Жоден державний чиновник досі не отримував такого організованого і масового несприйняття, як  Дмитро Табачник. Чи варто українцям так ревно домагатись негайної відставки саме Дмитра Табачника, адже саме нині Янукович & Ко на різні посади призначає не менш одіозні персони? Табачників в Україні — легіон, їх вистачить на життя нинішнього покоління патріотів.

Табачник — не простий українофоб. Це дуже розумний, послідовний, системний ідеолог боротьби з українським націоналізмом у радянському розумінні цього слова, і ним він залишатиметься завжди, особливо в личині українського чиновника. У вільній Україні процес боротьби з українським націоналізмом не припинявся завдяки завзятим і винахідливим табачникам.

Табачники особливі, бо вони не вимирають від старості, а клонуються у владі й політиці і ніколи не відмовляться від боротьби з «націоналізмом» за радянським зразком, тобто з національно свідомим українством. Вони здатні непомітно для нас реалізувати це на практиці, використовуючи будь-які двозначності в тлумаченні українських законів чи їх недоліки, особистий вплив, гроші й відомі ментальні слабкості українців.

Масові протести з вимогою зняття з посади та легкий страх після  втрати депутатської недоторканності додають табачникам задоволення від екстріму, роблять їх гранично витонченими й обережними, а тому дуже небезпечними. Сподівання підловити такого «табачника» на порушеннях закону майже марні. Він готовий до цього і як досвідчений чиновник знайде спосіб зробити свою чорну справу в рамках українського законодавства. Але має слабкість — ніяк не може  відмовити собі в задоволенні насміхатись над роздратованим українцем, вважаючи себе вищим і розумнішим за нього. Часом здається, що заради цього задоволення він і живе.

З життєвого досвіду узагальнений «табачник» добре знає, що знервовані українці здатні писати численні гнівні протести, але не завжди готові послідовно боротись з ним серйозно, до кінця. Підстави для цього є. Бо де український потужний громадсько-правозахисний центр, який через суди міг би реалізувати правові претензії українців до чиновників-табачників і політиків-табачників, вишукуючи аргументи в українських законах? Чи бодай заганяти таких україножерів-табачників по судахѕ Недавно судовий позов родини Шухевичів до Д. Табачника закінчився, як відомо, програшем. А перед цим націоналісти програли суд за позовом із вимогою скасувати реєстрацію КПУ.

Отож маємо ситуацію, коли українці, вимушено відриваючись від напружених міркувань про національну ідею, яку ніяк не можуть визначити, повинні ще й робити більш конкретну роботу — полювати на шкідливих табачників.

Особливості полювання на табачників позірно прості — з допомогою системної правозахисної діяльності. Наразі ж українці це роблять з допомогою протестів. Це трохи псує нерви, українців будуть провокувати на не надто розважливі вчинки, щоб згодом обізвати їх нетолерантними «печерними» націоналістами.