Щороку слідчі прокуратури Калуського району стикаються із чималою кількістю фактів неналежного виконання батьківських обов’язків. Діти страж-дають фізично: недбалість батьків призводить до серйоз-их хвороб. Але набагато більше вони потерпають морально. Майже кожен із них має неврологічні чи психічні розлади. Причини такої поведінки бат-ків — загальновідомі: скрутне матеріальне становище, злов-ивання спиртним, аморальний спосіб життя. Проте, трапля-ються і такі випадки, коли людина робить своїм дітям зло, не визнаючи перед ними у повній мірі своєї провини.

Покарання для батьків, які разом зі своїм життям, псують життя свої дітям, здається, мало би бути суворим. Проте, навіть якщо на злісне невиконання обов’язків із догляду за дитиною батькам і присуджували термін позбавлення волі, то згодом його змінювали на випробувальний термін або громадські роботи. Адже, у області за неналежне виконання батьківських обов’язків не позбавляли волі ще нікого. З іншого боку, чи допоможе реабілітуватися після психологічних, а часто — і фізичних — травм дитині те, що її мати відсидить у в’язниці. І не факт, що після звільнення змінить свою поведінку чи ставлення до дитини.

Сімейне насильство чи насильство сім’ї
Надзвичайно конфліктна історія сім’ї  мешканця одного із сіл району Дмитра Н. На перший погляд, люди могли б нормально жити. Мати працювала прибиральницею в одній із державних установ міста. Батько — безробітний, але влітку заробляв тим, що збирав на продаж у лісі ягоди та гриби. Йому допомагали троє дітей. Проте, не завжди отримували нагороди за працю. Натомість наймолодший 11-річний Іван часто діставав прочуханки, 14-річна Ірина страждала важкою набутою формою сколіозу, а старша — 17-річна Ольга  замкнена і практично ні з ким не спілкувалася.
Діти із батьком — у постійному конфлікті. Насамперед, захищали матір, яку Дмитро постійно звинувачував у подружній зраді. Найчастіше за маму заступався син Іван, якого батько бив. Решта частенько чули у свій бік нецензурну лайку. Сам Дмитро переконаний, що бити своїх дітей мав повне право.
Діти активно працювали із батьком у лісі. Але не так активно навчалися у школі, як хотілося б. Домашні завдання готували рідко. Говорили, що не мали для цього відповідних умов. Сім’я мешкає у старому дерев’яному будинку, який опалюється дровами. Узимку мешкають в одній кімнаті.
Батько не дозволяв носити воду від сусідів, а змушував дітей тягати відра із потічка, що протікає у селі. Діти на своїх спинах носили і дрова, якими взимку опалювали хату. Тому одна із доньок захворіла важкою формою сколіозу.
Важка робота — не найгірше для дітей. Найгірше — те, що за відсутності матері перебувати у хаті з батьком практично неможливо. Батько сердився навіть від того, що діти самостійно готували собі їсти. Наймолодшого сина нерідко виганяв із дому, тож він мусив тинятися вулицями аж до приходу матері. А одного разу під час сварки погрожував порубати сина сокирою і викинути у потічок. Неодноразово із дітьми із дому втікала і Дмитрова дружина. Але згодом поверталася. Мовляв, у чоловіка — такий характер. Ще у молодості, розповіла слідству жінка, спересердя Дмитро хапав середущу доньку за шию і стискав так, що та починала плакати.
Не дивно, що діти виросли замкненими. До школи часто приходили неохайними, ні з ким не спілкувалися, виглядали втомленими і голодними, наче загнані у клітку звірі. А загалом, стверджують вчителі, діти могли б навчатися успішно, але за умови належного виховання.
Сам Дмитро твердить, що скандали виникали через конфлікти із дружиною. А те, що неналежно доглядав за дітьми, мотивує складним сімейним становищем та матеріальними труднощами.
Дмитро Н. виправлятиме свою поведінку на громадських роботах. Суд  присудив мешканцю району  аж 240 годин праці на користь суспульства. Проте. виникає сумнів, чи адекватне таке покарання чоловікові, який настільки жорстоко поводився із власною сім’єю і наслідки цієї поведінки негативно відбилися на здоровї та психіці його дітей. За словами помічнмка прокурора Калуського району Ірини Коломиєць, прокуратура розглядала питання про позбавлення волі хоча б на мінімальний термін. Проте, випадків, коли суд виносить вирок про позбавлення волі за такий злочин, у області досі не було. Тому, остерігаючись резонансу, правоохоронці зійшлися на призначенні Дмитру 240 годин громадської праці.

Мама є, але її немає
Христинка народилася здоровою доношеною дівчинкою. Проте, уже за три роки у неї виявився “букет” хвороб, зокрема, інфекція сечовидільних шляхів, гіпотрофія, анемія, рахіт та інші. Виною усьому — недостатня увага до дівчинки з боку батьків. За що ті і потрапили “під приціл” працівників прокуратури Калуського району, а пізніше — під суд.
Христинка є п’ятою дитиною у її мами — Валентини Л. Троє дітей живуть із колишнім  чоловіком Валентини у сусідньому районі. Подружжя розлучилося, коли Валентина дізналася про те, що у неї буде четверта дитина, а чоловік запідозрив її у зраді. Жінка повернулася до рідного села і там народила сина. Проте, залишила його на виховання мамі. Сама ж влаштувала своє життя із односельчанином. Сина бачила вкрай рідко, бо новий співмешканець не терпів спілкування Валентини з чужою йому дитиною. Невдовзі у них з’явилося власне маля — Христинка.
Дівчинка із раннього дитинства почала хворіти. Стала на ноги аж у три роки і досі  вимовляє тільки кілька слів. До Валентини неодноразово навідувалися працівники відділу у справах неповнолітніх Калуської РДА, які наполягали на тому, щоб дитину віддали до дитсадочка, щоб хоча би там вона знайшла спілкування із однолітками.
Медики і соціальні працівники, які неодноразово приходили до оселі Валентини казали, що дитина погано розвивається через її байдужість. Сама жінка пояснювала це тим, що сім’я живе  бідно. Христинці уже з раннього віку  фактично доводилося утримувати свою сім’ю: допомога по догляду за дитиною, а також нерегулярний заробіток батька, який шукав підробіток у односельчан, — усе, на що жила родина. Будинок, у якому мешкали, належав покійному родичеві родини, тож, ремонтувати його у чоловіка  Валентини не було бажання.
Уже з перших днів життя Валентина відмовлялася годувати доньку. Дівчинка росла блідою і майже не набирала ваги. Спочатку такий стан дитини занепокоїв матір співмешканця Валентини. Саме вона вперше звернулася з дитиною до дільничного педіатра, який сказав, що у дівчинки простуджені нирки та сечовий міхур. Жінка забрала дитину до себе і вилікувала. Потім повернула Христинку до матері, але та свого ставлення до дитини не змінила, тож, дівчинка і надалі відставала у розвитку.
Від неуважної матері постраждав і її старший син Сергій, який у своїх неповних 10 років  переніс декілька простудних захворювань, анемію, яка виникає при неповноцінному харчуванні. Хлопчика утримують батьки Валентини. Маму навідує тільки тоді, коли немає вдома її співмешканця. Інакше Сергія просто виганяли із двору. Матеріальної допомоги від матері дочекатися було годі. Проте, хлопчик не так погано навчався у школі, відвідував групу продовженого дня і виконував усі домашні завдання.
За неналежне виховання дітей проти Валентини Л. порушили кримінальну справу.
Суд визнав Валентину Л. винною у тому, що маючи двох неповнолітніх дітей, вона не надавала їм належної уваги. Вирок — 2 роки позбавлення волі — жінці замінили, з випробувальним терміном 1 рік. Тож, якщо за рік Валентина не віддасть дочку у  садочок і не навчиться за нею як слід доглядати, їй “світить” два роки за гратами. Тільки чому після того, як вона народила п’ятеро дітей, вона так і не навчилася елементарно дбати про них, залишається невідомим.

Відповідальність не виховує
Приблизно на три роки вистачило сили, щоб утриматися від згубного способу життя, іншій неблагополучній матері. Раніше Олена Б. зловживала спиртними напоями, але алкоголіком себе не вважала. Розповідала, що часто за виконану роботу її пригощали горілкою. Вона, у свою чергу, спішила віддячити таким самим чином. Очевидно, від такого способу життя потерпали, насамперед, її діти. Тому 2006 року була засуджена до двох років позбавлення волі. Вирок замінили випробувальним терміном, після чого жінка три роки вела нормальний спосіб життя. Олена, схоже, зовсім виправила скрутну ситуацію у сім’ї, але старий спосіб життя і старі звички не давали їй спокою. Тож тривало затишшя у сім’ї недовго. Згодом жінка повернулася до старої звички зловживання спиртним. Разом із тим, старша дочка Олени привела до хати свого майбутнього чоловіка, і, твердять односельчани Олени, у хаті знову не було ладу.
З новим мешканцем на диво добре поладнав син Олени, 12-річний Тарас. Жінка, приходячи додому напідпитку, мало цікавилася тим, як її син проводить дозвілля і як навчається, тому дитина відстала у розвитку від своїх однолітків. У Тараса неодноразово виникали конфлікти із сусідами та односельчанами. У школі хлопець став неуважний, рідко готував домашні завдання, а через те, що мав неохайний вигляд, з ним мало хто хотів товаришувати і сидіти за однією партою. Із часом Тарас перестав відвідувати уроки, а якщо і з’являвся у школі, то тільки під час великої перерви, щоб безкоштовно попоїсти.
Через три роки прокуратура Калуського району знову відкрила кримінальну справу щодо неналежного виховання дітей. Жінка повністю розкаялася у вчиненому й активно допомагала у розкритті злочину. Такі дії і визнали пом’якшуючими обставинами на судовому засіданні, тому замінили ті два роки, які жінка мала би відсидіти за гратами, двома сотнями годин громадських робіт.
В усіх випадках батьки не бажали того, щоб їх позбавили прав на дітей, а діти, у свою чергу, просили не карати суворо своїх батьків. Із одного боку, дитині не стане легше жити від того, що її батьки сидітимуть у в’язниці. З іншого боку, викликає сумнів, чи нестиме таке покарання, як 200 годин громадських робіт, виховний вплив для матері, яка не змінила остаточно своєї поведінки навіть після того, як їй відкрилися реальні перспективи відсидіти у в’язниці за неналежне виховання своїх дітей.