23 березня ц. р. «Галичина» дуже коротко інформувала своїх читачів про те, що Івано-Франківська торгово-промислова палата вперше у виставковій залі власного новозбудованого приміщення відкрила чотириденну виставку-ярмарок товарів легкої і харчової промисловості «Весняний розмай». Урочиста церемонія дихала святом. Учасники «Весняного розмаю» — представники майже п’яти десятків фірм-виробників, до речі, переважно жінки, які з’їхалися до Івано-Франківська із Севастополя, Рівного, Дніпропетровська, Єнакієвого й інших міст України, а також з польського Любліна, білоруського Бреста та з країн Прибалтики, з неприхованим захопленням спостерігали за демонстрацією колекції  ексклюзивних хутряних виробів від «Дизайн-студії Марії Волосовської». Жваве схвалення у них знайшли і випускні роботи учнів та студентів Івано-Франківського центру професійно-технічної освіти № 1 — веселкові літні сукні, блузки та спіднички, які презентувала театр-студія «Стиль і мода» цього закладу, та мелодійні українські пісні, що їх гостям на прощання подарували дівчата.

... Але свято було коротким. Бо бізнес є бізнес. І невдовзі представники фірм поспішили до своїх робочих місць на ярмарку. До, образно кажучи, прози життя поверталися й президент Івано-Франківської ТПП В. Гуменюк, і спеціалісти палати. До окремих її аспектів, що, як на наше переконання, варті публічного обговорення, ми ще повернемося. Але спочатку викладемо думки і враження, якими поділилися безпосередні учасники виставки-ярмарку.

 «Все компактно, але гарно...»

Ірина Меленчук, представниця рівненських фабрик «Міс» і «Таматекс»:

— Нова зала мені дуже подобається. Світло, красиво, все видно. Товари, і у мене, і в представників інших фірм, гарно розкладені. і їхній асортимент вдало підібраний — є різноманітний і верхній одяг, і взуття, і аксесуари, і косметика... Все компактно, але, як на мене, гарно.

Ірина Юріївна додає, що на ярмарок привезла високоякісні товари. Зокрема, широкий асортимент сумочок фабрики «Міс», яку торік визнано в Україні лідером з виробництва шкіргалантереї, та вовняні подушки, ковдри, дитячі конверти, спеціальні «валики-рогалики» під голову й інші вироби фірми «Таматекс». Фірма має світовий знак якості з вовни, і чимало її виробів використовуються з лікувальною або ж профілактичною метою. Наприклад, «валики-рогалики», які містять розроблені науковцями-медиками поліефірні шарики, сприяють нормалізації тиску та поліпшенню сну і кровообігу. На завершення вона додає, що раніше брала участь у двох чи трьох виставках в Івано-Франківську. «Але тоді ми презентували свою продукцію спільно з представниками інших фірм. і то було несерйозно, — зазначає Меленчук. — Щодо нинішньої ярмарки, то наразі я дуже задоволена».

Володимир Петренко, керівник приватного підприємства, м. Нововолинськ:

— Сьогодні справді радісний день, бо виставка нарешті відкрилася у залі Торгово-промислової палати, на яку ми вже давно чекали. Наше підприємство  останніми роками незмінно бере участь у таких заходах в Івано-Франківську. Місцевим жителям пропонуємо високоякісні махрові рушники та простирадла, і покупці ними завжди задоволені. Але досі у нас була серйозна проблема — щоразу виставки переїжджали з одного приміщення в інше. і дуже добре, що нарешті ми дочекалися зали, де зможемо постійно виставляти свою продукцію. А жителі Івано-Франківщини, думаю, з радістю купуватимуть товари вітчизняних виробників.

Тетяна, приватний підприємець,
 м. Севастополь:

— Від імені представників усіх фірм-виробників хочу подякувати тим, хто доклався до спорудження цього красивого, затишного і теплого будинку, де окрім виставкової зали є ще й бізнес-центр, що надає нам ряд додаткових послуг. Із задоволенням будемо приїжджати до вас і співпрацювати.

Світлана Кіщук, майстер цеху ялинкових прикрас ВАТ «Полімер»,
м. Івано-Франківськ:

— Ми безперечно вдячні Торгово-промисловій палаті за те, що у нас відбуваються ось такі виставки, де люди мають змогу побачити свого вітчизняного товаровиробника. Також наш колектив щиро вдячний тим іванофранківцям, які щороку підтримують нас, купуючи ялинкові прикраси, які виготовляємо. Такої ж підтримки очікуємо і від міської влади. Зокрема, щоб надалі головну ялинку обласного центру вбирали не лише турецькими іграшками...

Судячи з перших вражень, багатьом учасникам «Весняного розмаю» нова виставкова зала в Івано-Франківську сподобалася. Тут, напевно, доречно буде ще додати, що, як підкреслив В. Гуменюк, і члени ТПП, і просто бізнесмени Івано-Франківщини справді сучасним приміщенням з залою для виставок та бізнес-центром мають завдячувати насамперед президентові Торгово-промислової палати України Сергієві Скрипченку. «Завдяки фінансовій підтримці ТПП України ми всі зібралися і, доклавши зусиль, спорудили сучасний бізнес-комплекс в Івано-Франківську», — зазначив Василь Васильович.

Проза життя

— Сьогодні ми ставили за мету презентувати виставкову залу. Невелику, але власну. Це лише перша черга. Вважаю, що наша місцева влада врешті-решт прислухається до постанов уряду та Всеукраїнського виставкового комітету, які передбачають, що всі виставкові заходи повинні проходити під егідою ТПП України і регіональних торгово-промислових палат. А також і до нас. Бо ми просимо: дайте палаті землю і за рік-два поруч виросте друга черга — суперсучасний бізнес-центр із виставковою залою площею орієнтовно дві-три тисячі квадратних метрів. Залою, яку в напівавтоматичному режимі за 8-12 годин можна переобладнувати у кіно-концертну залу, якої наразі немає не лише на Прикарпатті, а й на Західній Україні, — розповів В. Гуменюк в інтерв’ю журналістам. — Маємо спонсора, добру ідею і досвід — ось такий будинок спорудити в період кризи за 13,5 місяця також непросто.
Така, так би мовити, проза життя. За словами В. Гуменюка, колектив палати вже дев’ятий рік просить у міської влади землю, але наштовхується лише на несприйняття. Редакція «Галичини» не береться судити про те, наскільки обррунтованим є таке клопотання. Це окреме питання. Тим паче, що, на наш погляд, Івано-Франківськ — і влада, і громада, включаючи підприємців, середній та великий бізнес, — мав би передусім визначитися щодо двох принципових питань.

По-перше, стосовно того, потрібна чи ні сьогодні обласному центру й краю загалом сучасна виставкова зала? На жаль, навіть всупереч добрим відгукам учасників виставки-ярмарки «Весняний розмай», не можу не погодитися з оцінкою президента ТПП — зала гарна, але невелика. Поділивши її, образно кажучи, на невеликі квадрати, представники 48 фірм-виробників якимось чином зуміли «втиснути» і більш чи менш вдало виставити свої товари. Втім, представникам однієї з них все ж місця не вистачило і вони притулитися зі своєю продукцією просто перед входом до зали. Щоправда, у разі дощу чи снігу він захищений стінами і дахом. Саму демонстрацію колекцій одягу під час церемонії відкриття організатори, через брак місця у залі, взагалі вимушені були «винести» на подвір’я і провести її перед центральним входом до палати.

Тобто якщо підсумовувати, то виглядає так, що нова зала дозволяє з більшими, ніж це було дотепер, зручностями і комфортом для представників фірм-виробників проводити виставки-ярмарки. А точніше, швидше ярмарки, орієнтовані на пересічних жителів і гостей івано-Франківська, котрі відвідують такі заходи з наміром придбати щось особисто для себе. Доброї якості і недороге. Якщо ж говорити про суто виставкову діяльність, наприклад, презентацію всієї сукупності народних промислів, якими славиться Прикарпаття, або таких габаритних речей, як меблі, які, на відміну від сумочок, на металевій розкладці не виставиш, то вийде, мабуть, така ж картина, яку бачимо в українських музеях: у залі — лише крихітна експозиція. А більшість експонатів захована від ока відвідувачів десь у запасниках, бо для розгортання повноцінної експозиції приміщення музею замале.

Є ще друге принципове питання, яке, на наш погляд, також потребує публічного обговорення.

— У Німеччині, якщо ви хочете відкрити власну справу, йдете до торгово-промислової палати і звідти, кажучи образно, виходите вже бізнесменом — з усім пакетом документів, — продовжує розповідь В. Гуменюк. — Так само у Франції, Італії, де саме торгово-промислові палати, а не влада, опікуються підприємцями і підприємствами, починаючи від їх створення і завершуючи допомогою в пошуку ринків збуту продукції та ділових партнерів як у себе на батьківщині, так і за кордоном. Під дахом ТПП працюють і реєстраційна та дозвільна системи, і служби юридичного супроводу, і об’єднання бізнесменів. Такі, наприклад, як українська Спілка підприємців та промисловців. Тут багато можна розповідати. У Тендербеї, що в Канаді, місцева торгово-промислова палата вирішує навіть, що будувати в місті — лікарню, дитсадок чи культурний заклад. і влада дослухається до її рекомендацій, бо члени палати, знаючи економічний стан міста та маючи певні джерела інформації, акумулюють думку найактивнішої частини міської громади.

Це правда. Західні бізнесмени, в тому числі й інвестори, живуть за певними правилами. Одне з головних полягає в тому, що, приходячи в, образно кажучи, «чужий» регіон чи іншу державу, вони насамперед стукають у двері до місцевої торгово-промислової палати. Бо із, так би мовити, «домашнього» досвіду знають, що саме тут можна отримати і найповнішу інформацію про місцеві стандарти ведення бізнесу, і про перспективи розвитку того чи іншого проекту, і, нарешті, знайти ділових партнерів.

В Україні, а також і в Івано-Франківську, наразі домінує дещо інша практика. Багатьма питаннями, які на Заході заведено покладати на плечі ТПП, в тому числі й такими важливими, як налагодження ділових зв’язків та пошуку і залучення інвесторів, займається здебільшого влада. і лише десь далеко на периферії в цьому процесі стоїть торгово-промислова палата. Достатньо, наприклад, сказати, що, починаючи з минулого року, під тиском кризи фахівці з управління економічного та інтеграційного розвитку Івано-Франківського міськвиконкому, яке очолює Б. Білик, через своїх колег в інших регіонах України дуже активно і, до речі, у багатьох випадках небезуспішно, шукають для місцевих підприємств можливості збуту їх продукції та налагодження виробничої кооперації, що сприяла б збереженню робочих місць і поліпшенню фінансового стану колективів. Зрештою, чи не найкрасномовнішим підтвердженням цього є виставлені у фойє та в коридорах міськвиконкому великі розкладки з детальним описом потенційних можливостей та інвестиційних проектів провідних підприємств Івано-Франківська. Що, як на наш погляд, виглядає не зовсім доречно, бо у пересічної людини складається враження, що міська влада більше переймається виробничими питаннями, ніж власне проблемами міських жителів — комунальною господаркою, ремонтом вулиць і доріг, поліпшенням якості медичних, освітніх та інших важливих для населення послуг тощо. Втім, це вже зовсім інше питання.

У цьому ж разі мова йде про необхідність дійти консенсусу щодо ролі влади і ролі Івано-Франківської торгово-промислової палати в розвитку міста і краю загалом. Бо хоча, на перший погляд, начебто немає нічого поганого в тому, що і міськвиконком, і ТПП підставляють своє плече місцевим підприємцям і підприємствам, насправді місто розпорошує й так невеликі ресурси, які має у цій сфері. Це по-перше. А по-друге, через брак взаєморозуміння та взаємодії між владою і палатою власне й виникла нездорова  ситуація, коли одні мають спонсора, а другі — землю. А між ними вже дев’ятий рік «висить» ідея спорудження, як це бачить В. Гуменюк, сучасного дев’ятиповерхового бізнес-центру із найкращою в регіоні виставковою залою. Тим часом сама громада і її представники у владі ніяк не можуть визначитися: потрібне все це містові чи ні.

Можливо, ця публікація дасть певний поштовх до дискусії. Тим паче, що наразі, через фінансову кризу міські крамниці та ринки дедалі більше заповнюються низькоякісним ширвжитком китайського і турецького виробництва. А вітчизняні виробники в цей же час втрачають чи не останні можливості збереження трудових колективів і перспектив розвитку.