Хрещення Польщі відбулося 14 квітня 966 року, хрещення Русі — 988-го. Між цими подіями всього 22 роки. В історичному плані це мить. Але чому ж ми такі різні?

Молоді польські батьки, виховуючи своїх дітей, змалечку закладають у несформовану дитячу свідомість сакраментальні для кожного поляка слова: «Ти єстесь поляк!». Все решта другорядне.

А в українській родині половина батьків майже нічого не закладає у свідомість своїх дітей. Тепер же, з поверненням Табачника у міністерське крісло, сумнівно, що діти взагалі добре пам’ятатимуть назву країни, в якій живуть, не кажучи вже про потребу знати справжню історію і культуру України. Визначальним буде теза: «Мой адрєс — нє дом і нє уліца, мой адрєс — Совєтскій Союз!»

Польські батьки з дітьми приїжджають до старовинного міста Кракова, у стародавній замок польських королів та місце утворення польського єпископату в 1000 році — Вавель, у якому з 1330 року коронували і ховали близько 37(!) королів Речі Посполитої, найвидатніших правителів своєї держави з однією метою: щоб молодь знала їх та своїх національних героїв і поетів. Серед цих великих поляків — Лех та Марія Качинські.

Звичайні українські батьки можуть також привезти свою дитинку до столиці нашої держави, повести до Софіївського собору і показати лишень один склеп, у якому зберігаються тлінні останки князя Київської Русі Ярослава Мудрого. Можна поїхати й до Канева на Чернечу гору, до могили Тараса Шевченка, а ще — до Львова на Личаківський цвинтар, на могили Івана Франка та Михайла Грушевського.

Але не можна поїхати до Мюнхена у Баварію, ФРН, на могилу Степана Бандери; до Парижа — на могилу Симона Петлюри; до Холма (Дорогочина) у Польщі — на могилу єдиного в історії України-Руси короля Данила Галицького. Могили Романа Шухевича не існує взагалі. НКВС спалило тіло героя, а попіл розвіяло над потоками вічного Збруча. Нащадкам ніде поклонитися.

Не дивно, що в Донецьку, Луганську, Севастополі виховують молоду дитинку на прикладі Володі Ульянова (Леніна) чи Павлика Морозоваѕ  В Одесі — на прикладі ще й Катерини II... В Запоріжжі скоро поклонятимуться ще й Сталіну. А в Черкасах шанують не чужих — своїх пророків — Тараса Шевченка, у Львові та Івано-Франківську — Івана Франка, Степана Бандеру, Романа Шухевичаѕ Ось такі ми різні, незбагненні для світу.

В Польщі понад 95 відсотків поляків є католиками. А нація на понад 95 відсотків складається з моноетнічних поляків. Це їх об’єднує і зцементовує державність! В Україні ж близько 78 відсотків — українці, решту — меншини.

Відповідно і релігійний поділ надто строкатий... Усе це не сприяє консолідації української нації. Зате використовують недруги для нашого роз’єднання та самоїдства. Підтвердження цього — результати всіх президентських виборів від 1994 року, відколи чітко проявився  політичний поділ України — на дві частини (близько 50 на 50).

На трагічно загиблому президентському літаку серед майже сотні VIP-персон справжньої польської еліти були відсутні або майже відсутні охоронці.  В Україні серед сотні охоронців неможливо виявити VIP-персон. Бо то ніяка не еліта!

Президент Польщі Лех Качинський з дружиною, разом з усією політичною та військовою елітою своєї держави летіли літаком до російської Катині назустріч своїй смерті заради одного — щоб як справжні християни вшанувати пам’ять і помолитися на трагічному для кожного поляка місці.

Летіли і загинули заради святої місії, торжества правди, історичної справедливості, визнання від Росії своєї вини, вини тодішнього сталінського режиму, та покаяння за безглузде масове вбивство людей, заради недопущення такого у майбутньому!

Президент України В. Янукович, який себе подає справжнім християнином і глибоко віруючою людиною, прийшовши до влади, з першого ж дня свого правління ліквідував на своєму офіційному сайті розділ «Голодомор». А новоявлений олігарх-мільярдер, медіамагнат, а за сумісництвом шеф СБУ
В. Хорошковський  з першого дня свого керування засекретив доступ до архівних матеріалів СБУ стосовно голодомору 1932—1933 рр.

Щоб жодної згадки про це не було в догоду різношерстим ближнім і дальнім україножерам. Українська парламентська делегація у Парламентській Асамблеї Ради Європи під головуванням депутата від Партії регіонів (правляча партія Януковича) Попеску летить до Страсбурга з чіткою директивою — не допустити та заблокувати ухвалення ПАРЄ резолюції, яка б визнавала голодомор 1932—1933 рр. геноцидом українського народу.

Ще не ставши президентом, Янукович уже «дерибанить» резиденцію «Межигір’я» зі 130 га лісів під власне елітне житло.  Це вам не мер Варшави Лех Качинський, який після обрання президентом Польщі переїжджає у тимчасові державні службові апартаменти — двокімнатну (!) столичну квартиру.

Польська державна еліта поважає і шанує гонор кожного пересічного поляка і не принижує його гідність своєю публічною присутністю. В Україні для комфорту якогось можновладця годинами перекривають рух половини столиці або заблоковують простих громадян у Національному палаці...

Тому Польща нині в Європейському союзі й НАТО... А Україна відомо де...
В Україні за 19 років незалежності не сформовано національної ідеї, немає стратегічного зовнішньополітичного вектора, досі не визначено форму національної безпеки, немає єдиної справжньої історії і навіть поваги до трагічних її сторінок, зокрема голодомору,  і т. д., а відтак нема політичної стабільності, єдності і багато чого іншого...

Все це нас, українську націю, й послаблює, розколює, знекровлює, умертвляє, поступово змиваючи в небуття...

А що маємо у відповідь МИ?