Таку певність дарує фотоальбом «Гуцульська вишивка», який розповідає про одяг і звичаї гуцулів і який недавно побачив світ у київському видавництві «Родовід».
В основу книжки лягли фотографії вишитих сорочок, сердаків, рушників, кептариків, навіть «онуч» — своєрідних шкарпеток, які надівали перед тим, як взути постоли, та інших характерних експонатів з колекції Коломийського національного музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Йосафата Кобринського. Назагал тут зібрали зразки вишивки переважно ХХ століття. А ще включили до альбому карту Гуцульщини, опис її традицій і світлини тутешніх жителів минулого століття. Особливість цього унікального видання ще й у тому, як писала «Галичина», що його текстова частина, а також пояснення до світлин написано відразу трьома мовами — українською, французькою й англійською.

«Гуцульська вишивка» — академічне дослідження, але завдяки оформленню та фотографіям одного з авторів книжки француза українського походження Юрія Білака воно сприймається легко, як добре ілюстрований альбом. Ідея видання альбому зародилася під час подорожі колишнього посла Франції Жана-Поля Везіана та його дружини Гелени Везіан до Космача два роки тому.

— Цей задум визрів саме в світлиці космацького голови заслуженого майстра народної творчості України лауреата Всеукраїнської премії ім. Івана Огієнка Дмитра Пожоджука, де ми з чоловіком гостювали, — підкреслила Г. Везіан під час недавньої презентації фотоальбому в Коломиї. — Мене вразили витонченість і палітра кольорів гуцульських вишивок. І коли мер Космача запропонував зробити книжку, щоб зберегти цю традицію й зразки унікальних робіт, я була зворушена його бажанням зберегти спадок, який помалу зникаєѕ Але, дякувати Богу, із цим завданням ми впорались і нині даруємо українцям цю книгу на знак великої дружби між нашими народами...

Видрук «Гуцульської вишивки» частково оплатили спонсори, а частково — видавництво «Родовід», посольство Франції та французький культурний центр (ФКЦ) в Україні. Як зазначив директор ФКЦ Матьє Арден, цей проект з’явився від звичайного захоплення вишивкою, але має на меті масштабніше завдання – зберегти культурне надбання галичан. М. Арден каже, що особисто для нього вишивка — це передусім жива традиція, яка присутня в щоденному житті гуцулів. «Та не знаю, чи ще довго так триватиме, адже глобалізація крок за кроком стирає традиції», — додав він.    

Щедро ілюстрована монографія стане цінним набутком нашої української культури, гарним подарунком не лише для поціновувачів народної творчості, а й для численних закордонних туристів, які відвідують наш край.

Щоправда, наклад книги невеликий — лише дві тисячі примірників. А ще, як зазначила доктор мистецтвознавства, професор Львівської академії мистецтв та співробітник Львівського інституту народознавства НАН України Олена Никорак, котра на правах одного зі співавторів фотоальбому відповідала за належний рівень його науковості, шкода, «що французьке посольство звертає увагу на цю красу, а наша держава взагалі не виділяє коштів на популяризацію українського народного мистецтва».