21-річний житель області звернувся до міліції з приводу крадіжки ноутбука. Лише п’ять днів тому придбали його за шість тисяч гривень — і вже нема. Та недовго довелося міліції шукати зловмисника. Незабаром правоохоронці з’ясували, що комп’ютер забрав старший брат заявника. У хлопця було своє бачення того, кому він має належати. Проте, за попередніми даними, в його діях вбачаються ознаки злочину, котрі в Кримінальному кодексі можуть кваліфікуватися як крадіжка. Тим більше, що молодий чоловік зізнався у скоєному. Наразі про цей вчинок складено протокол.

Саме між рідними та близькими людьми найчастіше й трапляються випадки, які підходять під нашу рубрику. Хоча, думаєш собі, про яку вже близькість між ними може йти мова після цього. Зокрема, чорна кішка мала б пробігти між 41-річним чоловіком та його співмешканкою 1980 року народження. Він з якнайкращими намірами приїхав до родичів своєї подруги, з якими розпив чарчину-другу, може, й третю. Тим часом співмешканка, якій, очевидно, видалося цього замало, тихцем витягла з його куртки 100 гривень, котрі й пропила. Ну і де ще чоловікові шукати правди, як не в міліції?

До неї звернувся ще один представник сильної статі, який потерпів від жіночого свавілля. Його дівчина забрала стільниковий телефон і не віддає, бо сам мав прийти по «мобілку» до неї додому. Та хлопець цього не зробив. А дівча, міркуємо, тим часом думало, як співається в одній народній пісні, чом ти не прийшов, як місяць зійшов? Тим більше, що того дня її батьки перебували на дачіѕ Отож і не віддає телефона, можливо, все ще сподівається. Та замість хлопця очікує на неї рандеву з правоохоронцями.

Малоприємну зустріч з правоохоронцями мали й двоє дев’ятикласників однієї з шкіл обласного центру. Припускаємо, що наближався день батьківських зборів, а в них у класному журналі були такі оцінки, що на обрії вимальовувалась реальна загроза татового паска. Спроба хлопців виправити їх, звісно, не шляхом вивчення та перескладання теми, а банальної «підчистки», призвела до ще гірших результатів. Правки були помітні, і можна було вирахувати, хто у них був найбільше зацікавлений. Аби замести сліди, школярі вдалися до відчайдушного кроку — викрали журнал з компроматом та спалили його. Проте правоохоронцям нескладно було знайти «зловмисників». Так що покарання їм не уникнути. Однак їх зусилля навряд чи пропали даремно. Адже в тому класі могли бути й інші учні, яким зникнення журналу успішності могло бути вигідним.