Знайомий архітектор сказав голові селищної ради Ланчина Надвірнянського району Михайлові Климку, що споруд такого архітектурного стилю в області лише дві. У нашому разі йдеться про будівлю колишньої школи, яка була збудована ще 1903 року. По суті, вона є своєрідною пам’яткою архітектури.

Ще до 90-х років минулого століття це просторе приміщення служило за прямим призначенням. Тут були класи, навчальні майстерні і навіть шкільний гуртожиток, адже вчилися діти й із навколишніх сіл. Та поступово будинок почав руйнуватися. Найбільші проблеми виникли з дахом. Бо стіни ще тієї славнозвісної австрійської побудови, як висловився один з місцевих жителів, такі моцні, що можуть стояти і стояти. Та стіни стінами, але загалом споруду визнали аварійною і, звісно, діти  навчатися тут уже не могли.

Тим часом у Ланчині серйозна проблема з нестачею учнівських місць. Хоча в селищі дві школи, але вони не можуть вмістити усіх дітей шкільного віку. Тож у приміщенні селищної ради виділили три кімнати для учнів, але й це проблеми не розв’язало. Тим більше, що в Ланчині доволі висока народжуваність, чим неабияк пишається місцева влада.

З одного боку, це дещо парадоксально. Адже, як і в більшості таких населених пунктів, тут мало робочих місць, і значна частина ланчинців їздить на заробітки. «А через дев’ять місяців після їхнього повернення додому ми й спостерігаємо черговий сплеск народжуваності», — усміхається заступник голови селищної ради Василь Климко. Та коли настане час малюкам йти до школи, буде вже не до сміху.

Про що ми хочемо написати далі, читачі, міркуємо, вже здогадалися. Так, ситуацію можна виправити за рахунок ремонту вже згадуваної будівлі. Власне, голова селищної ради Ланчина Михайло Климко мріє тут зробити адміністративне приміщення, так би мовити, офіс місцевої влади та музей, а свою нинішню «канцелярію» повністю передати під навчальний заклад. Та, як завжди, бракує грошей, котрі селищна рада, будучи дотаційною, самотужки знайти не може.

Керівництво Ланчина неодноразово зверталося з цього приводу і до районної, і до обласної влади, проте наразі безрезультатно. Тим часом стан колишньої школи погіршувався, відповідно вартість її ремонту зростала. Якщо, за словами Василя Климка, ремонт даху міг обійтися тисяч у 60 гривень, то нині на це потрібно вже вп’ятеро більше. Ланчинський війт у фінансовому питанні не такий скромний. На все, що він задумав, потрібно понад мільйон гривень. Зрештою, конкретну суму підрахують у заявці, з якою вкотре планують звернутися до Фонду розвитку місцевого самоврядування.

Зазначу, що в тому, аби зі старою школою навели лад, зацікавлена не лише місцева влада, а й самі ланчинці. Коли ми підходили до школи із заступником селищного голови, до нас вийшло літнє подружжя, що мешкає по сусідству.
— Василю, робіть щось, — звернулася господиня до нашого проводиря. — Молодь вечорами тут збирається, грають у карти, п’ють пиво, а може, й щось міцніше. Понаносили сюди якихось матраців. А дах аварійний, не дай Боже, когось привалить...

За словами жінки, вона пробувала виганяти звідти хлопців, але такого наслухалася... Якось уночі навіть хтось вистрелив у вікно. Тепер уже боїться. А другою проблемою є те, що дехто почав використовувати територію навколо будівлі під сміттєве звалище. І це майже в центрі селища,  коло людських обійсть. Недавно, наприклад, туди навіть здохлого пса викинули. Щоправда, раз на два тижні сміття вивозять, та минає кілька днів, і воно знову починає накопичуватися.

В принципі, можна знайти осіб, котрі б уклали в ремонт цієї будівлі гроші. Йдеться про представників бізнесових структур, від яких надходили привабливі пропозиції. Та місцева влада знає, чим це може закінчитися. А її голова, і його заступник мають на меті, щоби ця унікальна споруда залишилася у власності селища і служила всім. Враховуючи, що вони вже не раз стукали з цього приводу в різні двері, сподіваємося, що, врешті-решт десь їм відчинять.