Селяни в галицькій глибинці й досі залишаються заручниками владного самоправства щодо їхньої землі
Під час розпаювання колишніх колгоспних земель у власність жителів с. Кремидова Кінчаківської сільради Галицького району передали по чотири з гаком кадастрових (умовних) гектари землі. Хоча на Івано-Франківщині після розподілу земель сільгосппризначення між людьми, котрі мали на них право, розмір середнього наділу на особу сягав лише 1,1 га, ні в кого тоді не виникало жодних застережень щодо майже вчетверо більшої площі селянських паїв у Кремидові.
Не протестував проти цього й ніхто з жителів інших трьох сіл названої сільради, хоч їм перепало в середньому по 2—2,5 га. Адже все тоді було зроблено правильно — згідно з регіональною програмою реформування в АПК. Отож кремидівцям видали сертифікати обласного зразка, які пізніше поміняли на документи державного взірця, що засвідчували їхнє право власності на землю. А законність цих дій затвердила Галицька РДА розпорядженням від 1 березня 2000 року.
Проте виробити державні акти на паї, тобто стати, як мовлять, повноцінними власниками землі селяни тоді не встигли. Бо невдовзі комусь із районних можновладців таки впало в око те, що земельні ділянки жителів Кремидова істотно ширші й довші, ніж паї інших громадян, які проживають на території тієї самої Кінчаківської сільради. Тож вирішили їх зрівняти. Але як? У пригоді став судовий позов від когось із кінчаківських селян з претензіями щодо несправедливого розпаювання земель. Отож 19 вересня 2002 р. Галицький районний суд задовольнив його і визнав розпорядження РДА від 1 березня 2000-го в частині затвердження попередніх розмірів земельних паїв суто в с. Кінчаках незаконним та зобов’язав адміністрацію провести повторне розпаювання продуктивних земель на його території.
Хоча про Кремидів та інші села Кінчаківської сільради у тому рішенні не було ні слова, для районних зверхників — натхненників перерозподілу селянської власності — це не послужило пересторогою. Козиряючи саме тим судовим вердиктом і ррунтуючи на ньому необхідну документацію, посадові особи району запустили процес перепаювання на території не лише Кінчаків, як повеліла правова інстанція, а й усієї Кінчаківської сільради, тобто земель у межах чотирьох її сіл.
Це, між іншим, може й засвідчувати, що той судовий позов був радше, сказати б, не природним, а інспірованим. Але хоч як, а в результаті таких дій з наділів кремидівців — переважно людей літнього і похилого віку — забрали через повторний переділ земель по півтора гектара й передали у власність жителям інших сіл цієї ж сільради. У підсумку ж відбатували сукупно від Кремидова 220 га. Щоби здійснити це, районні чиновники навіть межі села змінили, чого без згоди Верховної Ради, як відомо, робити не можна. Тож їхні дії підпали під належні статті відповідних кодексів, які передбачають певну відповідальність перед законом.
16 травня 2013 р.
Отож за фактами правопорушень, описаними і в цій публікації, ще на початку того самого 2013-го було відкрито три кримінальні провадження, які звели в одне і які вів слідчий відділ Галицького РВ УМВС в області під патронатом місцевої прокуратури. Проте у жовтні наступного року їх закрили, так нічим і не допомігши кремидівцям. Однак селяни не здалися. Почувши, що на івано-Франківщині призначили нового прокурора — Олександра Стратюка, подалися до нього. Слід віддати належне чільникові обласної прокуратури: ознайомившись із матеріалами справи, він розпорядився з’ясувати, наскільки вмотивована постанова про закриття того кримінального провадження. В результаті її скасували. Тим-то «досудове розслідування триває, вживаються заходи для дослідження всіх обставин кримінального правопорушення та прийняття кінцевого рішення в найкоротший строк», — ідеться в листі О. Стратюка на ім’я голови громадської організації «Комітет із захисту прав на земельну частку (пай)» с. Кремидова Ольги Канюки від 5 серпня 2016 р.
Але прочекавши два місяці, селяни знову прийшли до нашої редакції. Час збігає, кажуть вони, а результатів роботи правоохоронців немає. Чи не тому, що справу повторно розслідують ті самі фахівці, які її й закривали? і чи доцільно було доручати те діло знову ж таки саме тим дійовим особам? Наразі відповідей на ці запитання немає. Водночас, як на автора цих рядків, в юридичному сенсі справа не така вже й безнадійна, й за бажання її можна довести до логічного завершення — передати до суду. Принаймні винних довго шукати не треба, вони, як мовлять, — на видноті. і вже елементарне притягнення їх до відповідальності створить правовий прецедент, потрібний для відновлення земельно-пайового статусу-кво для кремидівців. Навіть без особливого покарання для авторів афери. Хоча, звісно, за саме перекроювання меж хтось мав би таки відповісти.
Неважко й розібратися, чому насправді так по-хамськи вчинили з кремидівцями. Чому рідна — вже українська, а не компартійна — влада в їхній же хаті, відібравши в них землю, повелася з ними, по суті, так, як можуть ставитися лише чужинці-загарбники? Очевидно, річ у тім, що під час першого розподілу колгоспних земель у Кремидові у власність його селян відійшов і розпайований тутешній кам’яний кар’єр, нечинний, який мав статус пасовища. і, схоже, що саме через цей стратегічний об’єкт і заварилася в селі каша, що й досі кипить. Бо в результаті повторного перепаювання кремидівських угідь кар’єр уже опинився в числі тих 220 га, які відібрали від села. До речі, щоб домогтися цього, так накрутили, що всупереч усілякій логіці, ба навіть здоровому глуздові віддалені від Кремидова території залишили за ним, а ближчі передали до іншого села. Так можуть робити лише в Україні, й більше ніде у світі, причому свої, доморощені діячі, а не зайшлі.
Проте й з такої комбінації нічого не вийшло для тих, хто накинув оком на родовище каменю-вапняку, — їхні прізвища, до речі, теж відомі. Бо селяни відразу зрозуміли що й до чого. Тому й блокували громадськими акціями будь-які спроби взятися за його розробку. Так дійшло й до наших днів, коли тема кар’єру для підприємливих ділків стала вже неактуальною. Адже недавно на владному Олімпі в Україні ухвалили взяти такі стратегічні об’єкти на державний облік. Тож тепер до кам’яного кар’єру в Кремидові — зась кожному охочому несанкціоновано, в обхід громади, скористатися його природними багатствами. Але й селянам, котрі потерпіли від чиновницької афери, з якої в підсумку вийшов пшик для її ініціаторів, ніхто не збирається відшкодовувати завдані нею збитки. Така правда.
Втім, має ця історія й інші аспекти, гідні уваги захисників законності в Українській державі. Скажімо, один із них стосується користування кремидівськими земельними наділами, які обробляють нині «Галицькі аграрні інвестиції», й плати за їхню оренду. Свого часу на розпайовані повторно землі Кремидова, тобто на земельні наділи, вже значно менші від первинних ділянок, за сприяння названого сільгосппідприємства у ПП «ЮТА» виготовили державні акти. Однак селяни відмовились брати їх. Навіть під примусом. Тоді їм почали затримувати платню за оренду паїв — видавали лише тим, хто погоджувався взяти той документ. Доходило й до того, що кремидівці домагались її через звернення на урядову «гарячу лінію» та до керівництва ОДА. Але й тоді, якщо іншим видавали ту плату в розмірі й п’яти відсотків умовної вартості кадастрового гектара, то для непокірливих вона не перевищувала трьох, тобто граничного мінімуму, передбаченого відповідним нормативним актом.
Отак зворохобили людей і створили розбрат у селі. і це триває й досі. Дотепер умовою розрахунку за оренду земельного наділу виступає головний аргумент: чи взяв його власник державний акт, хоча такі документи вже давно втратили чинність, чи відмовляється його брати. Донині ж селянам через той спротив не виділено їхніх наділів у натурі, що теж є порушенням вітчизняного законодавства. А тим часом ряди «протестантів» проти такого немислимого порядку речей за кільканадцять років боротьби вже істотно порідшали: хтось відійшов у вічність з образою чи й з незагоєною раною в серці, а хтось і здався на милість «окупантів». Зостається у строю лише трохи більше чотирьох десятків осіб.
Власне, одне з по-новому відкритих кримінальних проваджень і стосується, кажучи по-протокольному, «внесення працівниками ПП «ЮТА» явно неправдивих даних щодо розмірів земельних ділянок (паїв) та незаконного виготовлення державних актів на землю органами місцевого самоврядування та виконавчої влади Галицького району за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України»ѕ
Словом, останні з кремидівських «могікан» сподіваються лише на обласного прокурора і вірять, що він уже не дозволить спритним слідчим знову спустити нове досудове розслідування старого об’єднаного кримінального провадження №12013090020000074 на гальмах.
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Останні новини з категорії Де-Юре:
30 Грудня 2016, 9:40
29 Грудня 2016, 17:17
29 Грудня 2016, 16:51
29 Грудня 2016, 14:04
29 Грудня 2016, 7:13
28 Грудня 2016, 16:07
27 Грудня 2016, 16:05
27 Грудня 2016, 11:18
27 Грудня 2016, 8:08
27 Грудня 2016, 7:42
26 Грудня 2016, 11:20
26 Грудня 2016, 8:09
26 Грудня 2016, 7:40
23 Грудня 2016, 14:35
23 Грудня 2016, 7:15
22 Грудня 2016, 18:32
22 Грудня 2016, 8:55
21 Грудня 2016, 21:22
21 Грудня 2016, 19:43
21 Грудня 2016, 12:48
20 Грудня 2016, 12:45
16 Грудня 2016, 15:42
16 Грудня 2016, 9:45
15 Грудня 2016, 20:30