Водна стихія 2008 року на Прикарпатті так нашуміла, що післяпаводкове «відлуння» чути й досі. і не тільки його фінансово-корупційний плескіт. Йдеться також про можливу небезпеку руйнування тих об’єктів — мостів чи берегоукріплень, які  через недофінансування або недобросовісність виконавця робіт можуть не витримати чергового підтоплення і завдати чергових збитків деяким регіонам нашої області, звичайно, поглинувши торішні післяпаводкові фінансові потоки та створивши нові «діри» для бюджетних видатків. Наші спостереження за станом деяких післяпаводкових об’єктів Калуського і Рожнятівського районів насторожують: якщо найближчим часом не відновиться фінансування, а фірмам-виконавцям робіт не повернуть борги за 2009 рік, то левова частка мостів, річкових переходів, водозахисних дамб та берегоукріплень опиниться під загрозою руйнуваня якщо не весняної, то літньої чи осінньої великої води.

До того, як вирушити на оглядини деяких післяпаводкових об’єктів, ми спробували віднайти виконавця підрядних робіт. Виявляється, більшість місцевих фірм, що спеціалізуються на будівництві водозахисних об’єктів, у нас в області поза увагою: рятуються від економічних негараздів у сусідніх Львівській чи Закарпатській областях.

Наш маршрут пролягав через села Пійло, Довгу Калуську, Тужилів у Калуському районі та Берлоги, Сваричів, Нижній Струтин, Ціневу — на Рожнятівщині. На цих теренах післяпаводкові роботи 2009 року проводило ТзОВ «СП «Будучність», засноване ще 1992 року в селищі Рожнятові. Нині, за інформацією керівництва фірми, загалом по Калуському і Рожнятівському районах підрядникам боргують 1 млн. 800 тис. грн. і кожен об’єкт, який ми оглянули, справді потребує фінансування — або для завершення будівництва, або для виконання супутніх водозахисних робіт.
Наприклад, пішохідний мостовий перехід з села Довгої Калуської через річку

Чечву до села Пійла офіційно й урочисто завершили ще торік у вересні. Село Довга Калуська було відрізане не тільки від райцентру, а й від сусіднього села Пійла, куди діти щодень ходять до ЗШ I-III ст. Школярів довозили автобусом через навколишні села, витрачаючи відчутні кошти для районного бюджету. Нині перехід — як лялечка. А фірмі «Будучність» і досі не повернули 530 тис. грн. Навіть попри те, що село Довга Калуська має ще одну велику проблему: нема автотранспортного сполучення, бо міст ще 2008 року зруйнував паводок. Півмосту збудували — на решту грошей нема. Більше того, нема коштів навіть на те, щоб повернути фірмі-підряднику 800 тис. грн., які будівельники використали, залучивши 2009 року і власні кошти, і кредитні фінансові джерела. Тож підприємство тепер потерпає від кредитних зобов’язань. Навіть у такій ситуації, розуміючи мізерність сільського бюджету, «Будучність» своїм коштом не тільки спорудила тимчасовий трубний переїзд через річку, а й час від часу відновлює його після руйнування скидами з Чечвинського водосховища.

На наших очах мікроавтобус розвертається, щоб об’їхати через сусідні навколишні села. А велосипедисти ризикують: спішуються і так долають небезпечні ділянки неспокійної Чечви.

...Ми перед селом Берлогами — на Рожнятівщині. Тут уже «раздує» стрімка річка Лімниця. Окрім того, що «СП «Будучність» спорудило в селі два капітальні автотранспортні мости, через Лімницю звели й унікальний пішохідний міст з металевих конструкцій типу «лабіринт» довжиною понад 200 м. Але вся ота людська праця і радість можуть бути змарновані, якщо невідкладно не спорудити берегоукріплення і не зміцнити дамбу.

Чекає вивершення і мостовий перехід через річку Чечву в селі Нижньому Струтині. Недофінансування на цьому об’єкті тільки за роботи 2009 року — до 300 тис. грн. Без укріплення берегів річкова течія, що впирається в них своєю стрімкістю, як язиком злиже і берег, і насипну під’їзну дорогу. Та й  їздити мостом без завершення покриття мостового прогону небезпечно.

Є межа і в «кредиту довіри»...

 — Те, що ви побачили, — то лише дещиця збудованого нашою фірмою, — коментує директор ТзОВ «СП «Будучність» Роман Павлів. — Чого варті, наприклад, два пішохідні переходи і через річку Дубу в селі Ціневі і т. д. А ще нині є велика необхідність добудувати перехід між селами Сваричевом і Брошневом — також на Рожнятівщині. Торік на цьому об’єкті наше підприємство виконало робіт на 350 тис. грн. Нещодавно в селі Сваричеві відбулася зустріч з територіальною громадою — були присутні і керівники району. Як керівник будівельного підприємства офіційно заявив: якщо нам повернуть борги за 2009 рік, то завершимо спорудження не тільки мостового переходу між Сваричевом і Брошневом, а й роботи в Нижньому Струтині і Довгій Калуській. Тим більше що місцева влада  також зацікавлена у завершенні післяпаводкових об’єктів. Я сам був депутатом обласної ради, нині — районної, тож добре розумію суть проблеми. А як усе пояснити людям? Старі люди на колінах дякували будівельникам, що хоч на старість дочекалися якихось зручностей у селі. і колектив нашої фірми тішиться, коли завершує той чи інший об’єкт. Ми ж усі з прикарпатських теренів — щодень дивимось людям у вічі, і  їх слово для нас вагоме. Післяпаводкові роботи виконували на кредиті довіри: самі у боргах перед банками, субпідрядними організаціями, перед своїми ж працівниками. Але розуміли всю складність ситуації й невідкладність робіт. і нині розуміємо також. Але і кредит довіри, як кажуть, має межу. Наприклад, якщо ще з 2007 року Калуш не може нам повернути 450 тис. грн. за очищення міського озера, то хіба це довіра? А наші працівники за такої ситуації мене запитують: «А ми що, сніг будемо їсти?». Я народився і живу на Прикарпатті, і душа болить від такого господарювання.

...Ми тішимо себе, що, за прогнозами, цього року не буде великої весняної води. Але й у 2008-му біда прийшла не навесні — гіркий присмак її чуємо й досі. А для руйнування післяпаводкових об’єктів достатньо часового фактора навіть за звичних метеоумов. Тоді присмак води гірчитиме і великою ганьбою.