Виставка відкрилася 28 травня, повідомляє прес-служба Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.

На виставці представлено вишиття, одяг та декоративно-ужиткові тканини кінця ХІХ – першої половини ХХ століття одного з найдавніших історико-етнографічних районів України – Покуття. Експозицію виставки доповнюють зразки вишиття та карти, що висвітлюють локальні особливості вишивок, притаманні Коломийському, Снятинському, Городенківському, Тлумацькому, Тисменицькому районам Івано-Франківської області.

Мотиви вишивки Коломийщини надзвичайно різноманітні: геометричні, рослинні; анімалістичні. Вражають винахідливістю назви орнаментів: «ружі», «дубовий лист», «конюшинка», «вазонкова», «драбинкова» та ін. Надзвичайно поширений на Коломийщині мотив «ружі», що має форму різнопелюсткової квітки. Дослідники виводять її походження з геометричних орнаментів шляхом ускладнення хрестиків, розеток. Варто зауважити, що назва «рожа» належить в Україні не лише до троянди, яку ще називають «ружа», а й до шипшини та рослини, яку всі знають під назвою «мальва».

Зображення дубового листя можна пов’язати із символікою дуба, який був сакральним деревом слов’янського світу, символом життя, сонця, вічності буття, довгого віку та структури світобудови (“світовим деревом”). У даному разі таке зображення могло виступати як загальне побажання здоров’я, довголіття; вишите на плечових уставках жіночої сорочки, воно могло підсилювати руку, надавати їй міцності. Орнамент «дубове листя» міг слугувати й оберегом від лиха.

Різною була і техніка вишивання на Коломийщині: хрестиком (с. Воскресинці, с. Сопів, с. Мишин, с. Великий і Малий Ключів, с. Шепарівці); насталюванням чи стеленим (с. Ценява. с. Воскресінці, с. Мишин, с. Сопів); низинкою, низом (с. Шепарівці, смт. Печеніжин, с. Воскресінці, с. Мишин, с. Ковалівка); гладдю (смт. Отинія, с. Михалків, с. Сопів).

Наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. для вишивання використовували вовняну нитку «коцик», «заполоч», а згодом – муліне. Привертають увагу вишивки із с. Корнич кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Характерними тут є мотиви під назвою «розколена рожа». Своєрідні композиції також маємо у печеніжинських вишивках з чорними мотивами на червоному тлі.

Так звані «чорнобриві» геометричні композиції характерні для чоловічих і жіночих сорочок сіл Мишин і Ковалівка. Їх орнамент здебільшого чітко графічний, геометричний. Тут органічно вплетено стилізовані рослинно-квіткові елементи, які на загал творять враження геометричного рисунку.

Щодо кольору, ми бачимо вишивки від однотонних до виконаних десятьма, а то й більше барвами. Найпоширеніші – двобарвні: червоно-чорні або червоно-сині. Майже скрізь чорний та червоний кольори є основними. Червоними або чорними нитками вишиті узори в один колір, червона або чорна барва дає тло для кольорових вишивок і вдержує колоритну гаму в ясній або заглиблено темній тонації.

Довідатися про особливості вишиття інших районів Покуття ви зможете, завітавши у виставкові зали Національного музею уже завтра. Усі представлені на виставці експонати – з колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.