У IX ст. від кореня грецьких шрифтів виділилася відокремлена родина слов’янських шрифтів — глаголиця і кирилиця. Ці дві азбуки, створені на базі староболгарської мови, поширилися пізніше серед східних слов’ян.
У VI ст. на Балканському півострові утворилася Болгарська держава, що стала колискою слов’янського письма. 862 року до візантійського імператора прибули посланці від Моравського князя Ростислава на чолі з його небожем і намісником Святополком з проханням надіслати в Моравію місіонерів, які могли б вести проповідь зрозумілою для моравів мовою замість латинської німецького духівництва. імператор Візантії Михайло III і патріарх Фотій з великою радістю відрядили своїми місіонерами вченого македонянина Костянтина Філософа (у ченцях — Кирило; 827—869 рр.) і його брата Мефодія (близько 815—885 рр.). Цей вибір не був випадковим. Костянтин мав уже багатий досвід місіонерської діяльності, він показав себе блискучим дипломатом. Крім того, брати походили з напівслов’янського-напівгрецького міста Солуні і добре знали слов’янську мову.
У зв’язку з релігійно-політичною і просвітницькою місією в Моравії Кирило, за одностайним свідченням усіх літописних і документальних джерел, перед від’їздом до Моравії розробив якусь одну із слов’янських абеток, але ми не знаємо, яку саме. Це питання ще й досі залишається об’єктом дебатів.
У дискусіях вчених, які вивчають історію слов’янського письма, приділено також увагу досі не розв’язаному питанню про ймовірність існування докириличного, дохристиянського письма у слов’ян. Майже всі повідомлення про це стародавнє слов’янське письмо стосуються східних слов’ян. У найдавнішому східнослов’янському літописі «Повість временних літ» про писемність на Русі до прийняття християнства свідчать угоди з греками. В літописі йдеться, що угоди 911 та 944 років були написані на: «двою хартью», тобто в двох списках, які призначалися для кожної з договірних сторін.
Назва глаголиця походить від слова глаголити, що по-церковнослов’янському означає говорити. Абетка глаголиці XI ст. нараховувала орієнтовно 40 літер; 39 із них служили для відтворення майже тих самих звуків, що й у кириличному письмі. Від кирилиці вона відрізняється складнішим написанням літер. Глаголиця західних слов’ян (чехів, поляків і ін.) проіснувала недовго, її замінила латиниця. Решта слов’ян перейшла пізніше на кириличне письмо.
Утворення кирилиці відбулося на базі грецької азбуки. В. Йончев у своїй книзі «Шрифтьт през вековете» (Софія, 1964) переконливо доводить таке походження знаків кириличного письма. До нас дійшло чимало пам’яток, написаних праболгарською мовою, але грецьким письмом.
Висловлені гіпотези можуть бути зведені до дискусії про те, яку саме абетку створив Кирило — кирилицю чи глаголицю. Більшість сучасних дослідників визнає глаголицю азбукою Кирила услід за гіпотезою П. Шафарика. А кирилиця виникла приблизно на кілька десятиріч пізніше в каліграфічній школі при дворі царя Симеона. Проте деякі вчені відстоюють пріоритет кирилиці, від якої, мовляв, пішла глаголиця.
Версія для друку
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Останні новини з категорії Життя:
21 Січня 2018, 18:12
30 Грудня 2016, 17:20
30 Грудня 2016, 16:57
30 Грудня 2016, 16:31
30 Грудня 2016, 16:03
30 Грудня 2016, 15:42
30 Грудня 2016, 14:31
30 Грудня 2016, 14:05
30 Грудня 2016, 13:40
30 Грудня 2016, 11:48
30 Грудня 2016, 10:57
30 Грудня 2016, 10:33
29 Грудня 2016, 22:12
29 Грудня 2016, 21:21
29 Грудня 2016, 20:56
29 Грудня 2016, 20:34
29 Грудня 2016, 20:05
29 Грудня 2016, 19:45
29 Грудня 2016, 18:29
29 Грудня 2016, 17:42
29 Грудня 2016, 15:40
29 Грудня 2016, 14:55
29 Грудня 2016, 14:30
29 Грудня 2016, 13:13