тож вирішуйте самі.