Сергій Жадан: Я пишу про життя, яким його бачу, яке знаю і відчуваю

Ольга СУРОВСЬКА

З концертною програмою «Листопадовий  тур» до Івано-Франківська завітав відомий український письменник, поет, перекладач, громадський активіст Сергій Жадан з панк-проектом «Жадан і Собаки». У рамках візиту відбулася також презентація книжки Сергія Жадана «Коли спаде спека»/Мірек Боднар «Бриколаж», виданої івано-франківським видавництвом «Лілея-НВ» у серії «Схід/Захід». До неї ввійшли есеї С. Жадана з авторської колонки на сайті «ТСН», які є своєрідним авторським щоденником, колекцією вражень, ліричних замальовок та рефлексій. Друга половина — нові вірші Мірека Боднара, в яких він на тлі втрати віри і надії продовжує розповідати, що значить бути закоханим у смерть і кохати до смерті.

У програмі «Листопадового туру» — міста як на заході країни, так і на її сході. Івано-Франківськ став сьомим з десяти міст концертної програми. Основна мета туру — не лише порадувати слухачів перевіреними часом хітами, а й ознайомити їх із цілком новими напрацюваннями музикантів, що увійдуть до наступного альбому проекту «Жадан і Собаки», вихід якого заплановано на весну 2016 року. Харківський панк-союз Сергія Жадана і гурту «Собаки в космосі» — одна з небагатьох музичних формацій, яка співає не лише про любов, а й про соціальні проблеми, адаптацію безробітних, наповнення державного бюджету, суспільну довіру до політичних прошарків. Кожен концерт — унікальне живе дійство, на якому Сергій Жадан не просто начитує тексти, а взаємодіє із слухачами, наповнює виступ драйвом та енергетикою. Перед концертом розмовляємо з письменником Сергієм Жаданом та учасником гурту «Жадан і Собаки» Євгеном Турчиновим.

- Про що пише Сергій Жадан? У вас є і ліричні тексти, і про політику, і про життя простих людей, особливо зі сходу України.
— Ви вже все перерахували. Я пишу про життя у всіх його найрізноманітніших виявах. Мене не цікавлять речі, які виходять поза межі нашого повсякдення, нашого часу і простору. Я не пишу фантастику, якісь утопії, тим більше — антиутопії. Мені цікаве життя, яким я його бачу, яке знаю й відчуваю. Тому це, звичайно, з одного боку, обмежує набір тем і персонажів, а з другого боку — мені вистачає.

- Яка ваша аудиторія, до кого хочете донести це життя?
 — У мене немає аудиторії. У мене є читачі, і в нас (йдеться про гурт «Жадан і Собаки». — Авт.) — слухачі. Аудиторія — це слово із шоу-бізнесу, а ми до нього не належимо. Читачі — різні, є молоді, є старші, є люди з вищою освітою, є люди не зовсім освічені — без вищої освіти, але щирі і такі, що цікавляться літературою, мистецтвом і культурою загалом.
Сьогодні на презентації вашої спільної з Міреком Боднаром книжки «Схід/Захід» більшість гостей — були дівчата...

Сергій:
— Це скоріше та фокус-група, яка ходить на зустрічі, публічні акції. В принципі,  якщо брати ширше, тих, хто читає книги вдома, хто слухає нас вдома, я не думаю, що це лише юні дівчата. Тим більше, на концертах трішки інша ситуація, на них приходить багато чоловіків.
Євген:
— Тенденція нині така, що приходить все більше дорослих людей.

- Чи має для вас значення виступати у невеликому клубі, як івано-франківський «BarDuck», чи на фестивалі перед великою публікою?
Сергій:
— За великим рахунком, не має, ми намагаємося працювати професійно, викладаємося стовідсотково. Головне, щоб люди розуміли, куди вони прийшли. Бо якщо це якась випадкова акція, свято, на яке люди просто приходять, тоді не завжди цікаво. А коли приходять спеціально на нас, то це вже інша річ.
Євген:
— Бо це вже цільові концерти. Вони цікавіші, в них можна ширше розкрити матеріал, а фестивальний виступ — обмежений, підігнаний під певні формат і цензуру. і репертуар теж відрізняється, адже фестивальний виступ коротший і звично він має пройти голосно і яскраво: на велику аудиторію потрібно виходити з відповідним звуком. Деякі пісні, які в клубній атмосфері слухаються класно, на фестивалі провалюються. Тому ми градуємо, підбираємо матеріал.

- Євгене, гурт «Собаки в космосі» вже вісім років співпрацює з Сергієм Жаданом. Якими були «Собаки...» до Жадана, і що змінилося за цей час?
Євген:
— Я потрапив до «Собак...» уже з Жаданом. До того ж, це був гурт, який грав дуже цікаве ска (музичний напрям, що походить із Ямайки. — Авт.), сатирні пісні, порушувалися соціальні проблеми. Все було смішно, весело, завзято. Якщо я не помиляюся, гурт існує вже понад десять років. Вони записали декілька альбомів. Потім гурт почав працювати над проектом Сергія і вже окремо не виступав. із Жаданом уже грають зовсім інший матеріал, навіть підхід інший.
Сергій:
— А ще «Собаки...» мають власний проект. Женя і музиканти з духової секції створили проект «Барабашов». Музиканти грають в різних проектах і час від часу долучаються.
Євген:
— Музика цікава з різних боків: у «Барабашов» ми граємо диско, електронну музику, електро-поп, синті-поп, з Жаданом — панк-рок, «Собаки в космосі» — це ска. Працюючи в декількох музичних напрямах для різних аудиторій, набираєшся досвіду, стаєш об’єктивнішим.

- Ви казали, що тексти Жадана можна покласти на будь-яку музику.
Євген:
— Так. Звісно, з першого разу, коли лише дивишся на текст, це складно. Коли ж розумієш, проймаєшся змістом, то так. Я вважаю,  що під тексти Жадана можна як танцювати, так і просто їх слухати. По поверненні з туру ми візьмемося за перший дебютний альбом «Барабашов». Плануємо співпрацю з Сергієм Жаданом: візьмемо його тексти і зробимо таке, якого ще в нього не було. Наприклад, «Оркестр Че» виконує тексти Жадана футуристично, депресивно-лірично, «Kozak System» —  по-роковому, українському, традиційному, під ска. «Собаки» з Жаданом грають панк. Ми ж спробуємо подати Жадана в танцювальному стилі. Можливо, це відкриє новий сегмент аудиторії, і люди, які не реагують на цю музику, почують нашу музику і текст.
Жадан:
— Це ідеальне поєднання, коли в пісні не домінує ні текст, ні музика. Насправді у нас стало виходить десь з третього альбому. В альбомі «Зброя пролетаріату» частина пісень була крутих, а в частині очевидно було, що це просто тексти, начитані під музику.
Євген:
— Результат нашої співпраці уже став більше схожим на музичний продукт. З кожним альбомом ми ростемо, наступний альбом готуємо дуже ретельно. Якщо все буде добре, запишемо його взимку, і вийде він навесні. Боїмося пообіцяти, а потім не виконати. Запис і випуск альбому — досить трудомісткий процес, затратний і фінансово, і емоційно. Тепер ми готуємо матеріал, наразі половина альбому вже готова.

- Гроші від концертів ви спрямовуєте на схід?
Сергій:
— Це не зовсім так. У нас є благодійні концерти, на яких ми збираємо гроші на ініціативи, іноді на концертах ставимо кошики і збираємо пожертви. Але сказати, що всі наші гонорари йдуть на війну, це неправда.

- Часто вас запитують про стереотипи, пов’язані зі східною Україною і Харковом зокрема, але ви завжди стаєте на захист східної України. Звідки беруться ці стереотипи?
Сергій:
— Людська свідомість так влаштована, що стереотипами керуватися простіше, аніж різноманітною багатовимірною інформацією. Простіше шаблонувати собі мислення і говорити, що це — біле, це — чорне, а напівтонів не буває. От якщо ти живеш на заході, тебе доволі легко переконати, що захід — це добре, а схід — це погано. і навпаки. А натомість бачити хороше й погане і там і там набагато складніше, тому що це вимагає якоїсь аналітики, з одного боку, якоїсь категоричності, з другого  — якихось компромісів.

- Чи ставлять вам такі запитання і про захід?
Сергій:
— Та звичайно. На схід коли їздимо, там теж є свої стереотипи, і вони не менш дрімучі й не менш шаблонні, ніж стереотипи про поганий і антиукраїнський схід. Це розмови про бандерівців, про засилля польської ментальності, про те, що це не Україна, про те, що західняки ненавидять східняків.

- У проекті з «Жаданом...» вам доводиться багато виступати за кордоном?
Сергій:
— Ми виступаємо за кордоном регулярно, маємо запрошення на наступний рік і в Німеччину, і в Польщу. Ми україномовний колектив, і, ясна річ, не є частиною західного процесу. Ми це усвідомлюємо. Виступали в Росії, Білорусі, Чехії. Якщо брати генерально — переважно це Німеччина і Польща.Там більша діаспора, українців більше.
Євген:
— Десь раз на рік ми робимо невеликий тур за кордон. Але це якщо нас запрошують, є можливість і графіки збігаються. Там багато українців, у яких думка зовсім інша, наприклад, у Німеччині. Тоді ми їдемо туди і трохи її змінюємо, веземо свіжу інформацію.

- Не так просто прорватися на західний ринок, а ваші книжки   популярні за кордоном, вам присуджують премії. Чим пояснити таку затребуваність?
Сергій:
— Можливо, тим, що я пишу про ті речі, які цікаві, про країну, яка цікава, про якусь частину нашої спільної Європи, яка на Заході не зовсім відома, і, намагаючись розібратись, вони беруть мої книги і читають.

- Ви вже спробували себе як музикант, за вашою книгою «Депеш Мод» поставили виставу, знаю, що в планах — зйомки фільму за книжкою «Ворошиловград». Який стан справ нині?
— Стан підвішений. Зараз пишеться сценарій: ми залучили разом із режисером сценаристку, яка зробить сценарій, і наступного року, сподіваюся, будуть зйомки. Але насправді це дуже затратно, і насправді з кіно, на жаль, не так, як із книгою: коли ти пишеш книгу, ти це робиш сам і все залежить лише від тебе, а кіно — це велика фабрика, яка може стояти кілька років і в якийсь момент вона запрацює.

- Останнє стосується тих подій, які відбулися у ніч із п’ятниці на суботу у Франції, і в суспільстві, як завжди, виникли певні суперечності — одні підтримали французів у їх трагедії, другі вирішили утриматися, інші знайшли аргументи, щоб засуджувати жалобу за французькою трагедією і провести паралель з трагедією війни в Україні, говорити про можливість переговорів Франції та ІДІЛ.
Сергій:
— Ми в дорозі бачили, що відбулися теракти. По-моєму, це жахлива річ, однозначно трагічна. Що ми можемо в цьому разі? Ми можемо висловити підтримку і співчуття. Мені здається, це просто по-людськи. Знаєте, людина, яка говорить про переговори, повинна взяти зброю в руки і піти на схід воювати. Зазвичай усі ці наші аналітики сидять у теплих тилових містах в своїх офісах за комп’ютерами і кажуть: що ж ми не атакуємо, що ж ми не наступаємо, що ж ми панькаємося? йдімо в атаку! і при цьому самі в атаку йти не збираються. Тому всі ці заклики про те, що не треба співчувати, бо нам не надто співчувають, — такий суспільний інфантилізм, який не дуже добре нас характеризує як суспільство. Я не думаю, що за ці два роки Європа не підтримує і не співпереживає Україні. Я не політик, не геополітик, мені важко судити про те, що відбувається за столом переговорів, але ж ми бачимо, що куди б ти не приїхав, всюди є підтримка України. Навіть якщо німець, швед, чех чи француз не можуть якось вплинути, вони принаймні приходять до нас на вечори, намагаються хоча б зрозуміти, що в цій країні робиться. і для будь-якої нормальної людини більшість речей очевидна: в Україні відбулася окупація, триває окупаційна війна, загарбання території. А у Франції відбулися терористичні атаки, в результаті яких загинули невинні люди. Тут, звісно, можна розводити філософію, що немає невинних, що всі ми винні, що ці заслужили, а ці — не заслужили. Думаю, це не зовсім адекватно..
07 Грудня 2015, 7:41
Теги:

http://www.galychyna.if.ua/publication/culture/pan
Версія для друку
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Погода, Новости, загрузка...
Додати новий коментар



Останні новини з категорії Життя:
Мобільний додаток IFCITY - твоя афіша Івано-Франківська
21 Січня 2018, 18:12
У Коломиї в матері забрали 3-річну доньку
30 Грудня 2016, 17:20
Власники 3-х закладів харчування Коломиї не дозволили провести перевірку якості продуктів
30 Грудня 2016, 16:57
УГКЦ планує збудувати на Прикарпатті клініку Святого Луки
30 Грудня 2016, 16:31
Ігор Пасічняк у Рожнятівському районі ознайомився із роботою освітянських закладів
30 Грудня 2016, 16:03
Новорічна красуня у горщику
30 Грудня 2016, 15:42
В Івано-Франківську виміряли Індекс публічності місцевих рад
30 Грудня 2016, 14:31
Святкові заходи з нагоди 108-ї річниці від Дня народження Степана Бандери
30 Грудня 2016, 14:05
За результатами моніторингу прийняття місцевих бюджетів Івано-Франківськ на сьомому місці
30 Грудня 2016, 13:40
В облдержадміністрації відбулася презентація Всеукраїнського журналу «Антикорупційний вісник «Ваша Надія»
30 Грудня 2016, 11:48
11 літрів спирту в каналізацію: Інспектори знешкоджували спирт на ринку Калуша
30 Грудня 2016, 10:57
Маленька косівчанка потребує допомоги
30 Грудня 2016, 10:33
У селі на Долинщині відкрили водопровід
29 Грудня 2016, 22:12
ЦНАП Івано-Франківська оприлюднив графік роботи на свята
29 Грудня 2016, 21:21
В Івано-Франківську відремонтували приміщення дитячої художньої школи
29 Грудня 2016, 20:56
Побачила світ книга поезій Олександра Букатюка “МАДОННА МИРУ (рЕволюція духу)”
29 Грудня 2016, 20:34
Юним глядачам показали прем’єру вистави “Красуня і чудовисько”
29 Грудня 2016, 20:05
В Івано-Франківську запрацював новий пологовий зал
29 Грудня 2016, 19:45
У середмісті створили музей-кімнату на честь патрона Івана Франка
29 Грудня 2016, 18:29
Правоохоронці застерігають водіїв: не сідайте за кермо у нетверезому стані!
29 Грудня 2016, 17:42
Увага! Попередження про лавинну небезпеку
29 Грудня 2016, 15:40
В Івано-Франківську відкрили спортивний майданчик
29 Грудня 2016, 14:55
Прикарпатські художники перенесли красу рідних пейзажів на полотна
29 Грудня 2016, 14:30
На Прикарпатті паспортизували 43 водойми
29 Грудня 2016, 13:13
1 січня в Івано-Франківську святкуватимуть 108-у річницю з дня народження Степана Бандери
29 Грудня 2016, 11:47