Це вже 15-й випуск знаного в світі щорічника. За доброю традицією, в ньому широко подано ювілейні дати з життя відомих людей, пов’язаних із Гуцульщиною, та інформацією про їхній доробок. А під рубриками «Шануємо і пам’ятаємо», «Твої люди, Гуцульщино» — розлогі дослідження про знакові особистості, замовчувані імена: письменника Миколи Матіїва-Мельника, відомого історика і діяча гуцульської діаспори Миколу Домашевського, дослідника життєписів відомих людей Василя Курищука, письменників Марію Влад і Володимира Качкана та інших.

Цікавими є розповіді з минулого — «Олекса Довбуш в легендах та переказах», «Гуцульщина у визвольних змаганнях 1914—1920 років».

«Люби і знай свій рідний край» — цей розділ, мабуть, найхарактерніший участю Юрія Чиги з Румунії, який досліджує топонімічну основу етноніма «гуцул», а історик Микола Ткач із Рахівщини розповідає про географічний центр Європи. Краєзнавець Ігор Остафійчук пропонує зовсім неочікуване — власне дослідження мапи Києва, де в назвах багатьох вулиць, районів, географічних та історичних простежується «їх зв’язок, ідентичність або схожість з гірськими назвами Верховинщини», що свідчить про давні історичні, економічні та культурні зв’язки столиці з Гуцульщиною.

Майбутнє — це пам’ять про минуле. Календар подає інформацію про роботу з рукописами польського дослідника Гуцульщини Станіслава Вінценза, епістолярною спадщиною Михайла Коцюбинського, друкує дослідження про відоме село Кобаки на Косівщині, економіку і народні промисли краю науковця Володимира Клапчука.

Час спливає непомітно, якщо виповнений кипучою діяльністю, як-от у Дмитра Ватаманюка — організатора і незмінного голови Всеукраїнського товариства «Гуцульщина», що діє вже 20 років. Як було, як мається цьому неординарному гуцульському згромадженню, й веде керівник товариства свою цікаву розповідь. А голова Асоціації органів місцевого самоврядування регіону Гуцульщини Дмитро Стефлюк розповідає про 10-річний шлях боротьби за права своїх краян на державному та міжнаціональному рівнях.

Конкретикою відзначаються матеріали розділу «Як нам у горах жити?» з відповідними зверненнями про розвиток гірських територій до владних найвищих структур. і першим промінчиком надії на ліпше майбуття є фоторозповідь про недавно збудовану ГЕС на р. Пробійні, міст на річці Білому Черемоші між Верховинщиною і Буковиною, про румунсько-український перехід у районі села Шибеного.

Розділи «Господарка», «Корисно знати» вчать сучасного облаштування гуцульських осель та інших корисних споруд, розповідають про помічну силу гірського зілля, унікальність овечої вовни, життя за біологічним годинником, резонансність картопляної терапії і т. ін. У календарі є місце і для літературних спроб гуцулів у розділі «Народні джерела».