У фондах Івано-Франківського краєзнавчого музею зберігається цікавий артефакт, який може стати унікальним експонатом. Це фрагменти старовинного човна, вік якого наразі визначити важко

«На таких човнах, як їх у нас називали, чайках, могли плавати і в XIII столітті, і навіть у XVI, — розповідає заступник директора музею Василь Рега. — Якби він був збудований, то можна було б прикинути дату його спорудження за особливостями конструкції. Але тут маємо справу з човном, якого видовбано з цільного стовбура дерева якоїсь твердої породи. Швидше за все, з дуба».

Знайшли цей артефакт у межах села Нового Мартинова Галицького району, а «допомогла» в цьому повінь 2008 року. Наступного року, після того, як вода спала, один житель села зауважив, що в прибережній смузі з намулу і гравію стирчить щось подібне до старовинного човна. Про це він повідомив тодішнє керівництво музею. На місце виїхав співробітник музею Мирослав Скоморовський, котрий побачив, що і справді він має справу з цінною історичною знахідкою. Він витягнув два фрагменти човна, котрі, якщо їх скласти, становитимуть десь половину цього плавзасобу. Йому навіть вдалося знайти весло до нього: звернув увагу на те, що неподалік також з перемішаного з гравієм намулу стирчала якась палиця. Можливо, спрацювала професійна інтуїція. Бо коли витягнув палицю, вона виявилася веслом.
Чи мав він цільове призначення, чи був, так би мовити, універсальним транспортним засобом — наразі однозначно відповісти не можна. За знайденими частинами вдалося приблизно прикинути його розміри. Тож завдовжки він сягав 6 метрів, а в ширину — до 1,8 метра. На такому човні і вантажі можна було перевозити. Річ у тім, що, за словами Василя Реги, і в давнину Дністер був судноплавним лише до Галича. Це відомо з літописів. Отож далі ходити могли тільки якісь легкі судна на зразок отакої чайки-довбанки. Водночас з нього могла закидати в річку свої сіті і рибацька ватага. А Василь Амброзійович припускає, що його могли використовувати і для сторожової служби. Річ у тім, що вверх по Дністру від Нового Мартинова в межах села Тенетників колись стояв великий замок-фортеця, від якого тепер залишилися тільки вали. А тоді це була велична споруда у вигляді квадрата з вежею на кожному куті. Замок стояв на стрімкому березі річки, а внизу була пристань. Отож туди могли водним щляхом доставляти різні вантажі, або могла плавати сторожа, стежачи за місцевістю. Адже часи тоді були непевні.
Василь Рега звернув увагу і на сліди обвуглення десь посередині човна. інакше кажучи, він горів. Можливо, це наслідок якоїсь сутички з ворогом?
Зрештою, наразі це все лише здогадки, припущення тощо. Знахідка потребує докладного дослідження відповідними спеціалістами. Порівняти її немає з чим, бо нічого подібного до цього в області ще не знаходили. Мабуть, найпростіше було б провести радіовуглецевий аналіз, котрий дозволив би встановити вік човна. Щоправда, відповідні лабораторії є тільки в Києві, а вартість лише однієї проби становить 100 євро. Також треба буде провести ще реставрацію та консервацію знахідки тощо. Ну а далі вона вже посяде своє гідне місце в експозиції історії нашого краю.