«Я завжди думала, що мої родичі — звичайні люди, а видатні яскраві особистості живуть далеко, допоки не зрозуміла, що моя друга бабуся, яку я, здається, так довго знаю, — особлива, яскрава і незвичайна». Так  написала онука про артистку Івано-Франківського облмуздрамтеатру народну артистку України  Терезу Перету. Вона з когорти корифеїв цього театру, котрий уже зустрів  70-літній ювілей. За  плечима Терези Семенівни понад 150 ролей. Ми зустрілися в її гримувальній, і акторка поринула у спогади...

Лісова казка

Насправді все починається з дитинства: якщо воно багате на красу, то все життя мине під знаком краси, її благодатним доторком. 1934 року в багатодітній селянській сімї в бабиній хаті під солом’яною стріхою у селі Літчанах на Волині народилася дівчинка, яку нарекли Терезою. Хата стояла осібно серед казкового лісу, а довкола буяла справжня предковічна краса. Ще дітьми вони любили пити цілющий березовий сік, смакувати лісові суниці і збирати їх у кошички, зроблені самотужки з кори дерев, ласувати горіхами з ліщини і придумувати ще безліч щасливих занять з досвіту до пізньої ночі. Батьки — Семен Данилович та Анастасія Йосипівна частенько шукали з ліхтарями маленьку Реню в лісі... Вона ж собі солодко спала на пеньочку. Той запах волі, каже, пам’ятає й досі. Як і мамині розповіді про Дядька Лева, Лісовика, Мавку. Батько був скрипалем-віртуозом, володів грою на духових інструментах, створив ансамбль, на бабиному подвір’ї був обгороджений липами танцмайданчик, де завжди веселилася молодь. 

І  враз уся ця казкова краса зникла. Спершу вони втратили дідуся й бабусю, а відтак у життя дівчинки увірвалася війна. Реня недовго була першокласницею, і до другого класу пішла аж через три роки вже у містечку Острожці на Рівненщині, куди під час війни переїхала їхня сімя, і вчилася, зізнається, абияк. Однак коли повернувся з війни батько, донечка стала відмінницею. Але попри всі подальші життєві перипетії лісова казка в житті Терезії Барановської (в заміжжі — Перети) важила дуже багато. За словами артистки, вона вплинула і на її характер, і на вибір професії, і на стосунки з людьми.

«Я з України нікуди не поїду!»

Коли йшов 1947 рік, уся мамина родина (мама  була чешкою за національністю) від’їздила хто в Польщу, хто в Чехію.  Мама слізно вмовляла батька їхати з усією родиною, а він заявив, що як скаже Реня, так і буде. Вона  у свої 12 вирішила: «Я з України нікуди не поїду!». В дівчинки забрали її дитячу казку, але вона дуже скоро зрозуміла, що той окраєць  дитячого щастя — то вся її земля. 

Саме в той доленосний для сім’ї період — час розлуки з родиною —  вона вперше побачила виставу у професійному театрі в Луцьку, куди вони приїхали проводжати в далеку дорогу маминих родичів. Це була вистава за п’єсою Вадима Собка «За другим фронтом»,  перше знайомство зі світом театру й захоплення на все життя.  Дівчина грала у шкільному театрі, вистави вони показували на сцені міського Будинку культури Мізоча. Пригадує, що їй запропонували вступити в партію, обіцяли дати направлення у партійну школу, і тоді  у неї, мовляв, усе складеться якнайкраще, матиме забезпечене майбутнє. Але вона вважала, що мистецтво й політика — речі несумісні. А про забезпечене майбутнє тоді вона навіть і не думала, адже, як каже, справжні люди були щасливі, що закінчилась війна і вони живі.

Дівчинка з мрією в долоні

Лягла на солому, дивилася на зоряне небо і не могла заснути аж до ранкуѕ Так святкувала дівчина вступ до Київського  інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого, приїхавши додому, бо до занять ще мала 15 безтурботних днів.

Батьки хотіли, щоб Реня була чи вчителем, чи лікарем, чи інженером, але потім змирилися, що цього не буде. Семен Данилович зробив з фанери валізу, пофарбував масляною голубою фарбою, Анастасія Йосипівна напекла печива, і Реня поїхала до Києва.

Хрещатик... Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого...

Вона зайшла до секретаріату. Секретарка, дивлячись на її атестат, співчутливо, по-материнськи сказала : «Ви так добре вчилися в школі, але 25 осіб на місце, заберіть документи, бо сюди ви можете не пройти і буде дуже прикро». Слова «не пройти» були не для неї. Не пройти — означає не жити! Але з розпачу Тереза побігла в інший університет: у фойє нікого не було, вона розглядала стенди на стінах, де були розміщені фотографії досягнень художньої самодіяльності і спорту студентів. До Рені підійшов симпатичний чоловік і спитав: «Ви щось хотіли?». І вона розплакалась, розповіла йому свою історію. Педагог після її сповіді просив негайно забрати документи з театрального і принести в університет. Він гарантував їй вступ  на філологічний факультет. Це був завідувач кафедри цього факультету.
Реня полетіла назад, земля пливла під її ногами, на цілому світі вона одна — і немає з ким порадитись. Ось двері театрального і раптом... її зупинив внутрішній голос, який картав за зраду мрії свого дитинства. Секунда... Друга... і вона, отямившись, відпустила двері.

Вечір. Реня йде по Хрещатику, потім — на Володимирську гірку, спускається вниз до Дніпра. Вона ще довго дивилася на воду і думала: «Якщо не вступлю — втоплюся в Дніпрі!». А наступного дня здала екзамен на «відмінно».

Театр — друга домівка

15 серпня 1958 року — її перший день у театрі. Неймовірне хвилювання, а коли Терезу та двох випускників відрекомендували трупі, серце огорнула радість. Сумський обласний український музично-драматичний театр — перший у долі артистки, а перша роль — Си Фин у виставі «Тайфун» за Цао Юа.

Поступово їй відкривається інший бік професії. Працювати багато, їздити в далекі села, повертатися пізно вночі, розуміти, що твій успіх не завжди залежить лише від тебеѕ  і мліти від запаху квітів та оплесків глядачів. Згодом приходило усвідомлення того, що таке поняття, як жити  для себе, для актора неприйнятне,  чуже,  а ще того, що актора без ролей нема, що без них він гине. Тереза Перета каже, що вона так і не знайшла відповіді на запитання: «За що актори  так люблять театр і за хвилини успіху на сцені готові платити роками страждань?».

Івано-Франківськ — назавжди

З вересня 1963 року Тереза Перета  працює в Івано-Франківському музично-драматичному театрі ім. Івана Франка. Нещодавно тут відбувся її бенефіс. Під поважні ювілейні дати корифеїв театру Володимира Родя і Терези Перети в театрі поставили п’єсу «Далі — тиша» за кіноповістю «Поступись місцем завтрашньому дню» Дельмара. У виставі (постановник іван Сорока) порушено вічну проблему батьків і дітей й показано зворушливі почуття старенького подружжя, котре розлучають їхні безсердечні діти і непереборні обставини. Актриса вважає цю історію дуже потрібною у наш жорстокий час.

В Івано-Франківську дебютною роллю була Олена у «Камінній душі» Гната Хоткевича. На прем’єрі акторка мала зустріч із дружиною письменника, пригадує, що вона була схвильована і всім акторам вручала дарунки. Їй — гарне гуцульське намисто.

Якось під час гастролей в Ульяновську у провідної артистки театру Оксани Затварської пропав голос. Тереза підійшла до режисера і попросила, щоб не відміняли виставу — вона зіграє головну роль. Режисер здивувався. Але вона не підвела. Зіграла без жодної репетиції. Оксана Затварська підійшла, обняла і вручила їй листівку, на якій було написано: «Я дарую  тобі цю роль у спадок».

На життєвому шляху акторки зустрічалося багато справжніх людей, талановитих і щирих. Це і покійний актор Валерій Струнніков, і Володимир Савченко, Олександр Добряк, Володимир Родь, Олександр Шиманський, Сергій Романюк — найкращий її партнер по сцені, з яким вона роками грала «Весілля в Малинівці», а коли здоров’я вже не дозволяло їй так шалено витанцьовувати, то Романюк теж відмовився від ролі.

На жаль, каже артистка, багато знакових для неї ролей нині вже не в репертуарі театру. Як-от «Тіні забутих предків», котру 1989 року вони грали у МХАТі. Вимоглива столична критика визнала виставу найкращою.  Присутня на прем’єрі голова Президії ВР УРСР Валентина Шевченко запропонувала, щоб Терезі Переті присвоїли звання народної. Однак це почесне звання вона отримала лише торік 25 грудня.

Ролі, які повертають до життя

У кожної актриси є роль, про яку мрієш.  Її, зізнається моя співрозмовниця, вона чекала 50 років. Роль-визволителька прийшла до неї й допомогла вижити й жити далі.  Коли жінка втратила коханого чоловіка — Пилипа Терентійовича,  буття її втратило сенс. Депресія, безсоння, лікарняѕ Тереза Семенівна безмежно вдячна режисеру іванові Сороці, котрий покликав її на роль Бабусі у виставі А. Касона «Дерева вмирають стоячи». Роль, вимріяна в юності, тоді відновила її душу. «Музика Володимира Домшинського у цій виставі просто приголомшує. Я люблю всіх акторів, які грають у цій виставі, особливо Юрія Литвинова, котрий грає мого внука», — розповідає артистка.   

Театр — її всесвіт, релігія, храм

«Я приходжу в театр заради них — нашої молоді. Знаєте, таких, як сьогодні, у нашому театрі ще не було. Вони молоді, талановиті, але вони тобі бажають тільки добра. Я дякую Ростиславу Держипільському, що привів їх до театру. Я дякую його батькам, що виховали сина, який з такою любов’ю й повагою ставиться до старшого покоління акторів і так дбайливо плекає талант молодих. В театрі я хочу жити»...
01 Березня 2010, 14:41
Теги:

Версія для друку
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Погода, Новости, загрузка...
Додати новий коментар



Останні новини з категорії Життя:
Мобільний додаток IFCITY - твоя афіша Івано-Франківська
21 Січня 2018, 18:12
У Коломиї в матері забрали 3-річну доньку
30 Грудня 2016, 17:20
Власники 3-х закладів харчування Коломиї не дозволили провести перевірку якості продуктів
30 Грудня 2016, 16:57
УГКЦ планує збудувати на Прикарпатті клініку Святого Луки
30 Грудня 2016, 16:31
Ігор Пасічняк у Рожнятівському районі ознайомився із роботою освітянських закладів
30 Грудня 2016, 16:03
Новорічна красуня у горщику
30 Грудня 2016, 15:42
В Івано-Франківську виміряли Індекс публічності місцевих рад
30 Грудня 2016, 14:31
Святкові заходи з нагоди 108-ї річниці від Дня народження Степана Бандери
30 Грудня 2016, 14:05
За результатами моніторингу прийняття місцевих бюджетів Івано-Франківськ на сьомому місці
30 Грудня 2016, 13:40
В облдержадміністрації відбулася презентація Всеукраїнського журналу «Антикорупційний вісник «Ваша Надія»
30 Грудня 2016, 11:48
11 літрів спирту в каналізацію: Інспектори знешкоджували спирт на ринку Калуша
30 Грудня 2016, 10:57
Маленька косівчанка потребує допомоги
30 Грудня 2016, 10:33
У селі на Долинщині відкрили водопровід
29 Грудня 2016, 22:12
ЦНАП Івано-Франківська оприлюднив графік роботи на свята
29 Грудня 2016, 21:21
В Івано-Франківську відремонтували приміщення дитячої художньої школи
29 Грудня 2016, 20:56
Побачила світ книга поезій Олександра Букатюка “МАДОННА МИРУ (рЕволюція духу)”
29 Грудня 2016, 20:34
Юним глядачам показали прем’єру вистави “Красуня і чудовисько”
29 Грудня 2016, 20:05
В Івано-Франківську запрацював новий пологовий зал
29 Грудня 2016, 19:45
У середмісті створили музей-кімнату на честь патрона Івана Франка
29 Грудня 2016, 18:29
Правоохоронці застерігають водіїв: не сідайте за кермо у нетверезому стані!
29 Грудня 2016, 17:42
Увага! Попередження про лавинну небезпеку
29 Грудня 2016, 15:40
В Івано-Франківську відкрили спортивний майданчик
29 Грудня 2016, 14:55
Прикарпатські художники перенесли красу рідних пейзажів на полотна
29 Грудня 2016, 14:30
На Прикарпатті паспортизували 43 водойми
29 Грудня 2016, 13:13
1 січня в Івано-Франківську святкуватимуть 108-у річницю з дня народження Степана Бандери
29 Грудня 2016, 11:47