З наближенням канікул чимало українських студентів починають активні пошуки можливостей заробітку, бажано - за кордоном. Кілька місяців літа - кілька тисяч «зелених». Без п'яти хвилин дипломовані бакалаври, спеціалісти чи магістри готуються гарувати - збирати ягоди, охороняти магазини чи мити посуд у ресторанах. Але, окрім важкої роботи, за кордоном їх можуть підстерігати значно неприємніші відкриття.

Знайти роботу за кордоном допомагають агентства, найчастіше через так звані студентські програми стажування. Так, у Івано-Франківську пропонують щонайменше шість програм стажувань. Найпопулярнішими залишаються програма «Work and Travel USA» та програми освітнього й технічного стажування міжнародної студентської організації «AIESEC». Витрати на поїздку починаються від двох тисяч доларів, але виправдовуються привезеними додому грошима, вдосконаленою іноземною мовою і враженнями. Як зазначає Леся Дзікунська, координатор з розвитку програми стажувань «AIESEC» у Івано-Франківську, «сьогодні найбільше українських стажерів запрошує до себе Туреччина, Румунія, Бразилія, Росія та Індія. Європейські країни ж, навпаки, ставлять високі вимоги до українських студентів, зазвичай у резюме має бути досвід роботи за спеціальністю». Великий попит на програмістів, web-дизайнерів, інженерів та стажерів з філологічною освітою для викладання у лінгвоцентрах та іноземних закладах освіти. Втім, незважаючи на попит, більшість з українських студентів не поспішає стажуватися за обраною спеціальністю. Кажуть, платять малувато.

Ольга Луцишин, студентка Прикарпатського університету Інституту філології, відвідала США за програмою «Work and Travel USA». Оформлення реєстраційного внеску, укладання контракту, відкриття візи тощо обійшлося їй приблизно в 4 тис. дол., однак вона мала право вибрати місто та роботу. «Працювала на заводі пакувальницею зі збирання деталей для побутових конструкцій з очистки дому, з шостої години вечора до шостої ранку. Однак через такий жорсткий графік платили 9,50 доларів за годину. Тож хоч робота була важка, зате оплачувана», - розповідає Ольга.

Але якщо з роботою не справляєшся, одразу ж розраховують, охочих зайняти місце не бракує. Так, наприклад, сталося з одними студентськими заробітчанами, які працювали разом з Ольгою на заводі. Опісля вони ледве влаштувалися прибиральниками на пляжі, на якому проживали у спальниках, а через малу кількість робочих годин змушені були шукати додаткову роботу.

Ольга разом з іншими студентами-заробітчанами винаймала двокімнатну квартиру та машину. Щомісяця їй це обходилося в 400 дол. «У квартирі проживали десять осіб, і всі ми спали у спальних мішках. Тож доки одна зміна їхала на роботу, інша - прибирала, готувала їсти чи їздила на екскурсії», - каже Ольга.

Студенти визнають, що для іноземців вони - дешева робоча сила, яку без жодного співчуття експлуатують, але це компенсується не тільки грошима, а й нагодою побачити чужу країну.

„Щоб влаштуватися на роботу за кордоном, спершу потрібно пройти контроль у посольстві в Києві, де обов'язково перевіряється рівень знань. Інколи саме за цим визначається, де людина працюватиме. Зазвичай, це сфера послуг", - розповів студент Національного технічного університету нафти і газу Андрій Яцук, який працював у одному з ресторанів швидкого харчування у Нью-Йорку. Вагомим бонусом у поїздці до Америки є вдосконалення іноземної мови. Андрій запевнив, що у Штатах, якщо володієш розмовною лексикою, мовний бар'єр долаєш швидко. Тих же, хто так і залишається «по той бік бар'єра», можуть чекати прикрі несподіванки. Так, наприклад, щоб оселитися в готелі у США, необхідно мати 21 рік. Щоб винайняти квартиру, найчастіше треба заплатити за 2 місяці наперед, та ще й при умові, що проживатимеш хоча б рік...

Як правило, людина, необізнана з нюансами трудового найму за кордоном, зачарована пропозицією «подивитися світ» та ще й добре заробити, легковажить з укладанням договору з фірмою-посередником. Які можуть бути наслідки, відчула на власному досвіді студентка Прикарпатського університету Олена Яків. Вона вперше минулого року виїхала до США. Свої студентські заробітки дівчина згадує з жахом. «Доводилося працювати без перерви - із восьмої ранку до восьмої вечора. За кожну відпрацьовану годину я мала отримувати 7 доларів, але роботодавець виплачував тільки п'ять. До того ж місце, де він оселив нас, зовсім не нагадувало описане в запрошенні. Це була напівзруйнована халупа із величезною кількістю ліжок», - розповідає дівчина.

Змінити щось Ольга вже не мала змоги, бо порушення умов контракту передбачало штрафні санкції й загрожувало втратою соціального номера, без якого неможливо отримати зароблене.

«Сьогодні наявність у фірм, що пропонують працевлаштування за кордоном, ліцензії Міністерства праці та соціальної політики не є гарантією якісних послуг для охочих підробити в Америці чи Європі, - зазначає юрист Олександр Боженко,

спеціаліст однієї з юридичних фірм Івано-Франківська. Якщо людина опинилася за кордоном у скрутній ситуації, найкраща порада - звертатися за допомогою до посольства України або принаймні до громадських організацій, які там працюють і надають допомогу мігрантам».

Галицький кореспондент