Галина Петросаняк — знана в мистецьких колах поетка, перекладачка. Народилася на Гуцульщині, авторка двох поетичних збірок — «Парк на схилі» (1996), «Світло окраїн» (2000) та книжки віршів і есеїв «Спокуса говорити» (2008), де вміщено 17 віршів та принагідні есеї з мандрів і переклади поета Райнера Кунзе. Перекладає з чеської та німецької мов. Серед перекладів — європейський бестселер Петера Зілагі «Остання «Вікножирафа», виданий «Класикою» у серії «Колекція Перфецького». Учасниця багатьох міжнародних літературних фестивалів та поетичних читань, а також антологій української поезії, виданих в Україні та за кордоном. Вірші Галини Петросаняк перекладено на німецьку, польську, англійську, російську та білоруську мови. У переддень Всесвітнього дня поезії розмовляємо з пані Галиною в її затишному кабінеті  бюро перекладів «Петрос».

—  Галино, як на ваш погляд, чи можна в поезії  говорити про питання смаку?

— Безперечно можна. інша річ, що це все дуже суб’єктивне. Для мене несмаком  є навіть пейоративна  лексика. Комусь вона, може,  здається доречною і дуже потрібною, але мені — такою, котра вже поза межами доброго смаку. По-друге, несмаком є навіть занадто високий рівень деструктивності  текстів, коли там стільки розпуки, абсолютно невмотивованої,  чорноти. і несмаком для мене є також занадто вільне, я б сказала фривольне, поводження з мовою і впевненість у тім, що б ти не написав, усе буде добре, буде надруковане. Мені здається, автор повинен шліфувати написане і не покладатися суто на  імпульс: написав — і прекрасно, мати пієтет перед мовою.

—  Якщо перейти на імена, то кого з поетів ви перечитуєте?

— Багато таких авторів, які мені здаються дуже гідними уваги. Я не можу зараз вибудовувати якусь
ієрархію. Дуже люблю Наталку Білоцерківець,  вірші Андруховича, особливо ранні, Оксану Забужко, мені подобаються вірші Григорія Чубая
своєю насиченістю.

Кожен із визнаних авторів і тих, котрі просто звучать,  несе частку своєї особистості, котра є унікальною незалежно від нас, ця унікальність цікава навіть у слабких поетів. Я маю досвід студійців,  початківців. Часто серед того, що тобі видається недобрим, неправильним, недосконалим, непрофесійним і нецікавим, знаходиш вияв тієї особистості — і це чарує. Коли ти хочеш сказати, що це поганий текст, саме це тобі не дозволяє так сказати.

—  Розкажіть про літературну студію, якою ви опікуєтесь.

— Туди приходять не лише студенти.  Ще коли її створювали 2002 року з ініціативи Спілки письменників і її голови Василя Добрянського, який до мене звернувся з такою пропозицією, умовою участі було — просто прийти.  і від того часу ми триваємо.

—  Як ви виховуєте майбутніх поетів?

— Думаю, що це не стільки виховання, як спілкування, тобто якщо це виховання, то воно спонтанне. Я свідомо не хочу авторитарності, бо знаю, що це завжди викликає спротив. Я свідома того, що моє уявлення про літературу дуже суб’єктивне, обмежене, і я далека від того, аби нав’язати своє бачення, свої правила гри. Тому це радше спілкування на рівних, коли я намагаюся десь так непомітно наставляти, вносити трохи дидактики. Уже це спілкування дуже цінне, бо я сама відчула на власному досвіді, як  це важливо — мати таке середовище однодумців. Колишні студійці, котрі відвідували студію Пушика ще на початку 90-х, коли я була першокурсницею, усі дотепер мої добрі-добрі товариші. Є відчуття такої спільноти.

—  В одному з нечисленних інтерв’ю з Ліною Костенко в газеті «Україна молода» автор упускає свої запитання, пояснюючи це тим, що поет завжди відповідає насамперед собі. На які питання поезія допомогла вам віднайти відповіді?

— Багато в чому поезія мене вдосконалила, тому що в поезії хотілося бути кращою, ніж я була чи є насправді. Відбувалося будування самої себе, приємне простування до ідеалу, якого не було в житті. Я це аналізувала, думала, що мені можуть закидати якусь несправжність, бо для декого це мінус. Та для мене це абсолютний плюс: поезія тим і цікава, що вона може бути різною, що вона універсальна і може бути засобом як щось сказати, так і засобом щось придумати, створити, стилізувати, в самому собі також. І це все буде потрібно й цікаво, бо стане виявом особистості. От  на цьому я наполягаю, бо вже казала колись, що в певний момент я перестала боятися наслідувань, бо помітила, що як би ти когось не наслідував, не переспівував, — вище за себе не стрибнеш, і в тому, що будеш робити, залишишся собою.  І це моє  відкриття, яке мені багато дало в плані особистому.  Що мені дала ще поезія? Безумовно, це спосіб пізнання світу, тому що коли ти пишеш — ти думаєш, ти заглиблюєшся і відповідно ти відкриваєш щось більш чи менш глибоке там, де, здається, все зрозуміло. Поезія для мене — це спілкування з масою людей, з якими я б не мала нагоди зустрітися, якби не писала віршів і якими я б не могла бути збагачена. А все це відбулося завдяки тому, що колись я вирішила, що я поет.

—  А як бути з поняттям натхнення?

— Я зазвичай йому протиставляюся. Звичайно, не варто нехтувати містичною гранню поезії, бо вона абсолютно не зникне від того, що хтось почне ретельніше ставитися до того, що він написав. Одне не заперечує інше, диктування не припиниться від того, що ти будеш ретельніше добирати слова в тому, котре маєш сміливість показати іншим.  Автор повинен працювати з текстом. Бо у нас є так, що коли людина пише вірші, то це вже дуже вітається і апріорі вона вже має честь і славу незалежно від того, які це вірші. Пієтет перед автором — рудимент минулої епохи. Змалку в школі, в сім’ї треба формувати в дитини розуміння того, що гарний вірш — це праця, це заглиблення в себе чи у світ довколишній, це мова добра, не поверхова, це відповідальність перед тим, чим ти хочеш заволодіти увагою читача.

—  Ви належите до тих авторів, котрі писатимуть слово поезія з великої літери в українському правописі?

— Я дуже шаную поезію, не можна її недооцінювати, але й не можна переоцінювати. Поезія  — це  слово, а слово пов’язує нас із першотворенням. Поезія — це дуже шляхетна справа.

З циклу «Монологи Марії Форно»
Мій переконливий вчителю мови мовчання
ніжної антириторики, недовіри до звуку
голосу, що, намагаючись відстань здолати, звичайно
робить її безнадійною, — пам’ятаю твою науку.
Та все ж, напевно, від страху, що  видавати мушу
невіртуозність свого мовчання або від звички старої
бути багатослівною, я знову впадаю в спокусу
говорити з тобою, милий, говорити з тобою.
Адже нас може викинути на берег в чужій місцині,
де потуги голосу не спричинюють коливання.
Не кажучи вже про те, що по обидва боки від нині
нам і так занадто багато відведено для мовчання.
Галина ПЕТРОСАНЯК. 
22 Березня 2010, 15:13
Теги:

Версія для друку
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Погода, Новости, загрузка...
Додати новий коментар



Останні новини з категорії Життя:
Мобільний додаток IFCITY - твоя афіша Івано-Франківська
21 Січня 2018, 18:12
У Коломиї в матері забрали 3-річну доньку
30 Грудня 2016, 17:20
Власники 3-х закладів харчування Коломиї не дозволили провести перевірку якості продуктів
30 Грудня 2016, 16:57
УГКЦ планує збудувати на Прикарпатті клініку Святого Луки
30 Грудня 2016, 16:31
Ігор Пасічняк у Рожнятівському районі ознайомився із роботою освітянських закладів
30 Грудня 2016, 16:03
Новорічна красуня у горщику
30 Грудня 2016, 15:42
В Івано-Франківську виміряли Індекс публічності місцевих рад
30 Грудня 2016, 14:31
Святкові заходи з нагоди 108-ї річниці від Дня народження Степана Бандери
30 Грудня 2016, 14:05
За результатами моніторингу прийняття місцевих бюджетів Івано-Франківськ на сьомому місці
30 Грудня 2016, 13:40
В облдержадміністрації відбулася презентація Всеукраїнського журналу «Антикорупційний вісник «Ваша Надія»
30 Грудня 2016, 11:48
11 літрів спирту в каналізацію: Інспектори знешкоджували спирт на ринку Калуша
30 Грудня 2016, 10:57
Маленька косівчанка потребує допомоги
30 Грудня 2016, 10:33
У селі на Долинщині відкрили водопровід
29 Грудня 2016, 22:12
ЦНАП Івано-Франківська оприлюднив графік роботи на свята
29 Грудня 2016, 21:21
В Івано-Франківську відремонтували приміщення дитячої художньої школи
29 Грудня 2016, 20:56
Побачила світ книга поезій Олександра Букатюка “МАДОННА МИРУ (рЕволюція духу)”
29 Грудня 2016, 20:34
Юним глядачам показали прем’єру вистави “Красуня і чудовисько”
29 Грудня 2016, 20:05
В Івано-Франківську запрацював новий пологовий зал
29 Грудня 2016, 19:45
У середмісті створили музей-кімнату на честь патрона Івана Франка
29 Грудня 2016, 18:29
Правоохоронці застерігають водіїв: не сідайте за кермо у нетверезому стані!
29 Грудня 2016, 17:42
Увага! Попередження про лавинну небезпеку
29 Грудня 2016, 15:40
В Івано-Франківську відкрили спортивний майданчик
29 Грудня 2016, 14:55
Прикарпатські художники перенесли красу рідних пейзажів на полотна
29 Грудня 2016, 14:30
На Прикарпатті паспортизували 43 водойми
29 Грудня 2016, 13:13
1 січня в Івано-Франківську святкуватимуть 108-у річницю з дня народження Степана Бандери
29 Грудня 2016, 11:47