Михайла Дейнегу можна часто побачити в середмісті Івано-Франківська в оточенні молодих людей, котрі переносять рами, полотна і завжди жваво спілкуються. Напередодні ми в затишному кабінеті директора Івано-Франківського художнього музею в аурі мистецького спокою розмовляли про 30-ліття, котре музей святкував 18 травня.
— Пане Михайле, як ви прийшли на посаду директора музею?
— Уже вісім років я працюю директором художнього музею. Цю посаду обійняв після пропозиції начальника управління культури Ганни Карась в січні 2003 року. Не було жодних підводних течій, мою кандидатуру запропонував тодішній голова ОО Спілки художників Богдан Губаль.
— А до того були вільним художником. В чому ж привабливість такої посади?
— Так, вільним художником бути також гарно. Але на посаді директора художнього музею відкриваються нові можливості — зустрічі з директорами музеїв України та зарубіжжя. Ми, наприклад, єдині з музеїв області брали участь у трирічному міжнародному проекті посольства Нідерландів «Матра/Музеї України». Це дало можливість обговорювати й аналізувати музейну ситуацію в Україні, шукати нові підходи до роботи, обмінюватися досвідом, а головне — згуртовуватися.
— Чи існує якась професійна спілка музейників України на зразок Спілки художників чи, скажімо, журналістів?
— На папері існує Асоціація музеїв України, але вона не функціонує. В Україні на законодавчому рівні не врегульовано не тільки це питання, а й навіть штатний розпис музейних працівників залишився на рівні 60-років СРСР. Ми не можемо вводити нові посади, і в цьому ми безнадійно відстали від світу. Скажімо, нині відкриті кордони, іноземці мають величезний інтерес до нас, приїжджають, а в нас немає свого професійного перекладача. Ми звернулися з цього приводу до Прикарпатського університету, але, на жаль, їхніх випускників не влаштовує оплата, яку можемо запропонувати.
— У світі є практика, коли перекладачі, студенти чи й учні спеціалізованих шкіл працюють як волонтери. Таке ми бачили недавно на міжнародному фестивалі ковалів у нашому місті.
— Так. Це добра практика, але вона чомусь важко приживається в нашому музеї.
— Пане Михайле, технологічно, технічно, можливо, в сенсі менеджменту ми відстаємо. Чи можемо похвалитися збірками?
— Можемо, якщо говорити про це пафосно. На сьогодні маємо у фондах близько 12 тисяч художніх творів. До нашого ювілею ми представили колекцію сакральної вишивки, яку зібрав наш працівник Ярослав Печарський. Це 500 зразків неймовірних вишиваних творів, у них — душа народу. І майбутні покоління матимуть чим пишатися.
— Розкажіть про виставку творів Йоана-Георга Пінзеля з колекції вашого музею, котра має відбутися в Луврі.
— У наших фондах маємо п’ять робіт майстра Пінзеля. Три ангели його авторства 2011 року поїдуть до Лувру. Коли ми виставляли його роботи у Львові, Тернополі та Києві, представники Лувру зацікавилися цим, а згодом приїхали відібрати твори Пінзеля для виставки в Луврі. Ми вже відправили всі папери для цього. Знаємо, що організатори виставки прагнуть навіть помістити ангелів у подібний до нашого музею інтер’єр, тому виставлять їх в одній із капличок. Ангели різця Пінзеля перебуватимуть там рік і представлятимуть нашу спадщину, гідну подиву й захоплення.
Версія для друку
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі:
Останні новини з категорії Життя:
21 Січня 2018, 18:12
30 Грудня 2016, 17:20
30 Грудня 2016, 16:57
30 Грудня 2016, 16:31
30 Грудня 2016, 16:03
30 Грудня 2016, 15:42
30 Грудня 2016, 14:31
30 Грудня 2016, 14:05
30 Грудня 2016, 13:40
30 Грудня 2016, 11:48
30 Грудня 2016, 10:57
30 Грудня 2016, 10:33
29 Грудня 2016, 22:12
29 Грудня 2016, 21:21
29 Грудня 2016, 20:56
29 Грудня 2016, 20:34
29 Грудня 2016, 20:05
29 Грудня 2016, 19:45
29 Грудня 2016, 18:29
29 Грудня 2016, 17:42
29 Грудня 2016, 15:40
29 Грудня 2016, 14:55
29 Грудня 2016, 14:30
29 Грудня 2016, 13:13