Свого часу «Галичина» вже іронічно пророкувала, що невдовзі обласний центр через навалу автотранспорту стане «містом жовтих «Богданів», які настільки домінуватимуть у громадській щоденності Івано-Франківська, що навіть його жителі вимушені будуть підлаштовуватися до перевізницьких правил. Нині навіть історичну частину міста «застайнили» автобуси чи мікроавтобуси — зелені відпочинкові зони оточили, а прогулянкові місця уздовж такого «дикого» паркування і справді перетворили на справжні смітники. Тож Привокзальна площа — не виняток, а спір між Івано-Франківською дирекцією залізничних перевезень та ВАТ «Івано-Франківське підприємство автобусних станцій», як показало наше розслідування, — не випадковість, а закономірний наслідок недолугої системи організації як міських, так і приміських чи міжміських автотранспортних пасажирських перевезень. Саме через це з 1 квітня обласний центр, до речі, єдиний в Україні, може залишитися без центрального автовокзалу: Львівська залізниця — 40 років по тому — планує не продовжувати договір оренди своїх приміщень для автовокзалу.

На Привокзальній я зійду, на Привокзальній...

У місті Івано-Франківську є автовокзал — на Привокзальній і три автостанції: № 2 — на Горбачевського (мікрорайон «Пасічна»), № 3 — на Мазепи (мікрорайон «Трикотажна фабрика») і № 4 — на вул. Юності. Але ефективно їх експлуатували хіба що десь три десятки років тому. Нині ж автотранспортні потоки калуського, галицького, рогатинського, тисменицького напрямків і далі залишаються нерозвантаженими, а площа Привокзальна, навпаки, запруджена накопиченням і міського громадського транспорту, і автобусів приміських та міжміських сполучень, і легковиків служб таксі. Погодьтеся, непоказне «обличчя» Івано-Франківська і для міщуків, і для приїжджого люду. А якщо згадати «екзоти», особливо у незимовий період привокзального скверу, який оточений мікроавтобусним кільцем і вже давно охрещений «п’яним», то й поготів. Видається, що про пасажирів «дбають» виключно як про засіб наповнення каси. Хоч і перевізникам у такій ситуації також непереливки. Наприклад, після прибуття пасажирських поїздів водії легковиків таксі змушені паркувати транспорт позаду рейсових мікроавтобусів, таким чином для зручності пропонуючи свої послуги. Доступитися до них пасажирам, та ще й з валізами, крізь щільну шеренгу задрисканого нашими дорогами автотранспорту, делікатно кажучи, незручно. Своєю чергою і водії рейсових автобусів докладають чимало зусиль і витрачають нервів, щоб заїхати на місце посадки-висадки пасажирів на платформі чи вирулити у рейс. Тож пересвідчуємося: де дві раздині — там і хата неметена.

Кілька років тому вже активно дискутувалася проблема перевантаження площі Привокзальної автотранспортом, та, схоже, мудрим і багатим на обіцянки говорінням усе й обійшлося. Тож конфлікт між Львівською залізницею, чиї інтереси представляє Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень, та ВАТ «Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій» — навколо приміщення автовокзалу на Привокзальній — треба аналізувати, на наш погляд, не тільки в контексті нинішнього майнового спору, а й багаторічних проблем із реконструкцією всієї вокзальної автотранспортної інфраструктури.

У День сміху — не до сміху?

Свого центрального автовокзалу область не має — понад 40 років приміщення на Привокзальній орендують у Львівської залізниці. Та, схоже, 1 квітня — у День сміху — автотранспортникам може бути і справді не до сміху. і як наслідок незатишно користувачам послуг автоперевезень.

— Договір оренди приміщень залізниці давно закінчився. і після судового спору, — каже заступник голови правління ВАТ «Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій» Віталій Запухляк, — навіть уже продовжений на наше прохання договір оренди збігає якраз  1 квітня. Львівська залізниця ініціює через виконавчі служби виселення із своїх приміщень, мотивуючи свої дії планами реконструкції залізничного вокзалу. Хоч ми і зверталися неодноразово з проханням, щоб не провадити виселення до вирішення питання з новим приміщенням для автовокзалу. Особливо це, на наш погляд, недоречно робити у передвеликодній час, коли пасажиропотік відчутно зростає.

— А чому ж не перебираєтеся до новозбудованого автовокзалу на Залізничній вулиці?

— Ці приміщення ми поки що не можемо орендувати. Бо власність, яка у відповідних частках належить місту й інвесторові ТОВ «Галицька марка», досі ще не оформлена юридично. Тож питання автовокзалу в обласному центрі залишається відкритим.

Право на свою власність залізничники відстоюють у судах ще з 2003 року. «Ми йдемо правовим шляхом,— каже начальник сектору пасажирських перевезень Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень Володимир Сосна. — Мало хто знає, що свого часу залізниця віддала містові 0,7 га своєї території під будівництво нового автовокзалу. Більше того — наше БУ — №4 навіть виконувало частину підрядних робіт. Однак з будівельниками і досі не розрахувалися, борг становить не менше мільйона гривень. А об’єкт, що готовий десь на 95%, три роки законсервований. Хочу, щоб пасажири правильно зрозуміли наші наміри. Це не злі жарти до Дня сміху. Є відповідне судове рішення. Залізничний вокзал — «обличчя» міста, і у нас є свої плани, як облаштувати його належним чином».