Недавно в Івано-Франківському обласному музично-драматичному театрі ім. І. Франка відбулася урочиста церемонія вшанування лідерів економічного прогресу Івано-Франківська «Тріумф-2009».
Щоб запобігти можливим непорозумінням, відразу зазначимо, що «Галичина» цією публікацією абсолютно не ставить під сумнів ні ефективність роботи, ні об’єктивність оцінки досягнень номінантів та переможців знакової рейтингової акції. Більше того, наголосимо на тому, що частина з них є нашими надійними діловими партнерами та рекламодавцями. Насамперед «ПлюсБанк», який завжди відгукується на звернення ветеранів війни і праці, котрі хочуть читати «Галичину», але через матеріальні обставини неспроможні передплатити її самостійно. Це і ТзОВ «Надія», й Івано-Франківське обласне державне об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, і ТзОВ «Маодот-I» та ще ряд інших, які на сторінках обласної газети рекламують свої продукти й послуги або ж розповідають краянам про здобутки і перспективи розвитку.
Викладені нижче, підкреслимо, суто суб’єктивні, журналістські нотатки про інше. Про те, що сам вибір номінацій і запропонована організаторами акції редакція окремих із них поставила, як на наш погляд, штучний шлагбаум на шляху до змагання за перемогу багатьом колективам, котрі не лише успішно ведуть бізнес, а й, що особливо важливо за нинішніх обставин, докладають зусиль, щоб він мав ще й соціальне спрямування. Отож про те, кому від самого початку не світило, образно кажучи, сяйво «Тріумфу-2009».

«Три зірки» — в студентській їдальні

... Дуже добре, що в Івано-Франківську розвивається ресторанний бізнес. Втім, якщо сказати по правді, то важко збагнути логіку організаторів «Тріумфу-2009», які обмежилися лише ними, виклавши шосту позицію престижного рейтингу у такій редакції: «Заклад ресторанного господарства 2009 року». А не, можливо, дещо по-радянськи, але насправді й демократичніше, й справедливіше: найкращий заклад громадського харчування? Міркую так, бо серед доволі широкого кола моїх колег-журналістів, знайомих письменників, митців, службовців і навіть успішних підприємців, які заробляють не найменше в Івано-Франківську, немає практично жодного, хто дозволив би собі не те що щодня, а принаймні декілька разів на місяць обідати в ресторані — в одному з номінантів «Тріумфу» чи будь-якому іншому.

Не лише мої колеги, а й навіть люди з двома і трьома великими зірками на погонах — підполковники і полковники з обласного управління внутрішніх справ, служби державної охорони, працівники багатьох інших установ і закладів обирають, наприклад, студентську їдальню Івано-Франківського університету права ім. Данила Галицького. Заклад, де і якість страв, і чистота й інтер’єр залів майже ресторанного класу. Але ціни незрівнянно нижчі.

І це не єдиний приклад. На мій суб’єктивний погляд, принаймні потрапити до гурту номінантів «Тріумфу-2009» цілком міг би претендувати колектив їдальні Івано-Франківського ВПУ готельного сервісу і туризму № 18, що майже відповідає ресторанному класу. Чи, скажімо, працівники кафе «Золотий початок», що навпроти міської ратуші, або ж «Рената», що на пішохідній «сотці» в самому центрі міста. Обидва заклади намагаються пропонувати клієнтам страви поживні й водночас порівняно недорогі — деруни, смажену картоплю, вареники, різноманітні салати.

Зрештою, претендувати на відзнаку міської влади мав би право і колектив невеликої «Піцерії», що теж на пішохідній «сотці». Це, безперечно, не ресторан і вибір страв тут обмежений — гарячий бульйон, піца та спагеті. Та якраз через його залу щодня лише за обідній час проходить, мабуть, щонайменше півтори-дві сотні відвідувачів, передусім студентів. Бо тільки тут можна перекусити всього за п’ять-сім гривень.

Але всі вони — не ресторани. і їхні колективи, відповідно, не могли змагатися за відзнаку «Тріумф-2009» попри те, що якраз ці та інші заклади забезпечують найбільшій кількості іванофранківців і гостей міста можливість щоденно краще чи трохи скромніше обідати, не спустошуючи при цьому надміру їх гаманців. Так само на відзнаку «Тріумф-2009» не могли претендувати й колективи, котрі з огляду на мізерні бюджетні асигнування і відповідно вкрай обмежений асортимент продуктів усе ж таки намагаються готувати якнайсмачніші страви для дітей у дитсадках і школах та для хворих у лікарнях.

Безперечно, в чомусь можна зрозуміти організаторів акції, котрі ставили за мету вшанувати лідерів економічного прогресу. Проте, як на мій погляд, економічний прогрес — це не лише шикарна ресторанна зала, а й заклад, який, пропонуючи доброякісні, але водночас недорогі страви, дозволяє міській громаді з назагал невеликими денними заробітками менше витрачати на харчування, щоб могти придбати дитині нову книжку чи зайвий раз усією сім’єю піти до театру, а то й просто залатати дірки у сімейному бюджеті.

Аптеки також випали з «тріумфаторів»

Якщо зважити на кількість відкритих у місті аптек та аптечних кіосків і пунктів, то виглядає так, що на сьогодні це один з найприбутковіших сегментів бізнесу. Тому відверто був здивований, що серед претендентів на престижну відзнаку «Тріумф-2009» не виявилося жодної аптеки чи аптечної мережі. А ще з цього приводу пригадалися дві історії. Перша — розповідь нашої читачки, літньої пенсіонерки, котра часто хворіє і зі своєї невеликої пенсії щомісячно виділяє насамперед дві найбільші частки — на оплату житла і комунальних послуг та на ліки. І друга. Декілька місяців тому вагітній дочці мого колеги медики приписали всього одну ампулу. Кинувшись шукати її, він з’ясував, що у Львові вона коштує на цілі 120 гривень дешевше, ніж в івано-франківських аптеках.

На жаль, попри бурхливий, як весняна повінь, розвиток мережі аптечних закладів у місті і начебто жорстку конкуренцію, що мала б панувати у цьому сегменті ринку в боротьбі за покупця, чимало їх власників і колективів працюють за іншим сценарієм: прагнуть продати не більше, а дорожче. і в такий спосіб покрити свої видатки на орендну плату, оплату комунальних послуг, зарплату працівникам. Хоча і в цій сфері так чинять не всі. Наприклад, колектив «Сімейної аптеки», що в мікрорайоні «Позитрон», де ціни на велику кількість ліків нижчі, а на деякі — значно нижчі, ніж в інших закладах.

Зрозуміло, що міська влада не має прямих важелів стримування цінових апетитів закладів торгівлі навіть у тих випадках, коли йдеться про такі соціально значимі товари, як ліки і медикаменти. Однак якраз ось такі публічні акції, як «Тріумф-2009», дають їй, на мій погляд, щонайкращу нагоду подати важливий сигнал бізнесу: Івано-Франківськ, тобто і влада, і громада, відзначає насамперед тих лідерів економічного прогресу, котрі, дбаючи про досягнення власних амбітних цілей, не забувають про свою соціальну місію. Зокрема про те, що бізнес як важливий компонент громади повинен працювати не лише заради грошей, а й в інтересах міста і його жителів.

Уже традиційна щорічна акція «Тріумф», переконаний, лише б виграла, а авторитет самої відзнаки тільки б зріс, якби при визначенні номінацій і номінантів широко враховувалася громадська думка, а попередньому відбору претендентів передувало публічне обговорення і відкрита дискусія. «Тріумф», безперечно, міг би стати надзвичайно важливим моральним важелем впливу на бізнес і на визначення його пріоритетів за такими критеріями, як створення нових робочих місць, яких уже зачекалася молодь, забезпечення гідної зарплати своїм працівникам і соціальних гарантій. А ще — комфортних умов життя іванофранківців. Тобто підприємств, котрі б забезпечували прогрес у таких сферах, як ремонт міських доріг, облаштування дитячих майданчиків та затишних і впорядкованих дворів у житлових мікрорайонах обласного центру, озеленення вулиць та скверів, перетворення в сучасну зону відпочинку набережних обох Бистриць. Словом, стати справедливим змаганням лідерів з вільним входом. А не за запрошеннями, як цього разу.