Проблема недбайливого ставлення до землі хвилює нині й управлінців, і простих громадян, адже повсюдно можна спостерігати картину, коли різнорозмірні її латки на місці колишніх колгоспів та радгоспів або обробляють абияк, або ж узагалі заростають бур’янами й чагарниками.

Років з 10-15 тому селяни з ентузіазмом бралися обробляти поля, сподіваючись нарешті господарювати на своїх наділах. Одні разди й справді невдовзі примножили площі, беручи в оренду земельні паї сусідів чи односельців або ж освоюючи родинні. Та більшість, спробувавши нелегкого селянського хліба, полишила земельку напризволяще. Причини на те в кожного свої. Найперше, не зуміли самостійно, без чиїхось указок, ефективно працювати, мислити, бачити перспективу. Та й дано, кажуть, лише незначній частині людей мати підприємницький хист. А ще відкрилася залізна завіса закордоння з його манливими пропозиціями легшого й безтурботнішого життя. І молодь, зазвичай, подається по закінченні школи на навчання до міста й усіляко намагається там утриматися. Тож окрім фермерів, котрі зазвичай мали досвід керівної роботи в сільському господарстві, та новітніх «бізнесменів» — власників крамничок і барів, в селі залишилися ті, хто з якихось причин не міг поїхати на заробітки або ж має роботу в державних установах. Та ще старі й немічні.

Отож обробляти кількадесят соток, а подекуди — й до гектара взятої для ведення особистого селянського господарства землі, нині здебільшого нікому. Заростають такі площі бур’янами, створюючи проблеми сусідам по наділах. Ні собі прибутків, ні селу користі нема, адже нікому платити податки. Або ж навмисне «застовпили» кількадесят соток, мовляв, хай мені буде, колись та й згодиться. (Особливо якщо знімуть мораторій на продаж землі, а це невдовзі таки станеться, сподіваючись на цьому заробити чимало). Як казав колись наш краянин, класик української літератури Лесь Мартович устами героя свого оповідання, «ось поси моє»...

— Тема безладу в присадибному господарстві, використанні земельних паїв давно вимагала уважного розгляду, — каже з цього приводу начальник управління Держкомзему в Городенківському районі Мирослав Гев’юк. — Наприклад, у Вільхівцях посеред шістдесятигектарного масиву, який обробляє тамтешній фермер, є такий «город» на кількадесят соток. Чи в селі Винограді. Або ж до керівника філії «Перспектив» звернулися жителі одного із сіл, щоби взявся обробляти землю, виділену їм у натурі для ведення особистого селянського господарства. Нині стає очевидним, що багатьом селянам вигідніше отримати орендну плату за свій земельний пай, ніж самотужки, кустарним методом, доглядати її. Виникла проблема щодо використання 140 гектарів землі в урочищі «Стражниця» Стрільченської сільської ради. Там більшість користувачів ділянок, виділених для ведення особистого селянського господарства у 2000 році, не обробляла їх, і цілком логічно було б землю вилучити цілим масивом та передати ефективному фермерові, який, власне, й згодився господарювати. Та не було узгоджено ці питання з тими людьми, котрі свої наділи доглядали. Буквально наприкінці квітня районним управлінням Держкомзему передано повноваження щодо контролю над використанням земельних угідь, створено відповідну інспекцію. Сільським радам уже дано завдання в стислі терміни провести інвентаризацію всіх угідь і подати довідки про стан використання землі сільськогосподарського  призначення: присадибних ділянок громадян, частин та повних паїв, виділених у натурі, орендованих та земель запасу, земельних паїв, наданих в оренду, а також виділених у натурі для ведення особистого селянського господарства. Зазначу, що всі земельні питання мають вирішуватися в розрізі дотримання  Земельного кодексу України. Є доручення голови Івано-Франківської облдержадміністрації Михайла Вишиванюка щодо ефективного використання земельних наділів. Тобто назріло питання вилучення їх у недобросовісних землекористувачів. До речі, й штрафи, приміром, за забур’янення полів — чималі...