Головний лікар обласної дитячої клінічної лікарні заслужений лікар України Р. Котурбаш днями повернувся з Мадрида, з науково-практичної конференції дитячих хірургів із 50 країн світу. Підписав там угоду про участь Івано-Франківської ОДКЛ у вже далеко не першому для неї міжнародному проекті. Я поцікавився у Радислава Йосиповича, про що конкретно йдеться. Що дає прикарпатським педіатрам така співпраця з закордонними клініками?

— Інтерес до нашої лікарні відомі дитячі клініки західних країн виявляють неспроста — вона, можна сказати, сама дає до того привід. Адже ОДКЛ присвоєно міжнародний статус «Лікарня, доброзичлива для дитини». Ми самі «засвітилися» як для України, так і для Європи своїми статтями у вітчизняних та закордонних спеціалізованих медичних журналах про застосовувані в нашому закладі найсучасніші методики лікування різних захворювань у дітей.

— Ми — це хто?

— Маю на увазі як спеціалістів практичної медицини, в тому числі й себе, так і науковців кафедр Івано-Франківського національного медуніверситету, що діють на базі нашої лікарні. Головним лікарем ОДКЛ я вже 20 років, і весь цей час свою діяльність адміністратора поєдную з проведенням хірургічних операцій. Отож для нас це вже не якась дивина чи щасливий збіг обставин, коли не столичній, скажімо, а саме нашій регіональній дитячій лікарні престижні західні клініки пропонують свою співпрацю. Йдеться про нашу участь у спільних з ними проектах щодо вивчення нових підходів у лікуванні різних захворювань. Ми спочатку ретельно вивчаємо ті пропозиції, зважуємо, що це дасть для поліпшення лікування прикарпатських дітей, і аж тоді підписуємо угоди про співпрацю на міжнародному рівні. Було й таке два роки тому, що відмовилися брати участь в одному з проектів. Бо на Івано-Франківщині патологій внаслідок захворювання, котре цікавило ініціаторів того проекту, у дітей, на щастя, майже не фіксується.

Концентруємо потенціал практичної і наукової медицини, що є в ОДКЛ, на впровадженні найсучасніших методик і європейських стандартів у лікуванні, так би мовити, «актуальних» для області дитячих недуг. От і в столиці іспанії я підписав угоду про участь нашої лікарні в розрахованому на три роки спільному з клініками Німеччини та Великобританії проекті вивчення нових підходів у лікуванні гнійно-септичних захворювань черевної порожнини — маю на увазі ускладнений проривний апендицит, абсцеси печінки, проривні виразки шлунка тощо. До Мадрида на всесвітню конференцію дитячих хірургів я їздив разом з доцентом Олександром Фофановим та викладачем кафедри дитячої хірургії ІФНМУ Михайлом Глаговичем. Спираючись на свій практичний досвід хірурга, досвід нашої клініки та результати наукових досліджень кафедри, поділився з колегами, як ми застосовуємо лапаростомію в лікуванні гнійно-септичних захворювань черевної порожнини. Цей метод ми почали практикувати більше восьми років тому, і його ефективність визнали провідні клініки України. Тобто ми, приступаючи до реалізації чергового міжнародного проекту, вже маємо певний «заділ» і, сподіваюся, отримаємо такі практичні й наукові результати, про які не соромно буде доповісти знову своїм зарубіжним колегам на аналогічній конференції через три роки.

— Знаю, що ви, Радиславе Йосиповичу, як спеціаліст практичної медицини сповідуєте принцип «краще раз побачити, аніж сім разів почути» і під час поїздок за кордон стараєтесь неодмінно використати кожну слушну нагоду, аби відвідати тамтешні дитячі клініки й мати змогу порівняти: ось так у них, а так поки що у нас...

 
— Власне, таке порівнювання спонукає мене не просто захоплюватись високим рівнем європейської охорони здоров’я, а думати над тим, як впровадити все краще, найсучасніше з її арсеналу в нашому лікувальному закладі. Ми у себе, скажімо, втілили в життя методику лікування хворих на ДЦП, з якою я мав нагоду ознайомитися в клініках Німеччини та Франції, — відкрили наприкінці минулого року центр соціальної реабілітації дітей з ураженнями центральної нервової системи. Тут на додачу до механотерапії, тобто масажів і вправ, при лікуванні хворих на дитячий церебральний параліч використовують також психологію та логопедію.

А під впливом побаченого в ендокринологічних відділеннях західноєвропейських клінік як керівник лікарні вишукав можливість, щоб у нашій школі самоконтролю для дітей, хворих на цукровий діабет, працював і медичний психолог — виробляв у них ще змалку переконання, що з діабетом можна жити повноцінним життям і не потрапляти до лікарні. Для цього потрібно лише дотримуватися всіх рекомендацій лікаря і вміти самому контролювати свій стан здоров’я. Отож, сказати б, цілком логічно ОДКЛ підписала три тижні тому ще одну угоду — з клініками США та Великобританії — щодо спільного вивчення й освоєння новітніх методик лікування цукрового діабету першого виду.

— Схоже, що для головної дитячої клініки Прикарпаття така співпраця на міжнародному рівні — це вже перманентний процес...

— Так, ми щойно завершили проект співпраці з дитячими клініками Швейцарії, спрямованість якого визначалася досить специфічною як для непосвячених, але важливою з погляду сучасної педіатрії темою «Запобігання післяопераційним блювотам у дітей і підлітків». І я радий повідомити, що результати реалізації нашою лікарнею та швейцарцями цього проекту здобули, без перебільшення, європейське і світове визнання, що нові підходи у вирішенні згаданої медичної проблеми тепер застосовуватимуть у дитячих клініках багатьох країн. Також ми вийшли на завершальний етап спільного з австрійцями проекту, мета якого — впровадження сучасних методик у лікуванні епілепсії.

А вже надійшла пропозиція укласти угоду про співпрацю з дитячою клінікою італійського міста Брешіа в тому плані, щоби спільно вивчати й освоювати нові підходи в лікуванні захворювань у сферах дитячої хірургії, щелепно-лицьової хірургії та неонатології. Спеціаліста з останнього напряму педіатрії, котрий означає не що інше як виходжування недоношених немовлят, уже в кінці травня відправимо на стажування до тієї клініки. Завдяки ось таким контактам із закордонними колегами лікарі ОДКЛ відкривають для себе нові ракурси бачення фахових проблем за своїм медичним профілем і, звичайно, шляхів їх вирішення.

— Отже, участь лікарні в міжнародних проектах для вас не самоціль, а вважаєте це справою результативною і потрібною?

— Якби ми не мали від цього тих результатів, на які очікували, то, певна річ, не продовжували б співпрацювати із закордонними клініками. Ми у пошуку — і нас шукають... Така співпраця, безперечно, допоможе ОДКЛ зрештою вийти на європейський рівень лікування маленьких пацієнтів з усієї області. Щоб у нас лікували не гірше, ніж у них, а в перспективі — ще краще...Принаймні маємо все робити для того, а не нарікати лишень на гірку долю вітчизняної медицини.