Чим ви ризикуєте під час татуювання?

Цукор у нормі. Аналіз на ВІЛ - негативний. Аналіз на антитіла гепатиту С - позитивний...

На третьому місяці вагітності Марина дізналася, що хвора. Чоловік Марини здоровий, випадкового сексу не було, кров не переливали, операцій не робили. Лише маленький метелик на шиї, який кілька років тому зробила собі в подарунок на власне двадцятиріччя.

Що можна підхопити в тату-салоні?

«В будь-якому випадку, одразу після того, як шкіру прокололи, можна ставити діагноз - дерматит», - каже Павло Бардов, доцент кафедри дерматовенерології Національного медичного університету імені Богомольця. «В одних він проходить без ускладнень, в інших - з ними. Можливий також розвиток екземи, алергічного дерматиту, синдромів Стівенса-Джонса та Лаєлла, смертність від якого 25%. Слід пам'ятати і про дуже високу канцерогенність деяких барвників».

Але найбільша небезпека у тату-салонах - в іншому. Гепатит! Про це насамперед говорять усі опитані лікарі, а також громадські організації, які протистоять цій хворобі, - «Гепатит С в Україні» і «Зупинимо гепатит».

Ігор Анастасій, кандидат медичних наук, доцент кафедри інфекційних хвороб університету Богомольця, вже багато років лікує хворих на гепатити. Він показує презентацію, яку кілька тижнів тому привіз із Відня, де проходив щорічний з'їзд Європейської асоціації з вивчення захворювань печінки. У презентації - останні дані стосовно захворюваності в світі.

«Гепатит B і C легко передаються через повторне використання голок і фарб та недостатню стерилізацію інструментів», - каже лікар. «Ось бачите, для передачі гепатиту В достатньо одної десятитисячної міліграма крові, для гепатиту С і ВІЛ - по одній сотій міліграма крові».

В журналі «Медицина» (США) опублікували дослідження: шанси отримати небезпечний вірус для власників татуювань зростають у 9 разів. 33% людей з татуюванням хворі на гепатит С. Серед людей без малюнків їхня кількість значно менша - 3,5%.

Американська асоціація банків крові та американський Червоний хрест не приймають кров від донорів з татуюванням, яке зробили менше року тому. Рівно стільки часу потрібно, щоб виявити всі можливі негативні наслідки тату.

Щоб уберегтися від інфікування гепатитом, інструменти треба або викидати, або довго стерилізувати.

При 60°С вірус помирає через 10 годин.

При 98-100°С - через 45 хвилин.

Автоклавування, тобто стерилізація парою під тиском, вбиває гепатит через 45 хвилин.

Дезінфікувати інструменти розчинами треба не менше години.

Як у нас? Жодних законів щодо татуювання в Україні немає. Його вважають перукарською та косметологічною послугою. Тобто у нас проштрикувати шкіру - те саме, що підстригати волосся.

«Свідомо» звернулося до Державної санітарно-епідеміологічної служби України.

«...Окремих санітарних правил для такого виду об'єктів не існує. Щоб надавати послуги, тату-салон повинен отримати Висновок Держсанепідекспертизи на матеріали та обладнання...

Заходи адмінвпливу - це штраф, постанова про тимчасове припинення функціонування, постанова про заборону експлуатації, передача матеріалів до слідчих органів», - була відповідь.

У цьому ж листі нам пояснили: «Реєстрація і облік захворювань на вірусні гепатити B і C, пов'язаних із зараженням у тату-салонах, не здійснюються».

«Жодних, просто жодних заходів безпеки у нас не дотримуються», - прибираючи зі столу зайві папери, розповідає Оксана, колишня працівниця одного салону. Чотири місяці тому вона народила і тепер робить татуювання у себе вдома.

«Ніхто і ніколи не витримує повного циклу стерилізації інструментів. Рукавички - то також просто назва. Їх використовують по кілька разів. Логіка така, що вони мають захищати тільки того, хто робить тату, а не того, кому роблять. Та там ніхто і не думає не те що про безпеку клієнтів, але і про свою власну. Найбільше мене дратує, коли перевіряють гостроту голки, штрикаючи собі у долоню», - випалює Оксана.

Стверджує, що, хоч працює вдома, намагається оберігатися краще, ніж у салоні. Для роботи виділила окрему кімнату, яку одразу після клієнтів кварцує та стерилізує, а інструмент виварює по кілька годин.

«Свідомо» вирішило довільно обрати салон і подивитися, як там з технікою безпеки.

Як я знайшла голки з кров'ю

«Майстер зробить тату на будь-який смак», - переглядаю оголошення. Дзвоню. Йду.

Біля входу в стареньку п'ятиповерхівку невисокий, наголо бритий хлопець років 25.

«А де ж Ваш салон?»

«Студія тут, на другому поверсі», - показує рукою на сходи.

«Студія» виявляється малесенькою зйомною кімнаткою у комуналці.

«Ми ж майже як хірурги, працюємо з кров'ю».

Витягає з шафи коробку з одноразовими голками:

«Працюємо з одноразовими приладами та у рукавичках».

«А рукавички де?», - не припиняю допитувати Дмитра.

«Нема. Сьогодні нема... Закінчилися».

«Знаєш, у салонах всі голки викидають у спеціальні бокси. А в тебе такі є?»

«Майстер» дивиться на мене все з більшою підозрою.

«Нема, - на хвилину задумується. - Я їх не викидаю. Збираю сюди, - ставить на стіл переді мною літрову банку використаних голок. - Хочу, коли багато збереться, щось створити. Може, фігурку якусь».

«А можна чаю?!», - мені треба залишитися з голками наодинці.

«А може, вино?», - вже на виході з кімнати пропонує Дмитро.

Відмовляюся. І поки він йде на спільну з сусідами кухню, обережно хапаю голку, що стирчить з банки.

На ній засохла кров та фарба. Крові для аналізу на інфекції малувато. Але вона таки є.

«Найбільш небезпечним є виконання татуювань за допомогою багаторазових машинок. Адже якщо машинку погано або взагалі не продезінфікують, то у разі нанесення тату людині, яка хвора на гепатит, інфікована кров потрапляє на голку і, відповідно, може залишитись на машинці. І досить ймовірним для клієнтів такого тату-салону буде отримання не лише омріяного татуювання, але й гепатиту», - пояснює інфекціоніст Ігор Анастасій.

«Дякую», - відмовляюся від чаю. «Засиділися ми. До побачення».

Якби не той аналіз перед пологами, Марина могла б і не дізнатися про гепатит, що протягом років вбивав її печінку. Гепатит С протікає без жодних симптомів - печінка не болить, аж доки не відмовить.

Марині пощастило, що Микита народився здоровим. І хоча йому зараз лише чотири місяці, він вже врятував мамі життя.

Галицький кореспондент