Цього тижня в Мюнхені продовжився судовий процес над 90-річним уродженцем України Джоном (Іваном) Дем’янюком, якого звинувачують у пособництві німецьким окупантам і причетності до вбивства майже 28 тисяч в’язнів у нацистських концтаборах Треблінки і Собібора. Суд розпочався 30 листопада минулого року після того, як власті США депортували Дем’янюка до Німеччини, хоча адвокати наполягали на тому, що їх підзахисний дуже старий і слабкий, аби витримати процес.

Обвинувачений Дем’янюк вперше під час цього процесу заявив про свою позицію. Щоправда, з участю свого захисника — адвоката Ульріха Буша, який зачитав заяву, в якій Дем’янюк називає себе військовополоненим, висуває серйозні претензії до Німеччини та спростовує звинувачення його в убивствах людей у нацистському таборі Собібора. За його словами, з 1942 по 1945 роки його самого було поміщено до концтабору як військовополоненого. У січні цього року один з тих, хто вижив у концтаборі Собібора, не впізнав в Івані Дем’янюку концтабірного наглядача-садиста на прізвисько Іван Грозний.

«Вважаю нестерпною несправедливістю те, що Німеччина намагається перетворити мене, військовополоненого, у військового злочинця, — сказано в заяві Івана Дем’янюка. — Німеччина винна у нищівній війні, в якій я втратив свій дім...»

Дем’янюк обвинуватив Німеччину в тому, що, потрапивши у полон до нацистів, він став рабом, як і сотні тисяч його земляків-українців, котрих силою, а також показовими масовими розстрілами схиляли до праці в таборах смерти. Дем’янюк вважає це кричущою несправедливістю: «Німеччина хоче зробити з мене головного воєнного злочинця та використовує мене для прикриття власних справжніх, нацистських воєнних злочинів».

Іван Дем’янюк емігрував до США 1952 року, а в 1958-му отримав американське громадянство. Американські власті у 1986 році екстрадували його до Ізраїлю, де Дем’янюка засудили до страти за злочини проти людяности. Однак у 1993 р. після того, як Дем’янюк провів сім років в ізраїльській в’язниці, з яких п’ять — у камері смертників, ізраїльський Верховний суд визнав, що Дем’янюк не був наглядачем у концтаборі і судове рішення визнав «судовою помилкою».

Після повернення Дем’янюка до США американські власті продовжували розслідування його життя в часи нацистської Німеччини, і в 2002 році суд визнав доведеним той факт, що Дем’янюк під час війни служив наглядачем у низці концтаборів, на підставі чого постановив позбавити його громадянства і вислати з країни.

У темній історії з переслідуванням Івана Дем’янюка є одна характерна прикмета — очевидне намагання повісити «здохлих котів» по Другій світовій війні на український народ як на колаборанта нацистської Німеччини. Попри очевидний факт, що в той час, як, по суті, вся за малим винятком Західна Європа здалася на милість Гітлера й колаборувала, в Україні проти нацистів боролися УПА та інші загони руху Опору. 

Німецький тижневик «Der Spiegel» торік відверто написав: «Разом з обвинуваченим всесвітня думка побачить перед лицем правосуддя виконавців із-за Німеччини... яким донині присвячували дивовижно мало уваги: українських жандармів і латиських підручних полісменів, румунських солдатів і угорських залізничників. А також польських селян, голландських держчиновників, французьких мерів, норвезьких міністрів, італійських солдатів — вони всі брали участь у злочині, в Голокості. Чому взагалі став можливим Голокост? Це питання вже давно адресується не виключно німцям, які несуть центральну відповідальність за ті жахливі події, а співучасникам зі всіх країн».

Тож не дивно, що головний свідок у справі проти Івана Дем’янюка колишній в’язень табору смерти Собібора 82-річний Томас Блатт під час процесу проти Дем’янюка заявив, що «без українських охоронців фабрика смерти не функціонувала б». Однак за наявности системно втілюваної в нацистській Німеччині досконалої політики нищення цілих народів вказувати пальцем на табірних «стрілочників», більшість яких не мала вибору — або загинути від рук тих нацистів, або колаборувати з ними, це все-таки більше нагадує те саме, що й звинувачувати знаряддя вбивства, а не тих, хто натискав на спусковий гачок. Хоча вбивствам, зрозуміло, нема оправдання... Але пунктуальна німецька Феміда при цьому до кінця так не розслідувала «подвиги» сотень тисяч німців, які в нацистській уніформі знищили в десятках країн мільйони «неарійців» і не покарала їх за виконання наказів згори.   

Передбачається, що судовий процес над Іваном Дем’янюком завершиться в травні 2010 року. Тобто присвята 65-м роковинам перемоги над нацизмом є очевидною.