Ляльки-мотанки, стародавні обереги, які є посередниками між живими й тими, кого на цьому світі вже, чи ще немає. Вони співають поминальні пісні, колишуть ненароджених дітей і відносять душі до небес. Немає чого боятися смерті. Вона не страшна. Страшні люди, які оточують. Які порушують всі закони - людські і Божі. Але в тих людей ось, тай заграє краплинка совісті. Бо вони бачать, як матері борються за життя своїх дітей, дружини за чоловіків, сусіди за сусідів і земляків. Через цю нескінченну боротьбу наскрізною стрічкою проглядає стан душі, спосіб буття – НАЦІЯ.

10 квітня відбулась прем’єра вистави «Нація», за твором Марії Матіос. Це вже друга вистава цієї авторки, поставлена Івано-Франківським музично-драматичним театром. Раніше Марія Матіос не дозволяла постановки своїх творів. Проте, після грандіозного успіху «Солодкої Дарусі» пані Матіос дозволила зробити постановку ще одного свого твору, яким і стала «Нація». Це було подарунком  Івано-Франківському обласному музично-драматичному театру на 70-річчя театру.

«Нація» «народжувалась» кілька місяців. Актори були повністю поглинуті своєю роботою – створення нового шедевру театрального мистецтва. І ось відбулась прем’єра. На сцені – мінімум декорацій – максимум якогось космічно-потойбічного зв’язку актора з глядачем. Перед очима глядачів очі акторів. Між ними всього лиш кілька сантиметрів. Але за залізним риштуванням – інший світ. Той, який був за совітів, повний болю і сліз. Той, який після вистави довго стоїть перед очима, не даючи глядачеві повернутись у навколишню реальність.