В Івано-Франківському обласному краєзнавчому музеї відбулась презентація нової книжки історика-краєзнавця Михайла Головатого «200 вулиць Івано-Франківська», яка стала помітним явищем в історичному краєзнавстві нашого краю та викликала широкий резонанс у культурних колах обласного центру.

Михайло Головатий — чоловік, який найкраще знає історію Станиславова— Івано-Франківська. і це не особиста думка, а шановного професора Ярослава Заборовського. Нагадаємо, що Михайло Головатий — лауреат обласної премії ім. І. Вагилевича (2001), почесний працівник туризму (2003), заслужений працівник культури (2007), науковий редактор науково-редакційного відділу «Звід пам’яток історії та культури. Івано-Франківська область». А ще — автор книги «Етюди старого Станиславова» (2007), співавтор ряду видань з історії та культури Івано-Франківська — «Франко—Станиславів» і ще близько 200 публікацій у центральній та обласній пресі.

Книжка «200 вулиць Івано-Франківська» містить не тільки історію вулиць і площ, усі їх назви й дати перейменувань, перелік знаних і маловідомих загалові архітектурних пам’яток і будівель, що на них розташовані, а й короткі біографічні нариси про видатних і відомих людей України та Прикарпаття, які жили, працювали, перебували в нашому місті, і, що важливо, відомості про те, в який спосіб ці постаті творили нашу історію. Книжка багато ілюстрована старими поштівками, художніми малюнками та сучасними фотографіями. Подається детальна мапа-схема, на якій зазначено більшість вулиць міста, які й описано у книжці. Втім, пан Михайло не лише чудово знає минуле, а й активно виступає його популяризатором. Адже його напрацювання з минулої й сучасної історії нашого міста стали основою і своєрідним скелетом програми «Вулиця» на обласному телебаченні «Галичина», з якою добре обізнана громадськість Прикарпаття.

А щодо зазначеної книжки на 460 сторінок, як на автора цих слів, то громада обласного центру отримала розкішний подарунок — Михайло Головатий повернув Івано-Франківську історичне лице. Аналогічною книжкою, напевно,  пишалося б будь-яке місто України.

На прикладі автора цього краєзнавчого видання маємо яскраву ілюстрацію того, як інженер-радіоелектронік може фахово підійти до гуманітарного напряму і блискуче вирішити поставлені перед собою питання. Нашим окремим «історикам від науки» варто було би повчитися у цієї скромної і шляхетної людини ретельного і скрупульозного підходу до дослідження історії краю.