Дехто вважає, що наші люди дещо упереджено ставляться до чиновництва. Одним із тих, хто виступав проти такого ставлення, був і автор цих рядків, який вважав, що в таких сферах, як, наприклад, соціальний захист, працюють справжні фанати своєї справи. Однак життя підкорегувало ці переконання.

У липні 2007 р. головне управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської облдержадміністрації оголосило тендер на виготовлення проектно-кошторисної документації (ПКД) на ремонти приміщень шести місцевих управлінь за гроші, які позичив наш уряд у Світового банку. Голова тендерного комітету Мирослава Зінова (вона ж — заступник начальника головного управління, начальник управління фінансів, бухгалтерського обліку та контролю, вона ж — головний бухгалтер) дуже хотіла, щоб тендер виграв якийсь Михайло Микуляк із Косова.

Я як координатор проекту Світового банку хоч і не входив до тендерного комітету, однак після розкриття тендерних пропозицій наперекір Зіновій застеріг членів тендерного комітету, що цей проектант документацію не підготує, бо не надав усі необхідні документи на підтвердження своїх фінансових можливостей та професійних здібностей, а деякі з наданих ним паперів викликають сумнів. До того ж його тендерна пропозиція не відповідала поставленим вимогам. із п’яти членів тендерного комітету на засіданні були присутні четверо і з них лише двоє — Зінова та її заступниця — не прислухались до застереження і проголосували за Микуляка.

Не буду описувати, як переможець тендеру спроектував туалет на сходовій площадці між першим і другим поверхом в одному з управлінь, як зняв неправильні заміри, зробивши на 20 см вищими віконні рами, не з того боку позначив на проекті окремі кабінети... Скажу тільки, що всю його «творчість» було всуціль забраковано і перекреслено в міністерстві. Попри таку оцінку міністерства Зінова чомусь поквапилась виплатити Микуляку без відповідних погоджень 82 тисячі гривень! Як результат усі ремонтні роботи було заблоковано на довгі два роки, цю проблему ще й нині вирішують з тяжкими потугами.

На мої звернення з проханням переробити проекти проектант щиро зізнався, що цього робити не буде, бо його не влаштовують... вимоги Світового банку. До того ж, за його словами, мені як координатору СБ не варто наполягати на чомусь, бо він домовлявся не зі мною... У достовірності цих слів я переконався після того, як пані Зінова відмовилась дати хід моїй службовій записці з пропозиціями щодо повернення розтрачених грошей, в т. ч. і через звернення до правоохоронних органів.

Але «експерименти» з позиченими Світовим банком грішми у головному управлінні на цьому не припинились. З легкої руки все тої ж пані Зінової торік у грудні відбувся тендер на закупівлю послуг із технічного нагляду за капітальним ремонтом. Головою тендерного комітету був призначений перший заступник начальника, а його заступником — начальник місцевого управління аж із Косова. Ще один член комітету — начальник із Верховини. Начальники із Верховини та Косова виявилися зацікавленими особами — в них якраз і передбачено капітальний ремонт. І тут раптом голова захворіла, заступник голови теж хворів і на засідання тендерного комітету не приїхав, а тендер... відбувся! Зате з участю «фірми» все того ж... Микуляка! і знову сума була немаленька: 17,5 тисячі гривень.

«Шановні колеги! У вас проведено тендер, м’яко кажучи, дивний, — так відгукнувся на івано-франківські імпровізації координатор ремонтів із Мінпраці. — Гроші виділяють для оплати технагляду головному управлінню... Тому тендер, проведений головою тендерного комітету — начальником Косівського управління, та участь тільки КОСІВСЬКИХ організацій — ДИВНИЙ. Якщо не сказати більше...»

Про ситуацію, яка склалася з виготовленням документації, я поінформував відповідного високопосадовця облдержадміністрації. Той запросив п. Зінову до себе з документами. Та якось, напевне, викрутилася з неприємної ситуації, не зізнавшись про оту повністю забраковану міністерством документацію та про серйозний лист за підписом заступника міністра з вимогою переробити все.

Тим часом через дивне місцеве «меценатство» районні керівники змушені за могоричі, подяки і т. п. (гроші ж пішли іншим особам) просити виготовити необхідну документацію, щоб не втратити кошти Світового банку.
Нині усі наші місцеві управління вже знають, що кожна область України квапилась отримати кошти і провести ремонти, і тільки наше головне всілякими способами гальмувало цей процес. Логіка проста: якщо гроші вже розтрачено, а документацію не виготовлено, то й ремонтів не треба. і це в той час, коли по всій Україні місцеві управління вже здійснювали ремонти і раділи виділеним коштам. Важко вдуматись у логіку,  якщо робиться все, аби нашій області не виділили більше трьох мільйонів гривень на ремонти.
За умовою проекту, тільки після ремонтів у місцеві управління привезуть комп’ютери, меблі, кондиціонери (все це вже закуплено), щоб високоякісно обслуговувати людей! А це ще додаткові мільйони для області та європейські умови праці для спеціалістів. А найголовніше — зручності для населення: не потрібно вистоювати в чергах, можна прийти у зручний для себе час, записатись на прийом по телефону тощо.

Дещо вагався: чи це все виносити на суд громадськості? Однак, зрештою, вирішив, що змовчати й дати можливість декому й далі дурити людей і без того бідну державу, безсоромно виставляти її у непривабливому світлі перед солідною міжнародною інституцією було б злочинно. Може, таким горе-керівникам таки запропонують: «Злазьте, куме, з даху, не псуйте гонти!»?